Банкрутство підприємств, розташованих на окупованих територіях. Огляд судової практики

З одного боку, банкрутство може стати рятівним кругом для боржника, даючи можливість реструктуризувати борги, зберегти активи та відновити свою діяльність. З іншого, це складний і тривалий процес, що має певні ризики та велику кількість нюансів.

У цій статті пропонуємо розібратися з актуальним питанням банкрутства підприємств, які знаходяться на окупованих територіях, з огляду на чинне законодавство та актуальну судову практику.

Так, у зв’язку із введенням воєнного стану до Кодексу України з процедур банкрутства України(далі – КУзПБ, Кодекс) було внесено ряд тимчасових положень, які діють під час воєнного стану в Україні та протягом шести місяців з дати його припинення або скасування. 

Найбільш примітним нововведенням є норма абз. 9 п. 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” КУзПБ, яка передбачає, що суди повинні відмовляти у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе, що:

• його внесли до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів), та має чинний контракт із державними замовниками у сфері оборони, або 
• вимоги кредитора не задоволено внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих рф територіях.

Другий пункт цієї норми викликає найбільший практичний інтерес, оскільки містить у собі три окремі підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство:

• вимоги кредитора не задоволено внаслідок збройної агресії проти України;
• вимоги кредитора не задоволено внаслідок перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії;
• вимоги кредитора не задоволено внаслідок перебування єдиного майнового комплексу боржника на тимчасово окупованих рф територіях. 

Простими словами, суди наразі позбавлені можливості відкривати провадження у справах про банкрутство за заявою кредиторів, якщо єдиний майновий комплекс боржника, приміром, знаходиться у Бердянську чи Мелітополі.

Судова практика, ґрунтуючись на вищевказаних тимчасових положеннях КУзПБ, ілюструє обов’язкові підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство юридичних осіб, чиє майно перебуває на окупованих загарбником територіях. Так, у постанові від 12.03.2024 року у справі № 908/2344/23 Касаційний господарський суд вказав:

«Для встановлення визначеної пунктом 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” КУзПБ підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство як незадоволення боржником – юридичною особою вимог кредитора (кредиторів) саме внаслідок перебування цілісного майнового комплексу такого боржника на тимчасово окупованій російською федерацією території необхідним є встановлення судом таких обставин:

• наявність незадоволених боржником вимог кредитора (кредиторів) на дату проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство; та
• перебування цілісного майнового комплексу боржника на тимчасово окупованих російською федерацією територіях (відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій)».

Наведена вище постанова також цікава і висновками КГС щодо неспроможності боржників, чиє майно знаходиться на окупованих територіях, виконувати свою господарську діяльність і, відповідно доцільності введення тимчасового мораторію на відкриття проваджень у справах про банкрутство:

«Перебування цілісного майнового комплексу боржника на тимчасово окупованій російською федерацією території позбавляє його як суб’єкта господарювання можливості здійснювати відповідну господарську діяльність, у межах якої, зокрема і відповідати за своїми зобов’язаннями.

Крім цього, Суд зазначає, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, зокрема з його кредиторами, змінює правовий режим майна боржника тощо.

Тоді як перебування цілісного майнового комплексу Боржника на тимчасово окупованій російською федерацією території звужує (обмежує) можливість повноцінно та з дотриманням вимог Закону поширити на такого боржника відповідний правовий режим, застосувати щодо його майна відповідні наслідки (мораторій тощо), забезпечити дотримання прав та інтересів як кредиторів, так і боржника, а відповідно, і досягнути тієї мети здійснення провадження у справі про банкрутство, що визначені КУзПБ.»

Спірним питанням є момент початку дії мораторію на відкриття проваджень у таких справах. З одного боку, Закон, який ввів тимчасову заборону на відкриття провадження у справах про банкрутство, набрав чинності з 29.07.2023 року і нібито логічним є той факт, що вказані зміни застосовуються саме з цієї дати. При цьому положення такого Закону вказують на те, що мораторій вводиться «під час дії воєнного стану».

Суди вже проаналізували це питання та дійшли таких висновків. У постанові від 03.10.2023 у справі № 913/101/23 Касаційний господарський суд зазначив, що:

«Щодо застосування наведених положень пункту 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” КУзПБ Суд виходить з того, що попри набрання чинності лише з 29.07.2023 внесених в КУзПБ відповідних змін, положення цього пункту мають ретроспективну дію, поширюючись на всі передбачені цією нормою правовідносини та випадки стосовно відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тобто норма пункту 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” КУзПБ є окремим застереженням стосовно порядку та календарного періоду застосування цієї норми щодо поширення цієї норми на правовідносини в часі.

А тому заборона за пунктом 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” КУзПБ поширюється і на ті правовідносини та випадки, що мали місце до набрання чинності з 29.07.2023 відповідною нормою, оскільки передбачені цією нормою обставини/події (початку збройної агресії проти України, перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях відповідно до визначеного законом переліку тощо), як причини, за яких вимоги кредитора (кредиторів) не могли бути задоволені боржником, мали місце до моменту врегулювання цих правовідносин відповідним законом з 29.07.2023.»

Подібна позиція викладена і в постанові КГС від 05.03.2024 у справі № 911/414/23, де суд виснував, що:

«Пряма вказівка у нормах пункту 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” і Закону № 3249-IX від 13.07.2023 (яким були внесені відповідні зміни до Кодексу), на недопущення відкриття проваджень у справах про банкрутство є окремим застереженням стосовно порядку та календарного періоду застосування цієї норми та стосовно поширення цієї норми на правовідносини в часі.

Набрання чинності з 29.07.2023 вказаними змінами в Кодекс (п. 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення”) згідно з Законом № 3249-IX від 13.07.2023 не обмежує поширення дії відповідних положень КУзПБ і Закону № 3249-IX від 13.07.2023 на процесуальні правовідносини щодо відкриття провадження у справі про банкрутство, що виникли до набрання чинності з 29.07.2023 цими змінами, однак на період не раніше 24.02.2022.

Відтак, норма пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ має зворотну дію у часі, оскільки застосовується до відносин, що виникли до набрання чинності цією нормою».

На наше переконання, питання доцільності зворотньої дії в часі вказаної норми Кодексу є відкритим, адже такий підхід Верховного Суду фактично порушує вимоги статті 58 Конституції України, яка забороняє зворотню дію закону в часі, крім випадків пом’якшення або скасування відповідальності особи. 

Слід зазначити, що такий підхід Верховного Суду утворює поле для зловживань з боку недобросовісних боржників. Не до кінця зрозумілі межі застосування зворотньої дії цієї норми в часі, зокрема, наприклад, за ситуації, коли Боржник мав, але відчужив майновий комплекс на тимчасово окупованій території України.

Українські суди також розглянули і дискусійне питання щодо того, чи впливає факт виникнення заборгованості боржника до початку повномасштабного вторгнення на можливість відкриття провадження у справі про банкрутство. Східний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 21.09.2023 у справі № 905/757/23 пояснив, що:

«Посилання апелянта на ту обставину, що прострочення заборгованості боржника виникло задовго до окупації частини України в 2014 році, та тим більше задовго до повномасштабного вторгнення в 2022 році, вся кредитна заборгованість була прострочена ще з 27.04.2012, судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки положення п. 1-6 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” КУзПБ не конкретизує, в який період мала б виникнути заборгованість перед кредитором, а лише встановлює те, що вимоги такого кредитора залишилися незадоволені саме внаслідок збройної агресії проти України.

При цьому, за умовами вказаного пункту закону сам факт того, що вимоги кредитора залишилися не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора незалежно від того, чи доведено сторонами можливість чи неможливість здійснення процедури банкрутства в умовах війни».

Більш ґрунтовно таку позицію пояснив Касаційний господарський суд у своїй постанові від 12.03.2024 у справі № 908/2344/23: 

• «Крім викладеного Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.1) в тій їх частині, в якій він виключає застосування у цій справі пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ через обставини виникнення неплатоспроможності Боржника в період до початку збройної агресії проти України (через виникнення боргу Боржника з січня 2020 року, за періоди 2020 – 2021 років), у зв’язку з чим Суд зазначає про таке.
• Норма пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ не містить інших умов та підстав для її застосування окрім тих, що в ній наведені (пункти 7.3, 7.5), а тому її застосування не залежить від строків виникнення у боржника боргу, що став підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (до/після початку збройної агресії російської федерації проти України).
• Отже, звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника як один із способів захисту та відновлення порушеного права кредитора такого боржника (стаття 16 Цивільного кодексу України, стаття 34 КУзПБ тощо) є не обов’язком, а диспозитивним правом кредитора, яким він розпоряджається на власний розсуд.
• Тож зволікання Кредитором захистом свого порушеного права шляхом звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника до початку збройної агресії проти України, попри обізнаність Кредитора про відповідне встановлене Законом право та попри обставини виникнення боргу до початку збройної агресії проти України (пункт 4.4 – 4.7), не можуть бути підставою для незастосування пункту 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.
• З огляду на викладене та встановлені апеляційним судом в оскаржуваній постанові підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника за заявою Кредитора, неспростування скаржником в касаційному порядку цих підстав, Суд погоджується з висновками апеляційного суду в оскаржуваній постанові, що зроблені відповідно до норм законодавства про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника».

Таким чином, з наведеної судової практики ми можемо прослідкувати, що факт знаходження майнового комплексу боржника на тимчасово окупованих територіях є вагомою та реальною причиною для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство. У цьому випадку для суду абсолютно не має значення чи заборгованість виникла до моменту початку повномасштабного вторгнення чи під час. Головним аргументом та важелем впливу є те, шо майно знаходиться на тимчасово окупованих територіях і це, на думку судів, не дозволяє боржникам виконувати свої зобов’язання перед кредиторами, а відтак і процедура банкрутства є передчасною.

Якщо вам потрібна юридична консультація, заповніть форму нижче для її замовлення.