Угоди, що вимагають погодження згідно нового Закону про ТОВ

Після вступу в силу нового Закону про ТОВ все частіше можна зустріти практику, коли на стадії підготовки до підписання договору, крім копій установчих документів, контрагенти запитують також довідку про стан чистих активів та копію рішення загальних зборів про схвалення значних правочинів. Це напряму пов’язано із введенням новим Законом окремої категорії правочинів, які для їх дійсності повинні обов’язково бути схвалені учасниками компанії.

Новий Закон про ТОВ виділяє два види правочинів, щодо яких на розсуд учасників Статутом може бути передбачено особливий порядок надання згоди на їх вчинення:

• значні правочини;
• правочини, щодо яких є заінтересованість.

Значний правочин – правочин, вчинений товариством, згідно із яким вартість майна (робіт, послуг або майнових прав), що є його предметом, у співвідношенні до вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу перевищує встановлене Статутом або законом значення. Крім цього, Закон передбачає можливість учасників встановити у Статуті інші критерії віднесення правочинів компанії до значних.

Для уникнення непорозумінь законодавець також уточнив, що у разі якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважатиметься значним.

Правочин, щодо якого є заінтересованість, – це правочин, який укладений товариством з будь-якою із таких осіб:

• посадовою особою товариства або її афілійованою особою;
• учасником, який одноосібно або спільно з афілійованими особами володіє часткою, що становить 20 % статутного капіталу товариства, або його афілійованими особами;
• юридичною особою, в якій будь-яка з перелічених вище осіб є членом органу товариства;
• будь-якою іншою особою, яка прямо визначена у статуті товариства.

В цілях визначення правочину із заінтересованістю афілійованими особами вважаються:

• юридичні особи, за умови, що одна з них здійснює контроль над іншою чи обидві перебувають під контролем третьої особи;
• члени сім’ї фізичної особи – чоловік (дружина), а також батьки (усиновителі), опікуни (піклувальники), брати, сестри, діти та їхні чоловіки (дружини);
• фізична особа та члени її сім’ї і юридична особа, якщо ця фізична особа та/або члени її сім’ї здійснюють контроль над юридичною особою.

Закон містить визначення понять значного правочину та правочину із заінтересованістю, проте водночас залишає за учасниками право доповнювати у статуті запропоновані визначення новими критеріями. Визначення у статуті компанії критеріїв віднесення правочину товариства до значного або такого, щодо якого є заінтересованість, як і застосування процедури надання згоди на вказані правочини у цілому, є виключно правом, а не обов’язком учасників. Єдиним випадком, коли закон передбачає обов’язок Загальних зборів учасників надавати попередню згоду на вчинення правочину – це вчинення правочину, коли вартість майна, робіт або послуг, що є його предметом, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.

Новий Закон про ТОВ також дозволяє учасникам на власний розсуд визначити особливу процедуру надання попередньої згоди на вчинення значних правочинів та правочинів із заінтересованістю, зокрема, визначати, який орган повинен надавати таку згоду. Наприклад, Статутом компанії може бути визначено, що підписання правочинів, у яких вартість майна (робіт, послуг або майнових прав), що є їх предметом, перевищує 10 % вартості чистих активів станом на кінець попереднього кварталу, повинно бути попередньо погоджене рішенням Наглядової ради товариства, а підписання правочинів, вартість предмету яких перевищує 25 % вартості чистих активів станом на кінець попереднього кварталу, –рішенням Загальних зборів учасників товариства.

Якщо товариству було завдано збитків внаслідок порушенням посадовою особою (підписантом від імені товариства) порядку вчинення значних правочинів або правочинів із заінтересованістю, то такі посадові особи нестимуть солідарну відповідальність за заподіяні товариству збитки. Це положення закону стосується, зокрема, випадків, коли правочини, щодо яких було порушено процедуру надання на їх вчинення попередньої згоди, у подальшому були визнані недійсними і, відповідно, усі платежі по них повинні бути повернуті контрагенту для відновлення у сторін такого стану, у якому вони були до укладення цього правочину.

Для уникнення подібних ситуацій на практиці, законодавець запровадив можливість подальшого схвалення правочину, щодо якого не було дотримано порядку надання попередньої згоди на його вчинення. У таких випадках, після подальшого (наступного) схвалення правочину у такому ж порядку, який передбачений для надання попередньої згоди на його вчинення, правочин залишається дійсним.