Судові спори за позовами виробників зеленої електроенергії

Однак, зобов’язання, взяті на себе державою, виконані не були. Більше того, наразі Верховна Рада України розглядає питання щодо запровадження акцизного збору на електроенергію, вироблену з альтернативних джерел.

Як наслідок, цього року показники розвитку сонячної енергетики в Україні знизилися у два з половиною рази.

Системне невиконання обов’язків зі сторони держави, непрогнозованість законодавства та постійна зміна правил гри підривають довіру національних та іноземних інвесторів до відновлюваної енергетики в Україні.

З огляду на ситуацію, що склалася, інвестори вимушені звертатися за захистом своїх прав до національних судів, а також до міжнародного інвестиційного арбітражу.

Практика національних судів

За публічно доступною інформацією у минулому році заборгованість України перед представниками відновлюваної енергетики становила близько 25 мільярдів гривень. Ця обставина спричинила справжній судовий бум за позовами «зелених» виробників до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі також – Гарантований покупець, Державне підприємство, Відповідач) про стягнення заборгованості за відпущену в мережу електроенергію.

Далі пропоную розглянути основні аргументи сторін та позицію судів у цій категорії спорів.

Так, Гарантований покупець стверджує, що розраховується з продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом грошовими коштами, що надходять від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі також – ПрАТ «НЕК «Укренерго»). Однак, оскільки ПрАТ «НЕК «Укренерго» несвоєчасно розраховується з Державним підприємством, останнє позбавлене можливості своєчасно розраховуватися з виробниками.

Відповідач також посилається на положення Закону України № 810-IX від 21.07.2020[2], відповідно до якого виконання грошових зобов’язань Гарантованого покупця перед продавцями електроенергії повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п’ять років.

У свою чергу, продавці електроенергії стверджують, що мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених на ринку договорів. Зобов’язання має виконуватися належним чином. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Ані договором, ані чинним законодавством, обов’язок Відповідача оплатити придбану електроенергію не поставлено в залежність від оплат ПрАТ «НЕК «Укренерго» Гарантованому покупцю.

Суди погоджуються із такою позицією «зелених» виробників та стягують з Гарантованого покупця заборгованість за поставлену йому електричну енергію. На переконання судів, саме Гарантований покупець взяв на себе зобов’язання купувати всю відпущену електроенергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату. Невиконання своїх обов’язків ПрАТ «НЕК «Укренерго» не є підставою для звільнення Відповідача від виконання своїх договірних зобов’язань.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 910/11830/20, від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20 та від 01.09.2021 у справі № 910/13034/20.

Щодо відшкодування заборгованості виробникам електроенергії шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики, суди зазначають про відсутність жодного нормативного акту з цього питання. Тому до правовідносин між сторонами застосовуються норми чинного законодавства та положення, укладені між сторонами договорів.

Вимоги про стягнення пені, штрафу та 3 % річних також визнаються обґрунтованими, однак суди зменшують розмір заявлених позивачами сум з урахуванням специфіки відносин, які склалися на ринку електроенергії.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд за певних умов може зменшувати розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Тож, враховуючи, що Гарантований покупець є державним підприємством, яке має значну кількість невиконаних грошових зобов’язань перед виробниками електроенергії, а видатки на його фінансову підтримку передбачено у державному бюджеті, суди зменшують розмір штрафних санкцій, а також процентів річних.

Відомі також випадки, коли під час розгляду зазначеної категорії справ Гарантований покупець просить суд зупинити провадження у справі до розгляду Конституційним судом України подання 47 народних депутатів щодо неконституційності окремих положень Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та «Про ринок електричної енергії». Вказане подання мотивоване тим, що встановлення на законодавчому рівні діючих розмірів «зеленого» тарифу на електроенергію, вироблену на території України та з використанням її природних ресурсів, є економічно необґрунтованим і покладає на державу невиправдано високі витрати, що є грубим порушенням права власності українського народу, суперечить соціальній спрямованості економіки та завдає шкоди інтересам суспільства.

У свою чергу, суди відмовляють у зупиненні провадження у справі через відсутність об’єктивної неможливості розгляду цієї категорії справ до розгляду зазначеного подання Конституційним Судом України.

Отже, судова практика за позовами виробників електричної енергії до Державного підприємства «Гарантований покупець» є усталеною та прогнозованою. Суди задовольняють позови про стягнення заборгованості за відпущену електроенергію за «зеленим» тарифом. Крім стягнення основної суми боргу, з Гарантованого покупця позивачам також присуджуються інфляційні витрати, пеня, штраф та 3 % річних, розмір яких часто зменшують.

Перша ластівка

Значна заборгованість держави за вироблену «зелену» електроенергію та ретроспективне зниження тарифу також є підставою для звернення іноземними інвесторами до міжнародних арбітражів. Як відомо, деякі компанії уже направили інвестиційні претензії до Міністерства юстиції України, що є умовою для подальшого ініціювання арбітражного розгляду.

Першим інвестором, що ініціював повномасштабний арбітражний процес проти України, є компанія Modus Energy International, що входить до складу литовської компанії Modus Grupe. Суму позовних вимог оцінюють в розмірі 11,5 мільйонів євро.

У 2019 році Modus Energy International ввела в експлуатацію в Україні три сонячні електростанції та отримала «зелений» тариф на продаж виробленої електроенергії. Однак, з 01.08.2020 зазначений тариф, розмір якого був гарантований до кінця 2029 року, було зменшено на 15%. Зазначене, на думку позивача, порушує його права як інвестора, передбачені Договором до Енергетичної хартії[3].

Позивач посилається, зокрема, на порушення п. 1 ст. 10 зазначеного Договору щодо надання інвесторам справедливих та рівних умов, забезпечення постійного захисту та безпеки, а також перешкоджання будь-яким невиправданим чи дискримінаційним заходам щодо управління, використання, а також розпорядження інвестиціями позивача.

У свою чергу, Україна заперечує проти таких тверджень позивача. Крім того, держава також не погоджується з юрисдикцією Стокгольмського арбітражу розглядати цей спір.

Як зазначають у Міністерстві юстиції України, розгорнута позиція відповідача у справі буде надана у 2022 році після отримання повного тексту позову від компанії-позивача.

У будь-якому випадку, лише ініціювання вказаного арбітражного процесу є тривожним для України знаком, що має підштовхнути уряд вчинити дії для реального вирішення проблем на ринку відновлюваної енергетики.

Замість висновків

Порушення наданих інвесторам гарантій, на які вони розраховували під час будівництва генеруючих потужностей в Україні, суперечить принципу справедливих очікувань та може стати підставою для стягнення з нашої держави багатомільйонних збитків у міжнародному арбітражі. Крім того, постійні зміни умов роботи ринку погіршують інвестиційну привабливість країни.

За офіційними даними у 2021 році введення в експлуатацію нових потужностей відновлюваної енергетики зменшилося більш ніж на чверть. Це при тому, що навіть у розквіт розвитку «зеленої» енергетики у 2019 році Україна займала передостаннє місце серед європейських держав за часткою споживання «зеленої» електроенергії.

З викладеного випливає, що для інтеграції з європейською енергосистемою, а також збереження та раціонального використання бюджетних коштів, Україні необхідно розробити чіткі правила і створити прозорі та прогнозовані умови для ведення бізнесу.

[1] Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020

[2] Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії»

[3] Договір до Енергетичної хартії ратифіковано Україною 06.02.1998