Застосування дисциплінарних стягнень не може бути способом покарання судді або втручання в його незалежність

— Лише за цей рік Вища рада правосуддя притягнула до відповідальності 140 суддів, а скарг надійшло в кільканадцять разів більше. Як, на ваш погляд, це співвідноситься з принципом незалежності суддів під час здійснення правосуддя? 

— Останнім часом критика судової влади стала своєрідним трендом в українському суспільстві, а самі судді перебувають під постійною увагою громадськості. Наприклад, під час проведення недавнього кваліфікаційного оцінювання співбесіди із суддями фіксувалися на відео та оприлюднювалися для загального доступу в мережі Інтернет. Широкому загалу стала доступна інформація не лише щодо майна та подання декларацій, а й щодо приватного життя суддів.

Водночас у Конституції закріплено принцип незалежності судової влади, а також задекларовано, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. І національне законодавство, і міжнародні акти свідчать про неприпустимість утручання в прийняття суддями процесуальних рішень, а також надання оцінки таким рішенням. 

Тому притягнення судді до будь-якого виду юридичної відповідальності має здійснюватися тільки із чітким дотриманням принципу незалежності судової влади, а також виключно на підставах, у межах та в спосіб, визначені законодавством.

— Значний відсоток скарг залишається без реагування з боку дисциплінарних органів. Можливо, тому, що скаржники не з’ясовують, за які порушення суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Які особливості цих проваджень?

— У силу свого статусу судді повинні бути як наділені певними гарантіями, так і відповідати законодавчо встановленим вимогам та обмеженням. Особливості притягнення суддів саме до дисциплінарної відповідальності встановлені законом «Про судоустрій і статус суддів». Він передбачає широкий перелік проступків, за які може бути покарано суддю: істотне порушення норм процесуального права, що призвело до унеможливлення реалізації своїх прав учасниками процесу; безпідставне затягування розгляду справ; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя; порушення, пов’язані з поданням декларацій тощо. 

За вчинення зазначених порушень до судді можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, догани, суворої догани, тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя, подання про переведення до суду нижчого рівня або взагалі про звільнення з посади.

Особливості проваджень щодо суддів визначені законом «Про Вищу раду правосуддя». Таке провадження порушується дисциплінарною палатою ВРП за скаргою особи, повідомленням уповноважених органів або після самостійного виявлення членами Ради з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею проступку.

— Але ж не кожна скарга перетворюється на дисциплінарне провадження. Якими критеріями керуються дисциплінарні палати?

— Після отримання скарги ДП ВРП проводить її попередню перевірку. До речі, законодавство не обмежує кола осіб, що мають право звернутися зі скаргою на дії судді, однак найчастіше скаржниками є саме учасники судового процесу.

Перевіряється дотримання форми скарги та обов’язкових вимог до її змісту. При цьому скаржники часто використовують зразок дисциплінарної скарги, розміщений на офіційній інтернет-сторінці ВРП. 

За загальним правилом, не може бути порушено дисциплінарну справу за анонімними заявами, а також скаргами, що не містять належного обґрунтування проступку судді. У разі виникнення сумнівів щодо достовірності підпису скаржника ВРП може запросити таку особу для з’ясування відповідних обставин.

Як свідчить практика, дисциплінарні палати досить часто відмовляють у відкритті провадження, якщо аргументи скаржника зводяться до незгоди із судовим рішенням або метою подання скарги є тиск на суддю.

У свою чергу необґрунтованість скарги, зокрема відсутність посилань на ознаки проступку та/або фактичні дані, є підставою для її повернення заявникові.

— Не є таємницею, що заявники можуть зловживати своїм правом на звернення зі скаргами. Про це свідчать, наприклад, і повідомлення суддів до Ради про втручання в їхню діяльність. Чи існують механізми протидії такій поведінці?

— Зловживання правом на звернення до ВРП не допускається, але законодавство передбачає механізми протидії такій недобросовісній поведінці лише щодо адвокатів.

Так, закон «Про судоустрій і статус суддів» покладає на адвоката обов’язок перевірити факти, які можуть тягнути за собою дисциплінарну відповідальність судді, до подання відповідної скарги. При цьому за подання адвокатом завідомо безпідставної скарги останній може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.

Інші особи, які зловживають правом на звернення до ВРП, несуть негативні наслідки виключно у вигляді повернення їм скарги або ж відмови у відкритті дисциплінарної справи.

— Виходячи з вашої практики, за які дисциплінарні проступки суддів найчастіше притягають до відповідальності?

— У нашій практиці найбільш поширеними є такі підстави притягнення суддів до відповідальності, як істотне порушення норм процесуального права, що мало наслідком неможливість реалізації своїх прав учасниками процесу, а також незазначення мотивів прийняття судового рішення.

Були випадки, коли як дисциплінарний проступок було визнано порушення прав людини й основоположних свобод, що призвело до істотних негативних наслідків для скаржника. Наприклад, у разі накладення арешту на майно його власники вказують на порушення суддями права на вільне користування та розпорядження таким майном.

Крім того, заявники часто скаржаться на безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо своєчасного розгляду справи, на зволікання з виготовленням судового рішення та внесенням його до Єдиного державного реєстру судових рішень.

— На вашу думку, із чим пов’язана така значна кількість суддів, стосовно яких надходять скарги? 

— Причини можуть бути різні, і вони не завжди пов’язані з винними діями судді.

Загальновідомим і досить часто обговорюваним останнім часом фактором, який впливає на порушення процесуальних строків, є дефіцит кадрів у судових органах України. Як наслідок, має місце надмірна завантаженість кожного окремого судді. Непоодинокими є випадки, коли судді районних судів одночасно розглядають цивільні, адміністративні та кримінальні справи, а також виконують функції слідчого судді. У деяких судах здійснюють правосуддя тільки кілька суддів.

Можу навести приклад із власної практики. Надаючи правову допомогу судді, ми підрахували кількість справ, які перебували в його провадженні протягом року. Виявилося, що відповідно до затверджених мінімальних показників витрат часу на розгляд справ це зайняло б 8 років наперед! Звичайно, за таких обставин суддя просто фізично не встигає навіть виконувати свою основну функцію — здійснювати правосуддя, не кажучи вже про організаційні та технічні питання. На мою думку, за такого навантаження навряд чи можна вважати порушення процесуальних строків протиправною винною поведінкою судді. 

Крім того, у кожному конкретному випадку ВРП має встановлювати наявність усіх складових дисциплінарного проступку. Так, грубе порушення суддею закону може бути кваліфіковано як дисциплінарний проступок лише в разі, якщо таке порушення призвело до істотних негативних наслідків. Наприклад, невжиття суддею заходів забезпечення позову може стати підставою для його відповідальності у випадку, якщо це спричинило вибуття майна з володіння законного власника.

Отже, під час здійснення дисциплінарного провадження ВРП має не тільки встановити склад проступку, а й урахувати всі обставини, які зумовили певну поведінку судді за конкретних умов.

— Які ще обставини дисциплінарний орган має враховувати під час притягнення судді до відповідальності?

— За загальним правилом, під час вирішення питання про застосування до судді дисциплінарного стягнення має враховуватися цілий ряд обставин: характер учиненого проступку, його наслідки, характеристика судді, ступінь його вини, наявність непогашених стягнень. 

При цьому важливим є дотримання принципу пропорційності, який полягає в сумірності покарання характеру вчиненого проступку. У нашій практиці неодноразовими є випадки зміни виду дисциплінарного стягнення саме у зв’язку з урахуванням указаного принципу. 

— За законом, суддя може оскаржити рішення дисциплінарного органу до Верховного Суду. Які механізми оскарження суддями рішень про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності?

— Закон «Про Вищу раду правосуддя» передбачає кілька рівнів оскарження. Справа щодо судді розглядається дисциплінарною палатою, рішення якої суддя може оскаржити безпосередньо до ВРП протягом 10 днів з дати його ухвалення. Відзначу, що поширеною є практика звернення суддів із клопотаннями про поновлення зазначеного строку, який є досить обмеженим для належного вивчення змісту й мотивів рішення дисциплінарного органу та підготовки обґрунтованої скарги. 

ВРП, яка в даному випадку виступає в ролі апеляційної інстанції, має право як змінити застосоване дисциплінарне стягнення, так і повністю його скасувати. Рішення Ради у свою чергу може бути оскаржено до Великої палати ВС протягом 30 днів з дати його ухвалення. 

Також судді активно захищають власні інтереси у ВРП та ВС — дають письмові та усні пояснення, самостійно або з представниками беруть участь у засіданнях.

— Чи має ВП ВС повноваження змінити вид дисциплінарного стягнення, застосованого до судді?

— Ні, не має. За наслідками розгляду справи вона може тільки скасувати оскаржуване рішення (у такому випадку справа підлягає повторному розгляду ВРП) або ж залишити його без змін. При цьому в разі скасування рішення Велика палата викладає в постанові вказівки та рекомендації, які є обов’язковими для подальшого врахування Радою. 

Зокрема, якщо суддя посилається на надмірне навантаження та надає відповідні докази, то ВС звертає увагу ВРП на необхідність ретельного аналізу сумірності та пропорційності обраного виду стягнення з урахуванням такого навантаження. 

Крім того, ВП наголошує на необхідності правильної кваліфікації дій судді, а саме — установленні всіх обов’язкових елементів складу дисциплінарного проступку. Наприклад, в одній з таких справ ВС зазначив, що ВРП у своєму рішенні не вказала на правові наслідки дій судді, а саме — на унеможливлення виконання прав і обов’язків учасниками процесу. У результаті рішення було скасовано.

— На вашу думку, які законодавчі положення щодо процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності потребують уточнень чи зміни?

— Перш за все проблемним аспектом є невідповідність норм національного законодавства у сфері дисциплінарної відповідальності суддів міжнародним правовим актам і рекомендаціям.

Так, у законі «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення певних видів проступків умисно або внаслідок недбалості. При цьому закон не розрізняє: це має бути груба чи звичайна недбалість.

Водночас положення міжнародних актів передбачають, що суддя не повинен нести відповідальність за дії, учинені внаслідок звичайної недбалості. Тобто притягнення до дисциплінарної відповідальності можливе, якщо суддя вчинив дії або допустив бездіяльність умисно чи внаслідок грубої необережності. Зокрема, це встановлено в Декларації щодо принципів незалежності судової влади, висновках Венеціанської комісії, рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів. 

Більше того, важливим у цьому контексті є рішення Конституційного Суду від 11.03.2020 №4-р/2020. Він дійшов висновку, що дисциплінарне провадження не повинне передбачати жодних оцінок процесуальних рішень судді, оскільки вони підлягають перегляду в апеляційному порядку. Утім, незазначення в судовому рішенні мотивів його прийняття є дисциплінарним проступком, за вчинення якого суддю може бути притягнуто до відповідальності. 

— Тож які принципи та правила є ключовими в питанні дисциплінарної відповідальності суддів?

— Будь-яке провадження стосовно суддів, у тому числі й дисциплінарне, має здійснюватись із дотриманням принципу незалежності судової влади, а також загальних принципів верховенства права та правової визначеності.

Основним завданням судді є ефективне здійснення правосуддя та, як наслідок, забезпечення кожному права на справедливий суд. Тому застосування дисциплінарних стягнень у жодному випадку не може бути способом покарання судді або втручання в суддівську незалежність. 

Необхідно чітко розмежовувати порушення, учинене суддею умисно чи внаслідок грубої недбалості, від порушення, зумовленого іншими факторами, наприклад надмірним навантаженням. 

Інтерв’ю опубліковано у виданні «Закон і Бізнес»