TAX ALERT 04.07.2018

Податкові органи не мали права проводити контролюючі заходи у період з 01.01.2018 до 23.02.2018.

Нещодавно було оприлюднено рішення Харківського апеляційного адміністративного суду (постанова від 21.05.2018 у справі № 820/482/18), в якому судом було зазначено про неправомірність проведення позапланових перевірок органами Деражвної фіскальної служби (далі – ДФС) в період з 01.01.2018 до 23.02.2018 з урахуванням наступного.

З 01.01.2018 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», пунктом 9 «Прикінцевих положень» якого внесено зміни до Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон) та подовжено на 2018 рік дію мораторію на перевірки господарської діяльності.

Статтею 6 Закону також визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Отже, як було зазначено судом, саме на уряд з 01.01.2018 було покладено обов’язок визначити перелік державних органів, на які не поширюються положення Закону, тоді як до 01.01.2018 ці органи були прямо визначені у ст. 6 зазначеного нормативного акту.

Перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 № 1104 (далі – Постанова), яка набрала чинності лише 23.02.2018. До вказаного переліку увійшли ДФС та її територіальні органи.

Таким чином, у період з 01.01.2018 до 23.02.2018 податкові органи не мали права проводити контролюючі заходи, адже до набрання чинності Постановою на зазначені заходи поширювався мораторій, встановлений нормами Закону, у ред. п. 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік».
Нагадаємо, що ще 22.02.2018 Державна регуляторна служба України на офіційному веб-сайті опублікувала свою аналогічну позицію стосовно проведення планових заходів органами державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у період з 01.01.2018 до 23.02.2018:

«Органи державного нагляду (контролю), включені до Переліку (органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», затвердженого постановою КМУ від 18.12.2017 № № 1104), набули право проведення планових заходів тільки після опублікування Переліку (22.02.2018). Відповідно, планові заходи державного нагляду (контролю), які мали відбутися протягом періоду з 01.01.2018 по день опублікування Переліку, проведені бути не могли. Перенесення строків планових заходів державного нагляду (контролю) чинне законодавство не передбачає, а тому зазначені заплановані заходи не можуть бути проведені в інший період 2018 року».

Наразі на вищезазначене рішення Харківського апеляційного адміністративного суду ще не було подано касаційну скаргу, а тому дана правова позиція ще не була предметом розгляду Верховного Суду. Однак, з урахуванням того, що рішення апеляційних судів набирають чинності з дня їх проголошення, на нашу дімку, дане рішення може стати в нагоді платникам податків при оскарженні неправомірних податкових повідомлень-рішень винесених за результатами перевірок, проведених у цей період.

Незважаючи на внутрішньо-організаційні перешкоди, податкові органи зобов’язані оскаржувати судові рішення в строк, встановлений законом

Верховним Судом було розглянуто справу № 820/4485/16 (постанова від 15.05.2018) за касаційною скаргою Харківської Обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2017. якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу на рішення суду першої інстанції у зв’язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування своїх вимог Харківська ОДПІ посилалася на те, що процесуальний строк на апеляційне оскарження було пропущено у зв’язку з несвоєчасною передачею Харківською ОДПІ платіжного доручення та копії постанови суду першої інстанції по даній справі до Головного управління ДФС у Харківській області. При цьому зазначала, що працівника юридичного управління притягнуто до відповідальності за порушення Порядку організації роботи органів ДФС № 778 від 12.10.2015.

Залишаючи касаційну скаргу без задоволення Верховний Суд зазначив, що тільки наявність об’єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Податковий орган є суб’єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому питання внутрішньої організації виконання роботи його працівниками не є об’єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку касаційного оскарження. Неухильне виконання обов’язків не повинно ставитись і в залежність від організації належного виконання працівниками структурних підрозділів податкового органу своїх службових обов’язків.

На офіційному сайті Міністерства фінансів України опубліковано проект наказу «Про затвердження Критеріїв ризиковості платника податку, Критеріїв ризиковості здійснення операцій та Переліку показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку»

Опублікування проекту зазначеного наказу пов’язано з тим, що критерії ризиковості, встановлені Державною фіскальною службою України листами від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, № 960/99 99 07 18, були затверджені без дотримання регуляторних процедур. Вказані листи не є нормативно-правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм. Про це зазначає Державна регуляторна служба України у своєму листі від 19.04.2018 № 3890/0/20-18.

Отже, вказаний вище проект розроблено та опубліковано з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

В свою чергу, із прийняттям цього наказу, Критерії ризиковості платника податку, згідно з проекту, мають зазнати змін.Так, до нових Критеріїв ризиковості платника податку не включено:
– наявність податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій;
– дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації.

Разом з тим платник податку може вважатись ризиковим, якщо він не подасть контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, абз. 1 п. 49.2 та п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.
Посилання на опублікований проект Міністерства фінансів України: https://goo.gl/H8A8ku

Неповідомлення чи неналежне повідомлення платника податку про проведення документальної невиїзної перевірки є підставою для визнання протиправним та скасування наказу про її призначення

Досить розповсюдженою є правова позиція судів, які зазначають, що наказ про призначення перевірки неможливо визнати протиправним та скасувати, якщо такий наказ вичерпує свою дію виконанням. Вказану позицію суди застосовують навіть тоді, коли встановлено порушення процедури ознайомлення платника податку з таким наказом.

Натомість Верховний Суд, розглядаючи справу № 804/3006/17 (постанова від 02.05.2018) дійшов до протилежних висновків.
У справі, яка розглядалась, на адресу позивача платника податків засобами поштового зв’язку було надіслано копію наказу та повідомлення про проведення перевірки, які повернулись з відміткою відділення поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначив, що незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов’язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Ненадання податковим органом доказів належного та вчасного надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки є підставою для визнання протиправним та скасування наказу про її проведення.

На нашу думку, наведену вище правову позицію Верховного Суду можна використовувати не лише в судовому процесі про визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки, а й у процесі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення.

Нові методики, які стосуються проведення планових заходів державного контролю будуть застосовуватись з 01.09.2018

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 342 були затверджені нові методики: розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) (далі – методика розроблення критеріїв), уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі – Методика форм актів).

Зазначена постанова мала набрати чинності 12.06.2017 (через 1 місяць після її опублікування).
Проте Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.06.2018 № 464, якою встановлено, що наведені вище методики підлягають застосуванню з 01.09.2018.

Таким чином, до 01.09.2018 платники податків, щодо яких необхідно провести перевірки, будуть відбиратись у відповідності до постанови Кабінету Міністрів від 28.08.2013 № 752.

Нагадаємо, що Методика розроблення критеріїв встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а Методика форм актів – єдиний підхід до розроблення форм актів, що складатимуться за результатами перевірок.

Кабінет Міністрів України запровадив інновації у сфері використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО)

13.06.2018 Кабінет Міністрів України прийняв дві нові постанови, що стосуються РРО.

Постанова «Про проведення пілотного проекту щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей, призначених для реєстрації розрахункових операцій» передбачає вивчення та дослідження новітніх моделей програмно-технічних засобів для здійснення розрахункових операцій, які у майбутньому можуть замінити РРО.

Обов’язок впровадження інноваційних технологій покладено на Державну фіскальну службу України та Міністерство фінансів України. Після затвердження переліку новітніх моделей комплексів, які братимуть участь в проекті, ДФС здійснить їх реєстрацію у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій. Реєстрація триватиме до 01.04.2019 року. Саме ці моделі і застосовуватимуть у своїй діяльності користувачі-учасники експерименту, які здійснюватимуть з їх допомогою розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Результати проведеного пілотного проекту будуть узагальнені фахівцями Державної фіскальної служби та передані для подальшої роботи до Міністерства фінансів України.

За результатами проекту буде прийнято рішення щодо доцільності їх впровадження у промислову експлуатацію та подальше застосування підприємцями поруч з традиційними моделями РРО.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій», в свою чергу, передбачає:

• запровадження механізму обміну інформацією в електронному вигляді при введенні в експлуатацію, технічному обслуговуванні та ремонті РРО через центри сервісного обслуговування;
• удосконалення порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій, що створить передумови для врегулювання взаємовідносин між суб’єктами господарювання і центрами сервісного обслуговування в частині періодичності та умов виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту РРО;
• удосконалення процесу обміну інформацією між територіальними органами ДФС і центрами сервісного обслуговування при введенні РРО в експлуатацію та подальшому їх обслуговуванні.

Відокремлені підрозділи можуть не вести касову книгу

У зв’язку з прийняттям 29.12.2017 нового Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою НБУ від 29.12.2017 № 148 (далі – Положення)), виникло чимало дискусій з приводу необхідності ведення відокремленим підрозділом касової книги.

НБУ вважав, що відокремлені підрозділи можуть не вести касової книги (лист НБУ від 07.03.2018 №50-0007/13560), а ДФС України займала протилежну позицію (наприклад, індивідуальна податкова консультація від 03.04.2018 №1343/6/99-99-14-05-01-15/ІПК).

З метою виправлення неоднозначної ситуації НБУ було внесено зміни до п. 11 Положення, виклавши його наступним чином:

«оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів, а також у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.»

Також були внесені зміни до норм пп. 18 п. 3 Положення щодо визначення оприбуткування.

НБУ не вдалося повністю виправити ситуацію, адже після внесення змін, норми пп. 18 п. 3 та п. 11 Положення стали неузгодженими між собою.
Незважаючи на це, після внесення змін до Положення, ДФС України змінила свою позицію та вказала на відсутність необхідності відокремленому підрозділу вести касову книгу за певних умов.

Зокрема в індивідуальній податковій консультації від 08.06.2018 N 2559/6/99-99-14-05-01-15/ІПК вказано:

«…касова книга не використовується, якщо на відокремлених підрозділах установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО, здійснення обліку готівки у повній сумі її фактичних надходжень проводиться на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО».

Хоча зазначена консультація стосується виключно особи, якій вона адресована, сподіваємось, що викладена в ній позиція ДФС України буде сталою та незмінною.
Наразі очікується внесення нових змін до Положення, за прийняттям яких ми уважно стежитимемо та обов’язково повідомимо.