LEGAL HOTLINE 21.05.2020

Запроваджено електронний реєстр ліцензій на переказ коштів у гривні без відкриття рахунків

Відповідні зміни до Положення про порядок видачі ліцензії на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків затверджені постановою Правління Національного банку України від 08 травня 2020 року № 60, що набрала чинності з 16 травня 2020 року. 

Паперову форму ліцензії на переказ коштів змінено на електронну, а фактом видачі заявнику ліцензії стане внесення відповідного облікового запису до Реєстру. Відомості Реєстру доступні на сайті НБУ. Заявник в будь-який час зможе отримати витяг із Реєстру в паперовій формі, при необхідності. 

Крім того, такі зміни зумовили скасування послуги з переоформлення ліцензії на переказ коштів та видачі її дубліката. Раніше отримані “паперові” ліцензії залишаються чинними та не потребують заміни, строк їх дії не обмежується, а відомості про існуючих учасників ринку автоматично включені до Реєстру. 

Парламент скасував подвійне нарахування ЄСВ

Верховна Рада внесла зміни до статей 4 та 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. У зв’язку з такими змінами:

• перелік осіб, звільнених від сплати ЄСВ доповнено особами, які провадять незалежну професійну діяльність, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю. Такі особи зможуть бути платниками ЄСВ виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• звільнено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, від сплати за себе ЄСВ за умови взяття їх на облік як фізичних осіб-підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно в якості ФОП та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;
• скасовано зобов’язання для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності), осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та членів фермерського господарства сплачувати мінімальний розмір ЄСВ у разі відсутності діяльності, тобто за місяці, у яких не було отримано доходу (прибутку).

Прийнято «банківський» закон, який значно розширює повноваження НБУ

Рада прийняла “банківський” закон (Закон України №2571-д “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності”), який унеможливлює скасування рішення НБУ про націоналізацію/ліквідацію банків та повернення несправедливої компенсації з Державного бюджету їхнім попереднім власникам.

Закон передбачає розширення повноважень НБУ щодо здійснення нагляду над банківськими установами, зокрема, в частині регулювання ліквідаційної процедури банків, механізму відшкодування збитків (стягнення шкоди) з пов’язаних з банком осіб та інших осіб, якими банку та кредиторам банку були завдані збитки (нанесена шкода), розширення механізмів участі держави у виведенні банку з ринку.

Також Законом змінено процедуру оскарження рішень НБУ, КМУ та Міністерства фінансів. Верховний Суд як суд першої інстанції розглядає справи щодо відшкодування шкоди, заподіяної визнаними протиправними (незаконними) та скасованими індивідуальними актами НБУ, індивідуальними актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, рішеннями Кабінету Міністрів України, а також індивідуальними актами Міністерства фінансів України. 

Крім того, внесені зміни і до інших нормативно-правових актів, зокрема і до ч. 2 ст. 182 КПК, якою визначено коло суб’єктів, які можуть вносити заставу в межах кримінального процесу.

Мін’юст врегулював питання щодо відповіданості за неподання або несвоєчасне подання інформації про кінцевого бенефіціарного власника

12 травня Міністерством юстиції України було видано наказ № 1626/5, який вносить зміни до ряду законодавчих актів, які стосуються відповідальності юридичної особи за неподання або несвоєчасне подання інформації про кінцевого бенефіціарного власника. 

Зокрема, встановлюється обов’язок державного реєстратора у разі виявлення фактів неподання або несвоєчасного подання інформації про кінцевого бенефіціарного власника інформувати територіальний орган Мін’юсту за місцезнаходженням відповідної юридичної особи не пізніше наступного робочого дня. В свою чергу Мін’юст чи відповідний територіальний направляє вимогу до керівника відповідної юридичної особи щодо необхідності звернення такої особи у місячний строк до Мін’юсту для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 166-11 КуПАП. Порушення керівником відповідної юридичної вказаного строку є підставою для передачі відповідної інформації Державній службі фінансового моніторингу України. 

В свою чергу за неподання або несвоєчасне подання відомостей про кінцевого бенефіціарного власника передбачена відповідальність у вигляді штрафу від 17 000 грн до 51 000 грн (ч. 6 ст. 166-11 КпАП).Нагадаємо, що раніше набули чинності зміни до законодавства, згідно з якими подання передбаченої законом інформації про кінцевого бенефіціарного стало обов’язковим для всіх юридичних осіб та має проводитися щорічно. Інформацію про структуру власності та  кінцевих бенефіціарних власників юридичні особи зобов’язані подати протягом 3  місяців з дня набрання чинності відповідним наказом, яким буде затверджена форма та зміст структури власності. На даний момент відповідний наказ досі не виданий.

Верховний Cуд відніс «гонорар успіху» адвоката до судових витрат

Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у справі № 904/4507/18 від 12 травня 2020 року, яка стосувалася можливості віднесення до судових витрат бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого «гонорару успіху».

За основу свого рішення ВП ВС бере позицію Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції”, де «гонорар успіху» тлумачиться як домовленість, згідно з якою клієнт зобов’язується виплатити адвокату певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми як винагороду, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом. Разом з тим відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

ВП ВС зазначає, що при вирішенні питання відшкодування витрат ЄСПЛ керується насамперед принципом розумності судових витрат. Виходячи з цього ВП ВС дійшов до висновку, що в даній справі загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, тому так званий «гонорар успіху» повинен бути відшкодований позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.