Зміни в сфері перевірок бізнесу: огляд нового регулювання

Одразу зазначимо, що у цій статті йтиметься про законодавчі зміни, які стосуються більшості перевірок суб’єктів господарювання, за винятком окремих сфер, які регулюються спеціальним законодавством, зокрема, податкових, митних, валютних заходів контролю.

У цьому контексті новий Закон України № 4840-IX «Про основні засади державного нагляду (контролю)» (далі – «Новий закон») змінює загальні підходи до організації та проведення перевірок, роблячи акцент на цифровізації, ризик-орієнтованому підході, а також на змінах у взаємодії між контролюючими органами та бізнесом. Розглянемо, які саме новації передбачені законом та що вони означатимуть для бізнесу після їх введення в дію.

Набрання чинності Новим законом та сфера його дії

24 квітня 2026 року набрав чинності Новий закон, який прийшов на зміну Закону України № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – «Чинний закон»).

Водночас, попри набрання чинності Новим законом, введення в дію більшості його положень відкладено до дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. До цього моменту загальні правила проведення перевірок продовжують визначатися Чинним законом.

Відтак, наразі діють лише окремі положення Нового закону, а саме:

• незавершені перевірки, розпочаті до введення воєнного стану, вважаються такими, що не відбулися;
• Кабінет Міністрів України може тимчасово обмежувати проведення перевірок та встановлювати особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану та протягом шести місяців після його завершення (такі обмеження не застосовуються до сфер, пов’язаних із національною безпекою та виконанням міжнародних зобов’язань України).

Як і Чинний закон, Новий закон має статус базового акта у сфері державного нагляду (контролю) та поширюється на більшість контрольних заходів, що здійснюються щодо суб’єктів господарювання. 

Водночас, як ми згадували раніше, його дія не поширюється на низку перевірок, які регулюються спеціальним законодавством, зокрема, на податковий, митний контроль, валютний нагляд та контроль за дотриманням бюджетного законодавства,  державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції, державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції.

Ключові новації Нового закону

Розширення функціоналу електронної системи державного контролю

Чинним законом вже передбачається електронна система державного контролю (надалі – «Система»). Водночас, наразі вона фактично виконує роль одностороннього інформаційного ресурсу для публікації планів перевірок і їх результатів без належної взаємодії між органом та суб’єктом.

Новий закон суттєво розширює функціонал Системи:

• передбачено її взаємодію з іншими державними інформаційними ресурсами, що означає перехід до взаємопов’язаної цифрової екосистеми замість ізольованого реєстру;
• запроваджується особистий електронний кабінет суб’єкта господарювання як офіційний канал взаємодії з органами державного нагляду.

Фіксація контактних даних у такому кабінеті означає фактичне погодження на використання електронних засобів зв’язку для офіційного листування. Відтак, направлення актів перевірок і розпорядчих рішень через кабінет або електронну пошту субʼєкту прирівнюється до належного вручення незалежно від того, чи ознайомився він із ними фактично. 

У результаті сам факт ігнорування повідомлень або неперевірки електронного кабінету більше не впливає на юридичні наслідки та перебіг процесуальних строків.

Водночас, закріплюється диспозитивність цифрового формату взаємодії, що зберігає альтернативність паперового документообігу.

1. Зміна періодичності планових перевірок

Новий закон переглядає періодичність планових перевірок залежно від ступеня ризику. Якщо раніше суб’єкти високого ризику могли перевірятися не частіше одного разу на два роки, то за новими правилами такі перевірки проводитимуться не частіше одного разу на рік. Для суб’єктів із середнім та незначним ступенем ризику періодичність залишається незмінною – відповідно один раз на три та п’ять років. 

2. Тривалість перевірок залежно від ступеня ризику

Однією з основних новацій Нового закону є запровадження ризик-орієнтованого підходу до визначення тривалості перевірок. Якщо відповідно до Чинного закону більшість планових перевірок триває до 10 робочих днів незалежно від ступеня ризику суб’єкта, то тепер їх максимальна тривалість становить 10 робочих днів для високого ризику, 7 – для середнього та 5 – для незначного.

Аналогічний підхід застосовано і до позапланових заходів: замість загального десятиденного строку встановлено диференційовані строки – до 10 робочих днів для високого ризику, до 5 днів для середнього та до 2 днів для незначного ризику. Це має зменшити адміністративне навантаження на низькоризиковий бізнес та обмежити можливості для необґрунтованого затягування перевірок.

Крім того, Новий закон запроваджує чіткий часовий обов’язок для бізнесу: керівник, ФОП або уповноважена особа повинні прибути до місця проведення перевірки протягом чотирьох годин із моменту прибуття представників органу нагляду (контролю).

3. Позапланові перевірки: уточнення підстав і предмета перевірки

Новий закон загалом зберігає перелік підстав для проведення позапланових перевірок, проте встановлює більш чіткі процесуальні гарантії для бізнесу. Зокрема, предмет такої перевірки тепер обмежується виключно тими питаннями, які стали підставою для її проведення, а відповідна інформація має бути заздалегідь відображена у направленні на перевірку.

Крім того, у випадках, коли позапланова перевірка проводиться на підставі звернень громадян або окремих органів влади,  орган нагляду (контролю) повинен надати суб’єкту господарювання документ, що підтверджує її погодження уповноваженим органом. Відсутність такого документа є підставою для недопуску посадових осіб до перевірки. 

4. Обов’язкова фіксація ходу перевірок

Однією з ключових змін також є перехід від права до обов’язку здійснювати аудіо-, фото- та відеофіксацію перевірок. Якщо раніше така фіксація була лише можливістю  органу нагляду (контролю), то тепер процес проведення як планових, так і позапланових заходів має фіксуватися з моменту прибуття інспекторів на об’єкт.

Це суттєво впливає на доказову базу під час оскарження результатів перевірок. Відсутність належної фіксації може свідчити про істотне порушення процедури, а сам акт перевірки вже не сприйматиметься як безумовне підтвердження встановлених порушень. Відповідно, висновки  органу нагляду (контролю) повинні підтверджуватися матеріалами технічної фіксації, що посилює процесуальні гарантії для бізнесу.

5. Зміни у сфері аудиту 

Раніше державний нагляд не передбачав окремого механізму оцінки діяльності бізнесу без застосування санкцій – контроль був орієнтований переважно на виявлення порушень і реагування на них.

Новий закон вводить інститут аудиту стану діяльності, який проводиться за ініціативою бізнесу або держави та завершується висновком без застосування будь-яких штрафних чи фінансових санкцій. Це змінює логіку контролю з каральної на превентивно-оціночну.

Додатково передбачено стимулювання добровільного проходження аудиту: позитивний висновок збільшує періодичність планових перевірок, фактично зменшуючи частоту державного втручання в діяльність суб’єкта.

Окремо закріплено соціальний компонент – можливість безоплатного аудиту для новостворених або постраждалих суб’єктів, що має на меті підтримку відновлення та адаптації бізнесу в кризових умовах.

6. Оптимізація надання документів

Новий закон закріплює право суб’єкта господарювання не надавати повторно документи, які вже були подані органу нагляду (контролю) або перебувають у його розпорядженні чи доступні через державні інформаційні системи.

7. Рейтингова система та ринковий ефект публічності

Новий закон запроваджує комплексну рейтингову систему оцінки суб’єктів господарювання, яка формується на основі ризик-орієнтованих критеріїв і узагальнює рівень потенційної небезпеки діяльності кожного суб’єкта.

Рейтинг оновлюється щорічно та формується з урахуванням показників окремих об’єктів підприємства, при цьому загальний рівень ризику визначається за найвищим значенням серед них. Це виключає можливість «усереднення» ризику та приховування проблемних виробничих майданчиків у структурі великого бізнесу.

Відкритий доступ до рейтингу через електронний кабінет у Системі формує додатковий ринковий механізм впливу: контрагенти можуть оцінювати рівень дотримання вимог ще до початку співпраці, що створює репутаційний тиск, який доповнює державне регулювання.

Висновки

Загалом Новий закон запроваджує низку позитивних змін для бізнесу у сфері державного нагляду (контролю). Вони стосуються як розширення можливостей для запобігання необґрунтованому проведенню перевірок, зменшенню їх частоти, так і посилення процесуальних гарантій та захисту прав суб’єктів господарювання безпосередньо під час їх проведення. 

Водночас, ключовим залишається питання практичної реалізації цих нововведень та формування сталої правозастосовної практики після введення більшості положень Закону в дію.