Як юридично оформити залучення іноземних фахівців до українських компаній?

Робота іноземця за трудовим договором: які особливості? 

За загальним правилом трудові відносини іноземних громадян в Україні регулюються правом України, зокрема Законом України «Про зайнятість населення» (далі за текстом – Закон).

Так, Законом встановлена певна процедура, яка передує укладенню трудового договору (контракту) з іноземцем.

Насамперед для працевлаштування іноземця потрібно з’ясувати правовий статус потенційного працівника. Певні категорії іноземців мають право працювати на тих самих умовах, що й громадяни України:

• іноземці, що мають посвідку на постійне проживання в Україні (подають той самий пакет документів, що і громадянин України, лише замість паспорта громадянина – посвідку);
• іноземці, які мають статус біженця в Україні;
• іноземці, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту;
• та інші іноземці вузької спеціалізації, перелік яких визначений Законом, наприклад священнослужителі, спортсмени, особи, що займаються науковою діяльністю, представники аварійно-рятувальних служб, філій іноземних підприємств тощо за дотримання передбачених умов.

Якщо ж іноземець не належить до вищезгаданих категорій, роботодавцю потрібно отримати дозвіл на застосування праці іноземців (далі – дозвіл).

Для отримання дозволу необхідно звертатися із заявою до територіального органу Державної служби зайнятості (центру зайнятості) (форма заяви затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2023 р. № 68).

Якщо кандидат є громадянином російської федерації, республіки білорусь та інших країн, визнаних такими, що становлять загрозу національній безпеці України, то до розгляду питання про надання дозволу залучається Служба безпеки України.

Оформити дозвіл можна на різний проміжок часу, що залежить від тривалості трудового договору та планів потенційного працівника залишатися на вказаному місці роботи.

Важливо враховувати, що дозвіл прив’язаний до конкретного роботодавця, тобто у разі зміни іноземцем місця роботи, новий роботодавець має проходити процедуру отримання дозволу заново.

Для безпосереднього прибуття іноземця в Україну для працевлаштування є декілька способів: 

• дозвіл на імміграцію – підстави надання дозволу визначені ст. 4 Закону України «Про імміграцію». При цьому, для певних категорій іноземців встановлюється квота на прибуття в Україну, зокрема, для висококваліфікованих спеціалістів і робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України, а також для їх подружжя та неповнолітніх дітей у разі спільного в’їзду на територію України. Таку квоту встановлює Кабінет Міністрів України своєю постановою кожного року;
• робоча віза типу D – оформлюється для прибуття на територію України для працевлаштування. Для оформлення такої візи потенційному працівнику потрібно звернути до консульської установи або посольства України за місцем свого проживання та подати пакет документів, серед яких, зокрема документи, які підтверджують мету поїздки, а саме: трудовий контракт або дозвіл на працевлаштування в Україні.

Укладення з іноземцем цивільно-правового договору: чи є відмінності від трудового?

Якщо між іноземцем та компанією в Україні не існує фактичних трудових відносин, тобто іноземець залучається до надання послуг за потреби або для виконання окремого завдання існує механізм укладання з ним цивільно-правового договору.

Внаслідок укладення такого договору між сторонами не виникає трудових відносин, тому для цього не потрібен дозвіл. Компанія, яка укладає з іноземцем договір цивільно-правового характеру на надання послуг, має дотримуватися вимог цивільного законодавства, що звичайно ставляться до договорів. У такому договорі важливо конкретизувати, яку саме послугу буде надавати контрагент, яким має бути результат надання такої послуги та розмір оплати за таким договором. 

Важливо уникати положень, подібних до тих, які містяться у трудових договорах, зокрема зазначення робочого графіку, умов надання відпусток та лікарняних, компенсацій тощо. Тобто, у випадку укладення цивільно-правового договору компанія здійснює оплату за результат наданих послуг, а не за процес виконання роботи, як відбувається у випадку укладення трудового договору.

Але варто зазначити, що наявність договору на надання послуг не дає іноземцю право на перетин кордону. Відтак, його можна укладати лише з іноземцем, який уже законно перебуває на території України, або якщо іноземець, який перебуває за кордоном, може бути залучений до надання послуг у дистанційному форматі.

Підписання гіг-контракту з іноземцем: у яких випадках застосовується? 

Дієвим на сьогодні механізмом для залучення до роботи в Україні ІТ-спеціалістів є укладання гіг-контрактів, передбачених Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Такі контракти можуть укладати з іноземцями лише резиденти Дія Сіті. При цьому статус резидента Дія Сіті може отримати лише юридична особа, зареєстрована за законодавством України та яка здійснює один або кілька видів діяльності, передбачених Законом «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Замовником по гіг-контракту повинен виступати резидент Дія Сіті, а підрядником або виконавцем має бути гіг-спеціаліст – у тому числі ним може бути й іноземець. 

Важливо, що для роботи з іноземцем через гіг-контракт компанії необхідно також отримувати дозвіл.

Отже, укладання гіг-контракту з іноземцем є можливим тільки для компаній-резидентів Дія Сіті і не є застосовним до будь-якого суб’єкта, тому розглядати такий спосіб залучення іноземних спеціалістів може обмежене коло компаній.

Висновок 

Для українських компаній існують три основні механізми залучення іноземних спеціалістів: укладання цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів) та гіг-контрактів. Вибір конкретного способу залежить від характеру відносин між компанією та спеціалістом та мети його залучення.

Залучення іноземців допомагає частково вирішити проблему кадрового дефіциту, отримати цінну експертизу та нові підходи до роботи. Це також сприяє підвищенню конкурентоспроможності українських компаній на внутрішньому та міжнародному ринку та є важливим елементом сучасних трудових відносин в умовах глобалізації.

^[1] Стаття 54 Закону України «Про міжнародне приватне право»