TAX ALERT 02.09.2021

Затверджено форму та порядок подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації

Міністерство фінансів України наказом від 02 серпня 2021 року № 439 затвердило форму одноразової (спеціальної) добровільної декларації та порядок її подання.

Цей наказ набирає чинності з 01 вересня 2021 року.

Нагадаємо, що з 01 вересня 2021 року розпочинається одноразове (спеціальне) добровільне декларування громадянами України активів (розміщених на території України та/або за її межами), які належать їм на правах власності та з яких, відповідно до вимог законодавства та/або міжнародних договорів, не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори. Дана процедура декларування більш відома як податкова амністія.

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування буде відбуватися шляхом подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації до Державної податкової служби України через приватну частину Електронного кабінету у розділі «Одноразова (спеціальна) добровільна декларація».

Затвердженим Порядком визначена процедура подання та відображення інформації в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації, суб’єкти та об’єкти декларування.

Більш детально про податкову амністію у TAX ALERT від GOLAW за посиланнями: тут і тут.

Узагальнюючі податкові консультації з питань трансфертного ціноутворення та оподаткування доходів нерезидентів

Міністерство фінансів України («МФУ») наказами від 20.08.2021 затвердило три Узагальнюючі податкові консультації щодо:

• питань оподаткування конструктивних дивідендів (доходів нерезидентів, що прирівнюється до дивідендів) – наказ № 480;
• заповнення Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній – наказ № 479;
• тимчасового зупинення перебігу строків надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів стосовно подання документації з трансфертного ціноутворення – наказ № 478.

Консультація, затверджена наказом № 480, у форматі роз’яснень норм Податкового кодексу України («Кодекс») та відповідей і запитань розглядає:

1) Загальні питання оподаткування конструктивних дивідендів.

Нагадаємо, що Законом № 466 внесені зміни до Кодексу, що набули чинності 01.01.2021, якими передбачено, що до дивідендів прирівнюються такі доходи на користь нерезидента (конструктивні дивіденди):

•          платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини);

•          суми доходів у вигляді платежів за цінні папери (корпоративні права), що виплачуються у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки», на користь: нерезидентів – пов’язаних осіб; нерезидентів, зареєстрованих у низькоподаткових юрисдикціях; нерезидентів особливих організаційно-правових форм, які не сплачують корпоративний податок або не є резидентами держави, в якій вони зареєстровані;

•          вартість товарів (робіт, послуг), крім цінних паперів та деривативів, що придбаваються у нерезидентів, зазначених вище, у контрольованих операціях понад суму, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

•          сума заниження вартості товарів (робіт, послуг), які продаються нерезидентам, зазначеним вище, у контрольованих операціях порівняно із сумою, яка відповідає принципу «витягнутої руки»;

•          виплата в грошовій або негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника – нерезидента України у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу, викупом юридичною особою корпоративних прав у власному статутному капіталі, виходом учасника зі складу господарського товариства або іншої аналогічної операції між юридичною особою та її учасником, у розмірі, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи.

МФУ наголошено, що нові правила з оподаткування прирівняних до дивідендів доходів застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 01.01.2021.

Резидент, який здійснив на користь нерезидента виплату доходу та виконав обов’язок щодо утримання податку, зобов’язаний сплатити податок до граничної дати подання звіту про контрольовані операції за відповідний звітний рік. Тобто, податок повинен бути сплачений до 30 вересня (включно) року, наступного за звітним.

2) Питання застосування норм Кодексу, що регулюють оподаткування конструктивних дивідендів, зокрема, наступні:

•          як визначаються об’єкт та база оподаткування для податку на доходи нерезидента при виплаті доходів учаснику юридичної особи, а також у контрольованих операціях;

•          чи повинен платник податку для визначення суми податку на доходи нерезидента, яка підлягає перерахуванню до бюджету, застосовувати формулу розрахунку, наведену в Кодексі, якщо він визначив та утримав суму податку у грошовій формі під час його виплати;

•          у якому звітному періоді платник податків має визнати та відобразити у декларації з податку на прибуток податкові зобов’язання з податку на доходи нерезидента перед бюджетом;

•          як розраховується сума податку на доходи нерезидента у різних сценаріях виконання податкових зобов’язань.

МФУ розробило алгоритми проведення аналізу міжнародного договору при оподаткуванні операцій з реалізації товарів (робіт, послуг), оподаткування процентів та роялті.

3) Питання застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування при оподаткуванні конструктивних дивідендів, зокрема, наступні:

•          за якою статтею міжнародного договору оподатковуються доходи, прирівняні до дивідендів, якщо визначення терміну «дивіденди» у Кодексі не збігається із визначенням такого терміну у відповідному міжнародному договорі;

•          який порядок застосування міжнародного договору при виплаті дивідендів у контрольованих операціях, пов’язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг);

•          який порядок застосування міжнародного договору до процентів та роялті, що виплачуються у контрольованій операції та прирівнюються Кодексом до дивідендів;

•          чи застосовуються до платежів, прирівняних до дивідендів, вимоги Кодексу щодо підтвердження наявності у нерезидента статусу бенефіціарного власника доходу та щодо аналізу основної мети операції;

•          чи застосовуються правила розрахунку податкових зобов’язань, визначені Кодексом, якщо міжнародний договір визначає максимальну ставку податку, яка може бути утримана/сплачена з доходу нерезидента;

•          як розраховуються податкові зобов’язання щодо процентів та роялті, які були виплачені нерезиденту та з яких було утримано податок на доходи нерезидента до встановлення невідповідності умов операції принципу «витягнутої руки» та визначення суми доходів, які прирівнюються до дивідендів.

4) Питання здійснення податкового контролю за оподаткуванням конструктивних дивідендів.

МФУ зазначено, що дотримання платниками податків вимог щодо повноти нарахування та своєчасності сплати податку при виплаті нерезидентам дивідендів у контрольованих операціях може бути перевірено виключно під час спеціальної документальної позапланової перевірки з питань дотримання принципу «витягнутої руки». При цьому, до того як розпочати перевірку повноти нарахування та сплати податку, контролюючий орган спочатку перевіряє відповідність умов операції принципу «витягнутої руки».

Консультація, затверджена наказом № 479, роз’яснює вимоги Кодексу щодо трирівневої моделі звітності з трансфертного ціноутворення. Така звітність складається з:

•          документації з трансфертного ціноутворення (локальний файл);

•          глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файл – подається, якщо консолідований сукупний дохід міжнародної групи компаній («МГК») за фінансовий рік, дорівнює або перевищує еквівалент 50 мільйонів євро та за наявності запиту контролюючого органу про надання такого файлу);

•          звіту у розрізі країн МГК (подається, якщо консолідований сукупний дохід МГК за фінансовий рік перевищує еквівалент 750 мільйонів євро на рік).

МФУ наголошено, що платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, разом зі звітом про такі операції зобов’язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, також Повідомлення про участь у міжнародній групі компаній («Повідомлення»). Форма такого Повідомлення та порядок його складання затверджені наказом МФУ від 31.12.2020 № 839.

Крім того, у Консультації роз’яснені питання застосування норм Кодексу, що регулюють заповнення та подання Повідомлення, а саме:

•          за якими правилами визначати розмір сукупного консолідованого доходу МГК для складання звітності з трансфертного ціноутворення відповідно до трирівневої моделі;

•          якщо протягом року відбулись суттєві зміни у МГК, то на яку дату має надаватись інформація у Повідомленні та чи потрібно відображати інформацію про такі зміни у Повідомленні;

•          чи зобов’язані подавати Повідомлення нерезиденти, які здійснюють свою діяльність в Україні через постійні представництва, та операції яким із таким представництвом за підсумками звітного року визнаються контрольованими.

В консультації, затвердженої наказом № 478, МФУ наголошено, що тимчасове зупинення перебігу строків, встановлених Кодексом, зокрема, щодо отримання податкової інформації (ст. 73) і проведення документальних позапланових перевірок (ст. 78), не розповсюджується на строки надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів щодо подання документації з трансфертного ціноутворення, оскільки такі строки встановлені у ст. 39 Кодексу, а не у статтях 73 і 78.

При цьому, відповідно до Перехідних положень Кодексу штрафні санкції не застосовуються за порушення термінів подання документації з трансфертного ціноутворення, вчинені з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Щодо продовження термінів зберігання документів на час карантину: роз’яснення ДПС

Державна податкова служба України («ДПС») в індивідуальній податковій консультації від 02.07.2021 № 2606/ІПК/99-00-04-03-03-09 надала роз’яснення щодо продовження термінів зберігання документів на час карантину.

У своєму роз’ясненні ДПС, посилаючись на Податковий кодекс України («Кодекс»), нагадує, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 3 роки (1095 днів), та 7 років (2555 днів) – для документів та інформації з трансфертного ціноутворення з дня подання податкової звітності. А у разі ліквідації платника податків – документи за період його діяльності не менш як 1095 днів (або 2555 днів), що передували даті ліквідації, передаються до архіву.

Зазначені терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених Кодексом.

В свою чергу, наразі Перехідними положеннями Кодексу встановлено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, зупиняється перебіг строків давності.

Нагадуємо, що в Україні продовжена дія карантину до 01 жовтня 2021 року.

ДПС зауважено, що оскільки перебіг строків давності зупиняється, то строки зберігання документів на період дії карантину також продовжуються.

Щодо застосування РРО при проведенні розрахунків за допомогою системи LiqPay: роз’яснення ДПС

Державна податкова служба України («ДПС») в індивідуальній податковій консультації від 29.06.2021 № 2541/ІПК/99-00-07-05-01-06 («Консультація») надала роз’яснення щодо застосування РРО при проведенні розрахункових операцій за допомогою системи Liqpay.

Підприємство, яке надає послуги з навчання роботі з медичним обладнанням, звернулось до ДПС з метою отримання відповідей на наступні питання:

• Чи має товариство застосовувати РРО при проведенні розрахункових операцій з оплати надання послуг з навчання за допомогою системи Liqpay?
• Чи має товариство застосувати РРО/ПРРО якщо оплата буде здійснюватися і готівкою і LiqРay?

ДПС наголошено, що обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/програмні РРО при отриманні оплати за послуги залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

РРО/програмний РРО може не застосовуватись при здійсненні розрахунків за товари (послуги) виключно у безготівковій формі:

• шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку;
• шляхом внесення коштів через касу банку (у тому числі онлайн-банкінг) з використанням реквізитів рахунку, зазначених відповідно до Національного та міжнародного стандартів (IBAN);
• у разі проведення розрахунків у касі банку через платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку.

У випадках оплати іншим способом, зокрема, здійснення оплати із застосуванням електронного платіжного засобу, у суб’єкта господарювання виникає обов’язок застосовувати РРО/ПРРО із зазначенням у розрахунковому документі способу оплати.

ДПС зазначено, що товариство, яке отримало оплату за послугу за допомогою Liqpay або частково LiqРay, а частково готівкою, втрачає право на використання пільги та повинно проводити розрахункові операції із застосуванням РРО/програмного РРО.

Разом з цим, на нашу думку, така позиція податкової не зовсім відповідає положенням Закону про РРО (№ 265/95-ВР). Так, РРО не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

І вочевидь така позиція ДПС не є сталою.

В індивідуальній податковій консультації від 16.01.2021 № 174/ІПК/15-32-07-05-06 ДПС надало роз’яснення на питання підприємця щодо застосування РРО при здійсненні розрахунків за послуги в безготівковій формі із застосуванням платіжних карток / електронних платіжних засобів, у т. ч. через платіжну систему WayForPay. ДПС було зазначено, що при здійсненні виключно у безготівковій формі оплати або проведення розрахунків за послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів застосування РРО та/або ПРРО є не обов’язковим.

В індивідуальній податковій консультації від 30.04.2021 № 1805/ІПК/26-15-07-07-01-14 ДПС надало роз’яснення на питання Товариства щодо застосування РРО при отриманні платежів за послуги за допомогою платіжних систем LiqPay, Portmone, Easy Pay. ДПС також було зазначено, що при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, РРО може не застосовуватись.

При цьому, ДПС рекомендовано Товариству звернутися до НБУ з питанням про віднесення способу отримання оплати до здійсненого з використанням банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Слід також зазначити, що в Консультації про необхідність застосування РРО в підтвердження своєї позиції ДПС також посилається на лист Національного банку України («НБУ») від 24.04.2020 № 57-0009/20338, що не до кінця є зрозумілим.

Адже даний лист НБУ не містить конкретного висновку щодо необхідності застосування РРО. Навпаки, НБУ в даному листі зауважено, що розрахунки, здійснені за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування (Приват24, Монобанк, Ощад24/7 тощо) та/або сервісів переказу коштів (Liqpay, Portmone, iPay тощо), є безготівковими розрахунками, оскільки переказ коштів здійснюється з рахунку платника, а кошти зараховуються на рахунок отримувача.

Крім того, НБУ в листі від 15.01.2021 № 57-0010/3184 («Лист») відзначає, що законодавство України не містить визначень термінів/понять «сервіс переказу коштів» та «банківські системи дистанційного обслуговування».

Водночас законодавство містить визначення терміну «система дистанційного обслуговування», що охоплює системи типу «клієнт – банк», «клієнт – Інтернет – банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інші системи дистанційного обслуговування, які на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

В Листі НБУ зазначено, що до систем дистанційного обслуговування відносяться, зокрема, Приват24, Ощад24/7 тощо. До «сервісів переказу коштів», на думку НБУ, можна віднести сервіси LiqРay, Portmone, iPay, Wayforpay та інші, які надають можливість споживачам здійснити оплату товарів (послуг), зокрема дистанційно.

Таким чином, аналіз норм законодавства та роз’яснень ДПС свідчить про те, що питання застосування РРО при проведенні розрахунків за допомогою платіжних систем, зокрема, LiqPay, є недостатньо врегульованим та підхід ДПС до цього питання не є сталим.

Інтерактивна податкова карта України

Державна податкова служба України («ДПС») впроваджує Інтерактивну податкову карту України.

В Інтерактивній податковій карті України в онлайн режимі можливо буде отримувати без звернення до ДПС актуальну податкову інформацію щодо агрегованих показників сплачених податків, нарахованих податкових зобов’язань, сум податкового боргу, надміру сплачених сум та платежів, які сплачені та будуть нараховані у наступних періодах.

Інформація в карті надається по Україні та у розрізі: регіонів; територіальних громад; видів економічної діяльності; податків; видів бюджетів; систем оподаткування; за організаційно-правовими формами та типом платника (фізичні та юридичні особи); статусом платника (великий, середній, малий бізнес та неприбуткові бюджетні установи).

Інтерактивна податкова карта України наразі працює у тестовому режимі.

Верховний Суд щодо формування витрат ФОП та оподаткування ПДВ мотиваційних (бонусних) виплат за дистриб`юторським договором

Верховний Суд у постанові по справі № 120/4866/18-а висловив правову позицію щодо включення ФОП до складу інших витрат сум сплаченого військового збору, плати за землю, а також щодо оподаткування ПДВ винагороди у грошовій формі (бонусу), отриманої як компенсації вартості маркетингових послуг.

Спірні правовідносини мали місце у період 2016 – 2017 років.

Щодо правомірності віднесення до витрат ФОП сплаченої плати за землю Верховний Суд зазначив, що відсутність у положеннях Податкового кодексу (в редакції до 1 січня 2017 року) орендної плати та земельного податку не свідчить про те, що такі не відносяться до витрат ФОП, адже вони пов`язані з його господарською діяльністю та документально задекларовані.

Порівнюючи редакції Податкового кодексу до та після 1 січня 2017 року, і з урахуванням наведеного, Верховний Суд підтримав правові висновки, викладені раніше у постановах (у справах № 820/4398/18, № 820/3255/17, № 821/274/17), згідно яких до витрат ФОП, пов`язаних зі здійсненням ним господарської діяльності, на час виникнення спірних правовідносин відносилися витрати на сплату орендної плати за землю державної і комунальної власності та/або земельного податку.

Стосовно питання правомірності віднесення до витрат ФОП сплаченого військового збору, то Верховний Суд, не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що у правовідносинах, які існували до 1 січня 2017 року, сплачений ФОП військовий збір не міг бути віднесений до складу витрат такої особи, з огляду на невичерпність вказаного у Податковому кодексі (в редакції до 1 січня 2017 року) переліку таких витрат.

У зв’язку з цим, податкові повідомлення-рішення щодо донарахування зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та зобов`язання зі сплати військового збору скасовані Верховним Судом.

Крім того, як було встановлено судами між ФОП (дистриб`ютор) та Товариством (постачальник) було укладено дистриб`юторський договір. Згідно умов договору ФОП здійснював організацію системи роздрібних і оптових продаж продукції Товариства протягом строку дії дистриб`юторської угоди та за умови виконання дистриб`ютором своїх зобов`язань за цим договором, постачальник виплачував йому премію (бонус).

Також, постачальником дистриб`ютору надавалися знижки-бонуси за різні види послуг щодо забезпечення ефективного просування продукції на ринку збуту, зокрема, належну організацію роботи торгової команди, просування представленості продукції під товарними знаками постачальника, за виконання плану за обсягом закупівлі дистриб`ютора, збереження та збільшення обсягів реалізації продукції.

Щодо питання правомірності оподаткування ПДВ суми отриманої від постачальника товарів винагороди (бонусів) за дистриб`юторським договором Верховний Суд зазначив, що одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних та стимулюючих виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб`ютори). Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб`юторами) у межах своєї основної діяльності та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулюють просування товарів у каналах дистрибуції.

Тому, Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що мотиваційні (бонусні) виплати, отримані за дистриб`юторським договором, відносяться до винагороди за надання маркетингових послуг і є об`єктом оподаткування ПДВ.

Основним критерієм визначення особи як резидента є її постійне місце проживання, а не громадянство: позиція Верховного Суду

Верховний Суд у постанові по справі № 725/1175/17 висловив правову позицію щодо основного критерію при визначенні особи як податкового резидента України.

Так, при ввезенні у 2017 році на митну територію України автомобілю особою подано для митного контролю паспорт громадянина Румунії та заявлено митний режим «Тимчасове ввезення транспортного засобу строком до одного року». Під час огляду транспортного засобу в особи виявили закордонний паспорт громадянина України.

Митним кодексом України («Кодекс») передбачено, що транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів.

А тимчасове ввезення громадянами-резидентами таких транспортних засобів дозволяється після сплати всіх митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті.

В зв`язку з цим, посадовою особою митниці було прийнято постанову у справі про порушення митних правил та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Разом з цим, нормами Кодексу встановлено, що резидентами є, зокрема, фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

В свою чергу, нерезидентами є фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

З урахуванням чого Верховним Судом наголошено, що основоположним критерієм визначення особи як резидента чи нерезидента є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.

У зв’язку з тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували постійне місце проживання особи шляхом, зокрема, самостійного скерування відповідного запиту до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.