Витрати на адвоката: особливості відшкодування судом

Втім, згідно результатів експертного дослідження «Судовий індекс» (EBA Court Index), проведеного Європейською Бізнес Асоціацією (EBA) у партнерстві з Юридичною фірмою GOLAW, представники бізнесу в цілому негативно оцінили рівень відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Майже однакова кількість респондентів абсолютно незадоволена рівнем відшкодування: 18-19% від усіх опитаних.

Пропонуємо дослідити механізм відшкодування вказаних витрат та розібратися, що саме викликало такий низький рівень задоволеності серед респондентів.

Порядок відшкодування витрат на адвоката

За загальним правилом, сторона, на користь якої було вирішено справу, має право на відшкодування понесених судових витрат за рахунок іншої сторони спору. У разі часткового задоволення позову, суд розподіляє судові витрати між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Передусім, різні процесуальні кодекси ставлять різні вимоги до моменту заявлення витрат на професійну правничу допомогу. Так, Господарський процесуальний кодекс України і Цивільний процесуальний кодекс України зобов’язують повідомити суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і очікує понести, разом із першою заявою по суті справи. Якщо цього не зробити – суд може в подальшому відмовити стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат. У свою чергу, Кодекс адміністративного судочинства України такої вимоги не містить.

Усі процесуальні кодекси об’єднує порядок надання доказів на підтвердження понесених стороною витрат. Тут законодавець надає заявникам вибір: або подати докази на підтвердження понесених витрат до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду, якщо до закінчення судових дебатів зробити відповідну заяву.

Підтвердження витрат на правничу допомогу

Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Як свідчить практика Верховного Суду, обов’язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є:

• договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);
• розрахунок наданих послуг з їх детальним описом;
• документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).

Зазначений перелік був окреслений Верховним Судом у постановах у справах № № 821/227/17, 726/549/19, 810/3806/18 та є актуальним і дотепер.

Рекомендується надавати до суду якнайбільше доказів, що підтверджують факт та обсяг надання правничої допомоги, а також здійснену клієнтом оплату, наприклад, акт надання послуг, рахунок-фактуру, будь-які додаткові угоди тощо.

Гонорар успіху

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «гонорар успіху» є складовою частиною гонорару адвоката, а отже, належить до судових витрат. Визначено, що суд може компенсувати гонорар успіху у разі його співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони. Сума «гонорару успіху» не має виходити за розумні межі (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4507/18).

Тому, за умови дотримання порядку відшкодування витрат, стягнути з опонентів «гонорар успіху» цілком реально.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу

Остаточний розмір витрат, який присуджується до відшкодування, завжди визначає суд. При цьому, встановлені процесуальними кодексами критерії співмірності розміру витрат не містять мінімальних та максимальних меж такого відшкодування.

На жаль, незважаючи на дотримання формальних вимог та надання адвокатами всіх необхідних  документів, суди далеко не завжди присуджують до відшкодування 100% понесених клієнтом витрат на професійну правничу допомогу.

Як приклад, нещодавно Верховний Суд у справі № 922/2321/20 присудив до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу, що майже в п’ять разів менша, ніж заплатила особа-заявник, а саме 10 000 грн. замість витрачених 47 000 грн.

Обґрунтовуючи таке рішення Верховний Суд зазначив, що позиція заявника не змінювалася з першої інстанції, його представляв один і той самий адвокат, а засідання в суді касаційної інстанції тривало всього 23 хвилини. Тому, на думку суду, обсяг наданих послуг з професійної правничої допомоги не може бути значним, а заявлена до стягнення сума не відповідає критерію співмірності.

Отже, незадоволеність бізнес-спільноти пов’язана, в першу чергу, з досить частим зменшенням судами розміру відшкодування вже понесених клієнтом витрат на професійну правничу допомогу. Виходом з цієї ситуації може стати перегляд та уточнення законодавцем процесуальних норм щодо рівня відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. А поки сподіваємось, що суди будуть більш високо оцінювати роботу адвокатів, що, безперечно, збільшить рівень довіри бізнесу до судової гілки влади.