Сімейний кредит: спільний чи особистий обов’язок?

Зобов’язання: сімейні чи особисті?

Нормами Сімейного та Цивільного кодексів України прямо не врегульовано питання поділу майнових зобов’язань між подружжям. Однак у правозастосуванні є підхід, за яким існує два види зобов’язань: сімейні та особисті.

Особистий кредит

Так, якщо кредит отриманий та витрачений у власних, не пов’язаних із сім’єю, інтересах одного з подружжя, він вважається особистим. Важливо, що для того, аби особистий кредит не був спільним обов’язком подружжя, другий з подружжя не повинен виступати поручителем за таким кредитним договором.

Сімейний кредит

Кредит вважається сімейним, якщо кредитні кошти отримані та витрачаються на спільні потреби сім’ї. Такий випадок чітко врегульований законодавством – частиною четвертою статті 65 Сімейного кодексу України. У Кодексі чітко зазначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. Тобто ключовим критерієм у даному випадку є саме інтереси сім’ї.

У випадку розлучення особистий кредит, на відміну від сімейного, не підлягає поділу. Тому зобов’язання залишається за чоловіком чи дружиною, в залежності від того, ким вони були отримані та для чиїх потреб використані.

Поділ кредиту на практиці

Втім, у разі розлучення обов’язки за кредитним договором, укладеним одним із подружжя, можуть бути покладені і на іншого з подружжя. Щоб уникнути такої ситуації, рекомендуємо звернути увагу на наступне.

Момент отримання та мета кредитних договорів

Грошове зобов’язання не підлягає поділу між подружжям, якщо кошти за кредитним договором були отримані одним із подружжя до шлюбу. Тобто у разі розлучення питання щодо поділу боргів стосуватиметься зобов’язань за кредитними договорами, які були укладені під час шлюбу.

При цьому, отримання одним із подружжя кредиту під час шлюбу не означає, що зобов’язання за таким кредитним договором автоматично буде поділене між подружжям. Так, зобов’язання підлягає поділу лише у тому випадку, якщо кошти були отримані в інтересах сім’ї.

Тому у разі виникнення спору щодо грошових зобов’язань подружжя, суди досліджують, в чиїх саме інтересах були отримані кошти.

Що каже суд?

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у своїй постанові від 2020 року зазначив, що кредитні договори, укладені в інтересах сім’ї, передбачають солідарну відповідальність для обох з подружжя, незважаючи на відсутність посилання на солідарність зобов’язання у таких договорах. При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов’язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім’ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов’язаннями солідарно усім своїм майном.

Аналогічна позиція про солідарний характер відповідальності подружжя була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду.

Окрім мети, з якою отримано кредит, важливим є також факт використання коштів. Тобто поділу підлягають лише ті зобов’язання, кошти за якими були не лише отримані, а й використані за призначенням в інтересах сім’ї. В іншому випадку, грошові зобов’язання доведеться виконувати саме тій особі, яка отримала кошти.

Так, у судовій практиці за 2019 рік наявний випадок, коли чоловік просив визнати за ним та колишньою дружиною по 1/2 частині боргових зобов’язань. Касаційний цивільний суд Верховного Суду підтвердив, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки матеріали справи не містять доказів про укладення договору позики в інтересах сім’ї та використання отриманих у борг грошових коштів за цим договором для задоволення потреб сім’ї, а саме: для придбання спірних будинку і земельної ділянки. Крім того, матеріалами справи не підтверджується, що дружина давала згоду на укладення такого договору і знала про придбання будинку та земельної ділянки за ці грошові кошти.

В іншій справі суди відмовили у задоволенні позову дружини про визнання договору позики недійсним, зазначивши, що оспорювані договори позики укладені в інтересах сім’ї, а тому відсутність формальної письмової згоди одного з подружжя на отримання позики не надає правових підстав для визнання такого договору недійсним.

Тому варто зважати, що навіть якщо один із подружжя не є стороною кредитного договору, це не означає, що зобов’язання за таким договором йому не доведеться виконувати. У разі виникнення спору будуть досліджуватись питання, для чиїх саме потреб були отримані кредитні кошти та на що вони були використані.

Стягнення коштів за самостійне погашення спільного боргу

Цікавим також є питання щодо того, хто саме здійснював погашення боргу та за які кошти. Так, у разі, якщо один із подружжя за рахунок власних коштів погасив борг за договором, укладеним в інтересах сім’ї, то такі кошти можуть бути стягнені з іншого з подружжя у порядку регресу. Тобто той, хто оплатив сімейний кредит, матиме змогу вимагати від іншого повернення половини таких коштів на свою користь.

Так, у постанові 2020 року Касаційний цивільний суд Верховного Суду зазначив, що для правильного вирішення справи необхідно встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносились особисті кошти кожного із подружжя у рахунок погашення кредитних зобов’язань.

Наприклад, наявна судова практика, коли один із подружжя звернувся із позовом до іншого та просив стягнути з відповідача половину сплачених позивачем коштів за спільним кредитом. Розглядаючи дану справу, Касаційний цивільний суд Верховного Суду зазначив, що кошти за укладеним за час шлюбу кредитним договором одержані для купівлі квартири, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Після розірвання шлюбу між сторонами залишилися непогашені кредитні кошти, які було сплачено позивачем. Встановивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що погашення кредитних коштів в період шлюбу здійснювалось за особисті кошти, суди зробили правильний висновок про часткове задоволення зустрічного позову в частині стягнення коштів, сплачених позивачем лише після розірвання шлюбу.

Тобто, якщо майно, набуте за договором, поділене між подружжям у рівних частках, то й сума боргу підлягає поділу в рівних частинах. У разі заявлення вимоги про стягнення коштів в порядку регресу за погашення спільного боргу, необхідно довести, що таке погашення відбувалось саме за власні кошти одного із подружжя.

Висновки

Таким чином, у разі виникнення спору у кожному конкретному випадку необхідно доказувати в чиїх інтересах (власних чи інтересах сім’ї) був укладений кредитний договір та використані кредитні кошти, а також за рахунок чиїх коштів виконувалось зобов’язання за таким договором. Варіантом убезпечення подружжя від майнових спорів може бути підписання за спільною згодою шлюбного договору, у якому можливо детально зазначити умови, що врегульовують майнові відносини подружжя, у тому числі, щодо поділу зобов’язань.