Схеми з використанням кримінальних проваджень для неповернення кредитів перестають працювати

Заставодавець під слідством

Один зі способів протидії банку в процедурі звернення стягнення на заставне майно, яким активно користувалися боржники, — накладення арештів на майно заставодавця. Такі арешти часто ініціювалися в рамках кримінальних проваджень, які відкривали на підставі сфальсифікованих або надуманих заяв підставних осіб чи працівників компанії-боржника.
Особливо активно зазначені прийоми використовували у випадках, коли мова йшла про багатомільйонні кредити. Наведемо один із прикладів «креативного» підходу.

Кримінальне провадження було відкрито за заявою нотаріуса, який стверджував, що до нього звернулися невідомі особи з метою реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі підробленого рішення суду. У день відкриття кримінального провадження було ініційовано арешт іпотечного майна з метою нібито забезпечення збереження речових доказів.

Хоч як це прикро, але часто судді задовольняють клопотання про накладення арешту на нерухомість, незважаючи на відсутність у такого майна будь-яких ознак, властивих речдокам, які чітко встановлені в ст.98 Кримінального процесуального кодексу.
Такі безпідставні арешти, звичайно ж, можна оскаржити та скасувати їх у судовому порядку. Проте до моменту зняття одного арешту зазвичай відразу ж з’являється новий, накладений у рамках іншого кримінального провадження, відкритого на підставі заяв інших зацікавлених осіб. Так може тривати досить довго.

Обтяження — не завада

Накладення таких арештів значно ускладнювало процедуру звернення стягнення банками на заставне майно. Утім, наприкінці минулого року набрав чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 3.07.2018 №2478-VIII, який вводиться в дію з 4.02.2019.
Однією з проблем банків, яку вирішує цей нормативно-правовий акт, є, зокрема, можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за банком, попри наявність обтяжень та інших речових прав, зареєстрованих пізніше.

Оскільки заборону на відчуження й арешт нерухомого майна закон відносить до обтяжень, які підлягають державній реєстрації, їх наявність більше не є перешкодою для реєстрації права власності банку на нерухомість у разі застосування такої позасудової процедури звернення стягнення. Отже, з 4.02.2018 перестає працювати схема з використанням арештів, накладених у рамках сфабрикованих кримінальних проваджень.
Здавалося б, проблему розв’язано, але не поспішатимемо з висновками.

Речдоки в управлінні

Не так давно з’явилася нова практика накладення арешту в рамках кримінального провадження, яка може бути використана несумлінними боржниками як один з варіантів обходу нововведень. Це — визначення способу виконання ухвали про накладення арешту, а саме — установлення порядку зберігання речдоків шляхом передання майна в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Можливість передання речдоків, вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (нині — 384200 грн.), передбачена в ч.6 ст.100 КПК.

Згідно із ч.1 ст.21 закону «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 №772-VIII цей орган уповноважений здійснювати управління рухомим і нерухомим майном, цінними паперами, майновими й іншими правами шляхом реалізації певних активів або передачі їх в управління. Тобто в разі накладення арешту на заставне майно як речовий доказ у рамках кримінального провадження воно може бути передане в управління АРМА з подальшою його передачею в управління або реалізацією. Таким чином, можна припустити, що навіть після реєстрації права власності на нерухомість за банком останній не зможе вільно розпорядитися своїм майном, оскільки воно буде в управлінні АРМА.

Поки що рано говорити про те, якою буде практика застосування норм нового законодавства, що дозволяє реєструвати право власності банку на іпотечне майно, незважаючи на арешти. При цьому з великою ймовірністю можна припустити, що в разі арешту заставного майна з передачею його в управління АРМА до суду банку йти все одно доведеться. Це пов’язано з тим, що повернення активів законному власникові АРМА здійснює в разі отримання рішення прокурора або судового рішення, яке набуло чинності, та яким скасовано арешт прийнятих в управління активів.

При цьому безпідставні арешти можна успішно оскаржити в суді разом з учиненням інших паралельних дій, спрямованих на забезпечення необхідних умов для звернення стягнення на заставне майно. У комплексі це неодмінно приведе до позитивного результату для банку.

Cтаття була опублікована у виданні “Закон і Бізнес”