Верховний Суд : Перебування поза межами України не спростовує факту прогулу працівника, оскільки немає обставин індивідуального впливу воєнного стану

27 листопада 2024 року була  розглянута касаційна скарга у справі за позовом про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди. 

Позивач вважала своє звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним. Позивач зазначала, що не мала можливості надати письмові пояснення щодо причин її відсутності на робочому місці.

Було встановлено, що в період з 14 до 25 лютого 2022 року включно позивач перебувала у відпустці, 28 лютого 2022 року мала приступити до роботи. 1 квітня 2024 року через прогул без поважних причин, її було звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Позивач  вважала свою відсутність на роботі обґрунтованою збройною агресію рф проти України, пов’язану із цим небезпеку у м. Харкові та неможливість вчасно прибути до місця роботи із-за кордону.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив. 

Відповідно до статті 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» об’єктами критичної інфраструктури є об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам. АТ «Укрзалізниця» є об’єктом критичної інфраструктури та після введення в Україні воєнного стану свою роботу не зупиняло, простій на підприємстві не оголошувався.

Починаючи із 28 лютого 2022 року, у позивача було достатньо часу для того, щоб добратися до місця роботи або оформити свою відсутність на роботі належним чином.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що не було обставин індивідуального впливу воєнного стану на факт відсутності позивача на роботі та законність її звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Рішення позивача як працівника підприємства перебувати поза межами України в більш безпечному місці є безумовним її правом, але не спростовує факту прогулу, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції.

Постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 552/7015/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/123567740