Криптоактиви в Україні – перспектива чи утопія?

Прийняття Закону «Про віртуальні активи» (надалі – «Закон») та подальше його підписання Президентом України стало першим кроком до легалізації відповідних правовідносин між усіма учасниками ринку, захисту інтересів таких учасників та залучення додаткових інвестицій у відповідну сферу. Повноцінно ж запрацювати Закон зможе лише після прийняття нормативного акту про внесення змін до податкового законодавства в частині оподаткування операцій з віртуальними активами. Сьогодні достеменно невідомо, коли такий нормативний акт буде прийнято, тому в усіх учасників ринку (діючих та потенційних) є можливість детально ознайомитися з усіма перевагами та ризиками Закону.

Що врегулював Закон?

Насамперед, Закон вводить поняття віртуального активу, тобто надає йому юридичний статус, а також встановлює його класифікацію, що створює можливості для захисту прав на криптоактиви та в подальшому сприятиме процесу оподаткування доходів (прибутку), отриманих від діяльності з такими активами. Тобто кожен власник віртуального активу (криптоактивів або будь-якого токена) матиме можливість захистити та відстояти свої права на такий актив, в тому числі й в судовому порядку.

Віртуальним активом визнається нематеріальне благо, що є об’єктом цивільних прав, має свою вартість, та існує лише в електронній формі у вигляді сукупності даних. Згідно з таким визначенням, віртуальними активами можна вважати криптовалюту, NFT та інші токени, ігрові скіни тощо. Надавши юридичний статус віртуальним активам в Україні, Закон фактично легалізував ті сфери обігу віртуальних активів, які вже сьогодні активно функціонують та розвиваються в Україні, проте є не підконтрольними державі. З огляду на таку легалізацію, законний оборот таких активів став можливим на всій території України. Це включає в себе можливість купувати, відчужувати, обмінювати віртуальні активи, отримуючи при цьому юридичний захист таких операцій.

Крім того, Закон визначає порядок здійснення публічної пропозиції віртуальних активів (initial coin offering), а також встановлює вимоги щодо розміщення публічної інформації про віртуальні активи. Так, у разі здійснення публічної пропозиції віртуальних активів, особа, яка здійснює таку пропозицію, зобов’язана підготувати та опублікувати публічну інформацію, визначену Законом, яка включає в себе серед іншого: 

• найменування особи, яка здійснює публічну пропозицію; 
• адресу вебсайту особи, яка здійснює публічну пропозицію; 
• загальну інформацію про віртуальні активи, що пропонуються до продажу, та опис прав, які посвідчують ці віртуальні активи (за наявності);
• умови придбання та відчуження віртуальних активів;
• інформацію про можливі ризики, пов’язані з придбанням віртуальних активів, тощо.

Закон чітко встановлює, що віртуальні активи не є засобом платежу на території України та не можуть бути предметом обміну на майно (товари), роботи (послуги). Проте, дозволяє укладати правочини, об’єктом яких можуть бути віртуальні активи (купівля-продаж віртуальних активів, дарування тощо). 

З прийняттям Закону виникають також нові можливості для бізнесу, зокрема сфера послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, які можуть надаватися як компаніями-резидентами, так і нерезидентами за умови отримання відповідного дозволу від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі – «НКЦПФР»). До таких послуг належать:

• зберігання та/або адміністрування віртуальних активів чи ключів віртуальних активів;
• надання послуг з обміну віртуальних активів на інші віртуальні активи та валютні цінності;
• надання послуг переказу віртуальних активів; 
• надання посередницьких послуг, пов’язаних з віртуальними активами.    

Види віртуальних активів

Закон розділяє всі віртуальні активи на дві категорії: незабезпечені та забезпечені віртуальні активи.

Незабезпечені віртуальні активи не посвідчують майнових прав. Тобто такі віртуальні активи несуть в собі лише ту цінність, яку в них вкладає та особа, яка їх створює та стоїть за ними. Прикладом незабезпеченого віртуального активу в розумінні Закону є Bitcoin. Вартість такого активу буде визначатися не конкретною матеріальною річчю (на відміну від забезпечених віртуальних активів), яка стоїть за таким активом, а самим ринком, тобто попитом та пропозицією на такий актив, довірою до нього.

Забезпечені віртуальні активи, в свою чергу, посвідчують майнові права, зокрема права вимоги на інші матеріальні та нематеріальні активи. Під посвідченням майнових прав розуміється підтвердження права власника забезпеченого віртуального активу вимагати об’єкт забезпечення. Тобто фактично забезпечений віртуальний актив має цінність того майна, яким він забезпечений.

Об’єктом забезпечення такого активу може виступати будь-який інший об’єкт цивільних прав. Це може бути, наприклад, рухоме або нерухоме майно, майнові права тощо. Наприклад, якщо віртуальний актив забезпечено нерухомим майном, то власник такого віртуального активу не є власником цього нерухомого майна, проте має право вимагати передачі йому такого нерухомого майна. В даному випадку об’єкт забезпечення нерозривно пов’язаний із самим віртуальним активом та повинен визначатися правочином, відповідно до якого створено віртуальний актив. 

Хто зможе надавати послуги, пов’язані з віртуальними активами? 

Надавати послуги у сфері обороту криптоактивів можуть юридичні особи як резиденти, так і нерезиденти. Для цього компанії необхідно отримати відповідний дозвіл від регулятора ринку віртуальних активів – Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. У випадку надання послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів без відповідного дозволу, компаніям доведеться сплатити штраф у розмірі від 34 000 грн. до 119 000 грн.

На кожен з чотирьох видів послуг, зазначених вище, видається окремий дозвіл. При цьому компаніям не забороняється здійснювати відразу декілька видів діяльності за умови наявності окремого дозволу для кожного з таких видів послуг.

Вартість дозволу залежить від конкретної послуги, яку компанія планує надавати, а також від статусу компанії, яка цей дозвіл отримує (резидент або нерезидент) та варіюється в межах від 68 000 грн. до 136 000 грн. для резидентів України та від 340 000 грн. до 680 000 грн. для нерезидентів. 

Крім того, Закон встановлює вимоги щодо розміру статутного капіталу компанії, в залежності від виду послуг, які вона планує надавати. Наприклад, статутний капітал компанії-резидента, яка планує надавати посередницькі послуги, пов’язані з оборотом віртуальних активів, повинен становити мінімум 595 000 грн. Для компаній-нерезидентів відповідна цифра більша практично в 5 разів та становить 2 980 000 грн. Законність походження коштів, спрямованих на формування статутного капіталу, має бути документально підтверджена.

Якщо ж компанія планує надавати послуги, пов’язані з оборотом віртуальних активів, які забезпечені валютними цінностями, слід мати на увазі, що таку діяльність може здійснювати лише фінансова установа. В такому випадку необхідно також отримати відповідну ліцензію від НБУ.

Закон забороняє бути постачальником послуг щодо віртуальних активів компаніям, які певним чином пов’язані з державою агресором або державою окупантом (зареєстровані на території таких держав, контролюються резидентам таких держав, мають в складі засновників (учасників) або кінцевих бенефіціарних власників-резидентів таких держав тощо). 

Зазначені вимоги стосуються винятково постачальників послуг щодо віртуальних активів, але не поширюються, на осіб, які здійснюють операції з віртуальними активами у власних інтересах.

Наслідки прийняття Закону

Незважаючи на цілий ряд неврегульованих питань, Закон все ж створює суттєві переваги для розвитку криптобізнесу (в тому числі й інвестиційні) та обігу віртуальних активів в Україні.

Серед позитивних зрушень можна виділити наступні:

• компанії та фізичні особи зможуть задекларувати та легалізувати свої доходи від продажу віртуальних активів;
• всі учасники ринку отримають юридичний статус та матимуть змогу захистити свої інтереси та права на будь-який віртуальний актив в суді та в інших органах державної влади;
• учасники ринку зможуть офіційно співпрацювати з банками (відкривати рахунки, брати кредити тощо); 
• компанії, які надають послуги, пов’язані з обігом віртуальних активів, матимуть можливість залучати інвестиції та капіталізувати свій бізнес;
• всі учасники ринку матимуть можливість ухвалювати рішення на основі відкритих консультацій із державними органами;
• криптокомпанії отримають можливість набувати статус резидента Дія Сіті (вільної зони зі спеціальними податковими та економічними умовами);
• біржі та криптообмінники матимуть можливість легалізувати свою діяльність та надавати послуги на законних підставах.

Закон, безперечно, створює і ризики для багатьох криптоінвесторів в Україні. Серед основних ризиків – втрата анонімності, яка, по суті, і була однією з основних переваг віртуальних активів. З огляду на світові тенденції, вже сьогодні окремі криптобіржі проводять процедури верифікації своїх клієнтів (KYC) та надають доступ до торгових майданчиків лише за умови розкриття клієнтом певної інформації про себе. Вже найближчим часом, такі вимоги для всіх криптобірж можуть з’явитися і в Україні. 

Крім того, досі залишається незрозумілим питання оподаткування операцій з віртуальними активами.

До чого слід готуватися?

Компаніям, які вже сьогодні надають послуги на ринку віртуальних активів, а також зацікавлені в розвитку свого бізнесу та залученні інвестицій, варто вже зараз розглянути можливості, які передбачені в новому Законі. З початком повномасштабної агресії рф, обіг віртуальних активів в Україні набув нової форми. Український уряд швидко зрозумів, що криптовалютні пожертви – це найпростіший і найшвидший спосіб впоратися з потоком міжнародних донатів, і вже станом на серпень 2022 року понад 100 мільйонів доларів США у криптовалюті було пожертвувано на фінансування військових потреб України. Таким чином, враховуючи кількість учасників ринку віртуальних активів, які вже сьогодні працюють в Україні, можна прогнозувати, що інтерес суспільства до цього ринку залишатиметься високим.