Суд присяжних в Україні: чи працює судове народовладдя?

Останній з часу зародження в Англії передбачає розгляд справи колегією непрофесійних присяжних засідателів, які вирішують питання факту, за одночасного вирішення питання права професійним суддею.

Світовий досвід

Різні держави імплементували суд присяжних по-різному, зважаючи на особливості своєї правової системи.

Наприклад, у Сполучених Штатах, які є взірцем англо-саксонської моделі суду присяжних, судочинство провадиться, як правило, одним суддею та журі у складі дванадцятьох присяжних. Франція, в якій суд присяжних з’явився чи не найраніше серед країн континентальної Європи, залучає до розгляду справ головуючого суддю, двох суддів-асесорів і дев’ятьох присяжних. Німецька модель, яка найбільше нагадує вітчизняну, передбачає участь поряд із суддею лише двох засідателів.

Серед наведених країн лише у США присяжні розглядають цивільні справи поряд із кримінальними, натомість у Франції та Німеччині компетенція присяжних обмежена кримінальними справами.

Загалом, зважаючи на світову практику, інститут суду присяжних є більш застосовним у кримінальному судочинстві.

Статус присяжних в Україні

Правовим підґрунтям суду присяжних в незалежній Україні стала Конституція, яка відразу в трьох статтях передбачає можливість здійснення правосуддя присяжними. Так, у ст. 124 декларується безпосередня участь народу у здійсненні правосуддя через присяжних, ст. 127 згадує здійснення правосуддя за участю присяжних у визначених законом випадках, а в наступній ст. 128 зазначено, що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Статус присяжних регулюється спеціальним Законом «Про судоустрій та статус суддів», ст. 65 якого містить вимоги до присяжного. Так, присяжним може бути особа, яка:

• є громадянином України,
• досягла тридцятирічного віку,
• постійно мешкає в межах юрисдикції відповідного суду.

Присяжними в Україні стають за власним бажанням – громадянин повинен подати заяву та необхідні документи для включення його до списку присяжних. Але в подальшому увільнення присяжного від обов’язків можливе лише з поважних причин.

Присяжними не можуть бути особи, які:

• є обмежено дієздатними або недієздатними;
• мають хронічні, психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків;
• мають незняту чи непогашену судимість;
• є народними депутатами, членами Кабінету Міністрів, суддями, прокурорами, працівниками правоохоронних органів, військовослужбовцями, працівниками апаратів судів, іншими державними службовцями, посадовими особами органів місцевого самоврядування, адвокатами, нотаріусами, членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя;
• притягалися протягом останнього року до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення;
• досягли 65 років;
• не володіють державною мовою.

На присяжних поширюються гарантії, закріплені у ст. 68 вказаного Закону, зокрема:

• виплата винагороди та добових;
• відшкодування витрат на проїзд і наймання житла;
• збереження роботи.

Законодавець прирівнює присяжних із суддями в частині поширення на них однакових гарантій незалежності та недоторканності.

Суд присяжних у кримінальному судочинстві

З ухваленням нового Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) у 2012 році поняття суду присяжних вперше процесуально закріпилося в законодавстві незалежної України. Справи розглядаються за участі двох суддів і трьох присяжних.

За приписами ст. 384 КПК суд присяжних розглядає кримінальне провадження стосовно обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі (як найсуворішої санкції за вчинення 17 особливо тяжких злочинів), якщо сам обвинувачений заявить про це. У всіх інших випадках суд присяжних у кримінальному судочинстві взагалі не передбачений.

Відбір присяжних здійснюється з числа семи осіб, визначених зі списку присяжних. У процесі відбору сторони провадження мають право ставити присяжним запитання для з’ясування обставин, що можуть бути підставами для їх відводу. Додатково відбирається двоє запасних присяжних, які можуть замінити основних у разі їх усунення у процесі судового розгляду.

Нарадою суду присяжних керує головуючий суддя. Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Причому ніхто зі складу суду присяжних не має права утримуватися від голосування, крім випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого.

Спільна участь присяжних і професійних суддів у розгляді питань є доволі сумнівною, адже неминуче призводить до впливу авторитету головуючого на журі, тому така практика не характерна для англо-саксонської моделі.

Суд присяжних у цивільному судочинстві

Суд присяжних був запроваджений також у цивільному судочинстві України (на відміну від багатьох країн Європи), формально замінивши собою радянський аналог суду присяжних – інститут народних засідателів.

Чому формально? Бо, порівнявши відповідні редакції Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК), можна легко дійти висновку, що компетенція присяжних нічим не відрізняється від повноважень народних засідателів, фактично йдеться лише про зміну назви, а не суті.

У відповідності до ст. 293 ЦПК у складі одного судді та двох присяжних у межах окремого провадження розглядаються справи про:

• обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності;
• визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою;
• усиновлення;
• надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;
• примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

В усіх інших випадках у цивільному судочинстві законодавець не передбачає участі присяжних. Раніше аналогічні категорії справ суду належало розглядати за участі двох народних засідателів.

За оприлюдненою статистикою кожна сьома справа, яку належить розглядати в порядку окремого провадження, розглядається в Україні саме судом присяжних.

Висновки

Суд присяжних загалом не є новим в історії України, втім історичний досвід застосування цього інституту є нікчемно малим.

Від часу своєї першої появи на наших теренах і донині, суд присяжних мав як палких прибічників, так і запеклих опонентів серед авторитетних вітчизняних правників. На сучасному етапі розвитку судочинства в Україні суд присяжних отримав підтримку діючого президента – розширення застосування суду присяжних було однією з його передвиборних обіцянок.

Кабінет Міністрів уже встиг схвалити три законопроєкти щодо суду присяжних, жоден з яких не розглянутий парламентом (разом з низкою депутатських ініціатив). Так, пропонується, зокрема, збільшення кількості присяжних до семи, залучення їх до розгляду справ разом із одним суддею за обвинуваченнями у вчиненні злочинів, які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі понад 10 років. Такі ініціативи покликані реанімувати суд присяжних у кримінальному процесі, який, зважаючи на статистику, є радше дивовижним винятком, ніж реально дієвим інструментом.

Натомість, владі слід проявляти обачність у цьому питанні, щоб не обтяжити судовий процес і державний бюджет залученням присяжних до значної кількості справ за обвинуваченням у вчиненні тяжких злочинів. Крім цього, подальша імплементація суду присяжних мусить корелювати з підвищенням рівня правосвідомості громадян.