Превентивна реструктуризація: що пропонують новели законодавства

З січня 2025 року набрав чинності Закон про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації. Ухвалення Закону було однією з вимог Ukraine Facility Plan. 

Що таке превентивна реструктуризація?

Закон, зокрема, запроваджує нову для українського законодавства процедуру превентивної реструктуризації. Ця концепція вже впроваджена в державах-членах Європейського Союзу та продемонструвала значні переваги. 

Призначення цієї процедури — зберегти життєздатне підприємство, яке зазнає фінансових труднощів, і повернути його нормальне функціонування. Скористатися превентивною реструктуризацією зможуть юридичні особи, крім тих, щодо яких не може бути відкрите провадження в справі про банкрутство, а також надавачів фінансових послуг, або фізичні особи-підприємці.

Превентивна реструктуризація актуальна для бізнесів, для яких існує загроза неплатоспроможності. Це також нове поняття для українського законодавства, що означає фінансово-господарський стан боржника, коли він протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов’язання у встановлений строк чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями. 

Зі змісту Закону можна зробити висновок, що пріоритетами процедури превентивної реструктуризації є швидкість, ефективність та орієнтація на реальні економічні показники боржника при оцінці перспективності бізнесу, який опинився під загрозою неплатоспроможності. 

Початок процедури

Ініціатором процедури превентивної реструктуризації може бути лише боржник. 

Предметом превентивної реструктуризації можуть бути грошові вимоги за зобов’язаннями, строк виконання яких настав або настане протягом процедури. Такий підхід справді може сприяти запобіганню неплатоспроможності на ранніх етапах. 

Превентивна реструктуризація, як і банкрутство, повинна відбуватися під судовим наглядом. Тому заява про відкриття процедури подається боржником до господарського суду. Разом із заявою подається план або концепція превентивної реструктуризації. Суд приймає рішення щодо відкриття процедури протягом п’яти днів. 

План реструктуризації

План превентивної реструктуризації — це детальний документ, що оцінює фінансовий стан боржника, визначає причини його неплатоспроможності та містить заходи для відновлення платоспроможності, включаючи фінансові, операційні та юридичні кроки. Він передбачає прогнози грошових потоків, потребу в новому фінансуванні, механізм погашення боргів, оцінку ризиків і вплив на працівників з метою стабілізації компанії та забезпечення інтересів кредиторів.

Спрощеним варіантом плану превентивної реструктуризації є концепція превентивної реструктуризації, яка містить лише частину елементів плану й може подаватися мікро- та малими підприємствами. У такому випадку план розробляється після відкриття процедури за участі адміністратора превентивної реструктуризації (яким є арбітражний керуючий, призначений судом). 

Закон містить невичерпний перелік заходів, які можуть бути передбачені планом превентивної реструктуризації, з-поміж яких: 

• реорганізація, перепрофілювання, заміщення активів;
• реструктуризація зобов’язань, зокрема відстрочення, розстрочення або прощення боргу чи його частини, зміна відсоткової ставки за договорами позики чи кредитами, зміна порядку чи способу виконання зобов’язань;
• залучення нового фінансування;
• продаж частини майна або цілісного майнового комплексу;
• виконання зобов’язань боржника власниками (учасниками, акціонерами);
• збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків (із залученням додаткових вкладів);
• зміни в організації праці. 

Деякі із наведених заходів (наприклад, реструктуризація зобов’язань) можна назвати простими та дієвими, а деякі (як-от продаж цілісного майнового комплексу) – досить радикальними, проте часом необхідними. У будь-якому разі подібні кроки в багатьох випадках можуть допомогти бізнесу уникнути банкрутства та дозволити йому продовжити діяльність. Проте це буде можливо лише в разі, якщо план буде реалістично враховувати всі обставини діяльності підприємства. 

Заходи захисту боржника

Заходи захисту боржника, які покликані сприяти проведенню переговорів між боржником та кредиторами щодо розроблення та схвалення плану превентивної реструктуризації та можливості його виконання, передбачено двох видів — основні та додаткові. Основні застосовуються за замовчуванням — з моменту відкриття процедури. Це: 

• заборона відкриття провадження в справі про банкрутство щодо боржника;
• зупинення нарахування штрафів та інших фінансових санкцій за зобов’язаннями перед залученими кредиторами (тобто тих кредиторів, права та інтереси яких змінюються відповідно до плану превентивної реструктуризації);
• відчуження та розпорядження майном боржника, збільшення (зменшення) статутного капіталу, вихід учасника з боржника — лише в порядку, передбаченому планом превентивної реструктуризації.

Додаткові заходи захисту застосовуються за вмотивованою заявою боржника. Це заборона примусового стягнення з боржника коштів чи майна на підставі виконавчих документів, а також заборона звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). 

У разі застосування заходів захисту боржника обов’язковою є участь адміністратора превентивної реструктуризації (арбітражного керуючого, призначеного господарським судом). 

Схвалення та затвердження плану реструктуризації

Для схвалення плану превентивної реструктуризації боржник скликає збори кредиторів шляхом письмового повідомлення всіх сторін відповідно до плану реструктуризації. 

За загальним правилом план реструктуризації вважається схваленим, якщо за нього проголосували всі класи кредиторів. 

Щодо класів кредиторів: Законом виділяється чотири такі класи: 

• забезпечені кредитори;
• кредитори з вимогами до бюджету;
• незабезпечені кредитори;
• незабезпечені кредитори, зацікавлені щодо боржника (зацікавленими особами є особи, пов’язані із боржником, або особи, які були залучені до операцій за участі боржника, які є економічно недоцільними чи фраудаторними, тобто по суті таких, які могли призвести боржника до стану загрози неплатоспроможності). 

При цьому боржник може формувати в межах класів інші класи, які повинні бути належним чином розмежовані, враховуючи об’єктивні критерії, такі як розмір чи строк задоволення вимог, характер зобов’язань, спірність вимог, особу залученого кредитора. Боржник самостійно визначає критерії, згідно з якими кредитори залучаються або не залучаються до відповідного класу залучених кредиторів. 

План реструктуризації вважатиметься схваленим класом забезпечених кредиторів за умови, якщо за нього проголосують дві третини таких кредиторів із правом голосу, а у класах незабезпечених кредиторів план схвалюється відносною більшістю голосів (більше 50%).

План реструктуризації після його схвалення затверджується ухвалою господарського суду. При цьому суд має лише обмежені повноваження відмовити в його затвердженні.  

Особливістю процедури превентивної реструктуризації є можливість крос-класового затвердження її плану. Із відповідною заявою боржник має право звернутися до суду. Суд може затвердити план реструктуризації, незважаючи на те, що не всі класи кредиторів схвалили такий план, за дотримання певних умов. Наприклад, це можливо в разі, якщо план було схвалено більшістю класів залучених кредиторів, та одним із цих класів є клас забезпечених кредиторів. 

Превентивна реструктуризація та інтереси кредиторів

Варто зазначити, що реформа превентивної реструктуризації — це передусім про боржника та для боржника. Саме боржник має бути зацікавлений у вирішенні проблеми неплатоспроможності та збереженні свого бізнесу, а також володіти найповнішою та найактуальнішою інформацією про свій фінансовий стан. 

Проте не можна сказати, що кредитори в процедурі превентивної реструктуризації — безправні заручники. 

Розглянемо найважливіші аспекти захисту прав кредиторів: 

• залучені кредитори є сторонами превентивної реструктуризації та наділені конкретними правами, які дозволяють впливати на перебіг процедури;
• для оцінки плану превентивної реструктуризації застосовується принцип забезпечення найкращих інтересів кредиторів, який полягає в тому, що жодний залучений кредитор не опиниться в гіршому становищі щодо розміру та/або строку задоволення своїх вимог у процедурі превентивної реструктуризації порівняно із ліквідаційною процедурою в справі про банкрутство або ж у разі відхилення плану реструктуризації судом;
• кредитори не мають права звертатися із заявою про відкриття превентивної реструктуризації, проте можуть ініціювати таке питання перед боржником, і боржник зобов’язаний розглянути таку пропозицію й прийняти відповідне вмотивоване рішення, повідомивши про це ініціатора протягом 30 днів;
• при залученні проміжного фінансування (фінансова допомога боржнику для забезпечення його функціонування до затвердження судом плану превентивної реструктуризації або для збереження чи збільшення вартості активів боржника) суд перевіряє відповідність такого фінансування інтересам як боржника, так і кредиторів;
• план реструктуризації не може передбачати різну пропорцію задоволення вимог залучених кредиторів одного класу (в іншому випадку всі кредитори, які опиняються у гіршому становищі, повинні надати письмову згоду на це);
• залучений кредитор має право звернутися до боржника та/або адміністратора превентивної реструктуризації зі скаргою на формування класів залучених кредиторів та обґрунтованість розміру своїх вимог та вимог інших залучених кредиторів, і боржник зобов’язаний надати на письмову вимогу кредитора інформацію та документи. Якщо за результатами розгляду скарги боржник та кредитор не дійдуть згоди, кредитор має право звернутися із аналогічною заявою до суду;
• кредитор може звернутися до суду із заявою про припинення дії заходів захисту боржника;
• кредитори, сума вимог яких становить не менше 10 відсотків усіх вимог залучених кредиторів, мають право скликати збори кредиторів;
• право вирішального голосу на зборах кредиторів мають залучені кредитори (забезпечені та незабезпечені),  які не є зацікавленими особами щодо боржника;
• якщо планом превентивної реструктуризації передбачається зміна пріоритету вимог забезпечених кредиторів, план превентивної реструктуризації має бути схвалений кожним таким кредитором;
• якщо планом реструктуризації передбачено повне погашення вимог окремого класу залучених кредиторів відразу після затвердження плану, такий клас не має права голосу, і план вважається схваленим цим класом залучених кредиторів;
• кредитор може звернутися із заявою про закриття превентивної реструктуризації, якщо план не виконується. 

Cуд відмовляє в затвердженні плану реструктуризації, якщо: 

• порушено принцип рівності кредиторів одного класу; 
• планом реструктуризації передбачено залучення нового фінансування, яке завдає шкоди інтересам залучених кредиторів; 
• план реструктуризації не відповідає критерію найкращих інтересів кредиторів; 
• наявні очевидні причини вважати план реструктуризації безперспективним.

Підсумок  

Оскільки поняття превентивної реструктуризації є новим для українських реалій, досить складно оцінити, чи набуде ця процедура значного поширення. «Попередник» цієї процедури — досудова санація боржника – була вкрай непопулярною. Важливо, щоб боржники підходили відповідально до попередження своєї неплатоспроможності, вчасно виявляли та знижували ризики. У такому разі превентивна реструктуризація може стати хорошим шансом, і кредитори також можуть бути зацікавлені у тому, щоб цей шанс надати, якщо боржник справді має перспективний план.