«КАСАЦІЙНІ ФІЛЬТРИ»: рік з новими процесуальними нормами

Так чи була досягнена озвучена мета їх запровадження?

Спробуємо розібратись з точки зору практики: на що необхідно звернути увагу під час підготовки касаційної скарги аби уникнути відмови у відкритті касаційного провадження та чи вдалося зменшити навантаження на Верховний Суд?

Касаційна скарга: що варто враховувати?

Для того, що якісно захистити інтереси клієнта адвокату необхідно пам`ятати, що ще на стадії допуску скарги до розгляду вона переглядається судом на предмет наявності підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та (чи) постанови апеляційного суду.

Нагадаємо, що процесуальними кодексами встановлені наступні «касаційні фільтри»:

• застосування судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;
• вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;
• відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
• порушення судом певних норм процесуального права, наприклад, розгляд справи неповноважним складом суду, не дослідження зібраних у справі доказів тощо.

Вказані обмеження змушують детально аналізувати висновки Верховного Суду ще на етапі вирішення питання щодо подачі касаційної скарги. Звичайно, такий аналіз потребує чималої кількості часу, однак, як результат, касаційні скарги та, відповідно, рішення Верховного Суду стали більш структурованими та зрозумілими.

Оскільки «касаційні фільтри» оперують таким поняттям як «подібні правовідносини», спершу важливо визначити, які саме правовідносини є подібними. Відповідно до правових позицій Верховного Суду, судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічні висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 04 липня 2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19 травня 2020 у справі № 910/719/19, від 23 червня 2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Так, розглядаючи справу № 904/4387/19, ухвалою від 14 січня 2021 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі також – КГС ВС) закрив касаційне провадження, зазначивши, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Верховний Суд дійшов такого висновку з огляду на те, що у справах є різними предмет розгляду (предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог), встановлені судами фактичні обставини справи, що сформували зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правове регулювання.

Втім, Верховний Суд враховує, що занадто формалізоване застосування «касаційних фільтрів» може призвести до порушення права на справедливий суд та доступ до правосуддя.

Наприклад, у постанові від 21 грудня 2020 року по справі № 910/14846/19  КГС ВС зазначив, що підстави для висновку про те, що правовідносини у даній справі та у справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження, є подібними, відсутні.

Водночас, у вказаній справі Касаційний господарський суд звернув увагу на те, що в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Застосовуючи «касаційні фільтри», Верховний Суд повинен серед іншого, одночасно враховувати: імперативність норм процесуального права; завдання та основні засади господарського судочинства; статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як результат, суд розглянув касаційну скаргу.

Подібні висновки викладені в ухвалі КГС ВС від 14 січня 2021 року по справі № 904/4387/19. Суд дійшов висновку, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Важливо звернути увагу на те, що вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі може здійснюватись судом без витребування матеріалів справи. Тому у касаційній скарзі потрібно детально аргументувати підстави касаційного оскарження, а також перевіряти наявність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах та їх застосування судами попередніх інстанцій.

При подачі касації з підстав відсутності правового висновку у подібних правовідносинах потрібно однозначно пересвідчитися, що такого висновку дійсно немає. В іншому випадку, у відкритті касаційного провадження скоріше за все буде відмовлено.

Таким чином, викладення конкретних підстав касаційного оскарження є обов’язковим елементом касаційної скарги, інакше касаційна скарга не буде прийнята до розгляду та буде повернута заявнику. Звичайно, можна спробувати ще раз звернутися до Верховного Суду із касаційною скаргою, однак існує високий ризик того, що на той момент строк для її подання уже буде пропущено.

Оскарження ухвал: чи діють касаційні фільтри?

Варто зауважити, що підстави касаційного оскарження ухвал судів законодавець залишив без змін. Як до введення «касаційних фільтрів», так і на сьогодні у касаційній скарзі на ухвалу суду потрібно вказати про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Єдиним винятком є ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку у справах про банкрутство (неплатоспроможність). У разі оскарження таких ухвал потрібно обґрунтовувати підстави з посиланнями на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, або ж на відсутність такого висновку.

Отже, процесуальне законодавство не містить таких обмежень на оскарження ухвал, як на оскарження рішення чи постанови суду. Однак це не означає, що за кожною скаргою на ухвалу суду буде автоматично відкрито касаційне провадження. Так, Верховний Суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

При цьому, відсутність щодо ухвал таких «касаційних фільтрів» як до інших судових рішень, фактично призвела до того, що ухвали часто оскаржуються безпідставно. Вказані дії спрямовані на затягування розгляду справи та є зловживанням процесуальними правами, що безумовно перешкоджає досягненню такої мети як розвантаження Верховного Суду.

Висновки

«Касаційні фільтри» спрямовані на структурування та єдність судової практики, а також на оперативний розгляд справ. Щоб Верховний Суд був сконцентрований на досягненні своєї основної конституційної мети, суддям необхідна достатня кількість часу для її реалізації. Однак законодавчі обмеження стосуються саме судових рішень, підстави ж оскарження ухвал залишились ті самі: неправильне застосування судом матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Водночас, «касаційні фільтри» не повинні бути формальним інструментом для відмови у відкритті касаційних проваджень, адже головною процесуальною гарантією є верховенство права, а метою правосуддя – ефективне поновлення у правах.