Зміни в кримінальному праві та процесі за час воєнного стану: липень-жовтень 2022 року

Удосконалено окремі положення щодо проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану.

Так, 25.08.2022 року набув чинності закон, яким були внесені доповнення до ст. ст. 331 та 615 КПК України. 

• Змінився порядок розгляду питання про продовження строку тримання під вартою. 

Тепер у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання особи під вартою в умовах воєнного стану та за наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють розгляд цього питання судом, вказаний запобіжний захід вважається продовженим до вирішення цього питання судом, але не більше ніж на два місяці.

Водночас строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою за вказаних обставин може бути продовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. При цьому строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.

Про рішення, прийняті прокурором за першої можливості невідкладно повідомляється прокурор вищого рівня, а також суд, та надаються копії відповідних документів не пізніше 10 днів з дня повідомлення.

У разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний слідчим суддею, керівником органу прокуратури під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці.

• Скоротився строк вручення письмового повідомлення про підозру.

Відтепер в умовах воєнного стану та у разі наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють вручення затриманій особі підозри протягом 24 годин з моменту її затримання, строк для вручення письмового повідомлення про підозру затриманій особі може бути продовжено до 48 годин замість 72 годин, як було в попередній редакції.

У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру упродовж 48 годин з моменту її затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

• Змінився порядок розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо затриманої особи.

Так, розгляд клопотання про обрання стосовно затриманої особи запобіжного заходу здійснюється в умовах воєнного стану та за наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють розгляд даного питання слідчим суддею, із застосуванням доступних технічних засобів відеозв’язку з метою забезпечення дистанційної участі затриманої особи. 

Якщо затриману особу неможливо доставити до слідчого судді, суду протягом 72 годин для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу або забезпечити її дистанційну участь під час розгляду відповідного клопотання, така особа негайно звільняється.

• Скорочено перелік повноважень керівника органу прокуратури щодо виконання окремих функцій слідчого судді.

Порівняно з попередньою редакцією ст. 615 КПК України повноваження керівника органу прокуратури було урізано. Відтепер останній не уповноважений обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30 днів, як це було дозволено йому у виключних випадках раніше.

Водночас керівник органу прокуратури за умови об’єктивної неможливості вирішення вказаних питань слідчим суддею досі уповноважений:

• вирішувати питання про привід (ст. 140 КПК України);
• розглядати клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів (ст. ст. 163, 164 КПК України);
• вирішувати питання про накладення арешту на майно (ст. ст. 170, 173 КПК України);
• проводити допит, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232 КПК України);
• вирішувати питання про дозвіл на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи (ст. 234 КПК України);
• вирішувати питання про отримання зразків для проведення експертизи (ст. 245 КПК України);
• розглядати клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії (ст. 250 КПК України);
• розглядати клопотання про продовження строків досудового розслідування у межах строків, визначених п.п. 2,3 ч. 3 ст. 294 КПК України (ст. 294 КПК України).

Законом також встановлено, що рішення щодо зазначених питань приймаються у формі постанов та мають містити належне обґрунтування правомірності здійснення керівником органу прокуратури повноважень слідчого судді. Крім того, на керівника органу прокуратури у такому випадку покладається обов’язок забезпечення прав особи, до якої застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідно до ст. 206 КПК України, у т. ч. щодо перевірки законності підстав такого тримання.

• Передбачено можливість оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора чи слідчого, прийнятих чи вчинених ними на виконання повноважень, визначених ст. 615 КПК України.

Як відомо, статтею 303 КПК України обмежено перелік рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Після розширення повноважень правоохоронців, пов’язаних з особливостями досудового розслідування в умовах воєнного стану, виник ризик зловживання такими повноваженнями з огляду на відсутність можливості судового контролю на стадії досудового розслідування.

З огляду на це, позитивним видається доповнення ст. 615 КПК України положеннями, що врегульовують порядок оскарження до суду рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, прийнятих чи вчинених ними на виконання повноважень, визначених цією статтею.

Так, розгляд таких скарг здійснюється слідчим суддею того суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в разі неможливості з об’єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя – найбільш територіально наближеного до нього суду, що може здійснювати правосуддя, або іншого cуду, визначеного в порядку, передбаченому законодавством.

• Доповнено перелік учасників кримінального провадження та врегульовано порядок закриття кримінального провадження щодо нового учасника.

Доповнено перелік учасників кримінального провадження з боку сторони захисту особою, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю.

Також ч. 5 ст. 284 КПК України була доповнена підставою для закриття кримінального провадження у зв’язку зі смертю такої особи.

При цьому, на етапі досудового розслідування прокурор повинен до винесення постанови про закриття кримінального провадження направити одному з близьких родичів або члену сім’ї, та/або захиснику померлого письмове повідомлення про можливість закриття кримінального провадження у зв’язку із зазначеними вище обставинами, із роз’ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям провадження з цієї підстави.

Крім того, ст. 303 КПК України було доповнено можливістю оскарження відповідної постанови прокурора слідчому судді на стадії досудового розслідування.

На етапі судового розгляду суд до постановлення ухвали про закриття кримінального провадження направляє одному з близьких родичів або члену сім’ї та/або захиснику померлого копію клопотання прокурора про закриття кримінального провадження із роз’ясненням права заявити клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження у зв’язку з викладеними вище обставинами. Кримінальне провадження закривається, якщо у 10-денний строк не надійшло клопотання про непогодження із закриттям кримінального провадження. 

Близькі родичі, члени сімʼї та/або адвокат померлого можуть не погоджуватися із закриттям кримінального провадження з цієї підстави, оскільки подальше досудове розслідування чи судове провадження може бути необхідним для реабілітації померлого.

• Удосконалено порядок проведення освідування.

Оскільки досудове розслідування поділяється на дізнання та досудове слідство залежно від вчинення кримінального проступку чи злочину, його проведення здійснює дізнавач або слідчий. 

Відтепер освідування може проводитися також на підставі постанови дізнавача. 

Також тепер освідування може проводитися для виявлення слідів кримінального правопорушення не лише на тілі, але й на одязі свідка, підозрюваного чи потерпілого та їх вилучення або виявлення особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Перед початком освідування особі пропонується добровільно пройти освідування на підставі постанови дізнавача, слідчого, прокурора. При цьому, у разі її відмови освідування здійснюється примусово виключно на підставі постанови прокурора. У разі необхідності освідування здійснюється за участю судово-медичного експерта, лікаря або спеціаліста.

Також, на відміну від попередньої редакції статті, копія протоколу про проведення освідування надається особі незалежно від того, проводилося добровільне чи примусове освідування.

Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні окремих злочинів, застосовується запобіжний захід винятково у вигляді тримання під вартою.

10.09.2022 набув чинності закон стосовно обрання запобіжного заходу щодо військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану. Це стосується таких кримінальних правопорушень, передбачених розділом XIX Кримінального кодексу України: 

• непокори (ст. 402 КК України);
• невиконання наказу (ст. 403 КК України); 
• опору начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків (ст. 404 КК України); 
• погрози або насильства щодо начальника (ст. 405 КК України); 
• самовільного залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК України);
• дезертирства (ст. 408 КК України);
• самовільного залишення поля бою або відмови діяти зброєю (ст. 429 КК України).

Врегульовано процедуру обміну підозрюваного/обвинуваченого/засудженого як військовополоненого.

19.08.2022 року набув чинності закон про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо врегулювання процедури обміну осіб як військовополонених. 

Для проведення обміну особи як військовополоненого уповноважений орган приймає рішення про його передачу для обміну.

Прийняття такого рішення є підставою для скасування запобіжного заходу, застосованого до такої особи. У такому разі, особа негайно звільняється та передається під нагляд уповноваженого органу. Подальше тримання та заходи щодо поводження зі звільненим з-під варти підозрюваним, обвинуваченим здійснюються відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України для військовополонених.

Крім цього, прийняття рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого є підставою для зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Постанова про зупинення досудового розслідування з цих підстав не може бути оскаржена.

Якщо обмін особи як військовополоненого відбувся, щодо такої особи може бути проведене спеціальне досудове розслідування.

У разі якщо уповноваженим органом прийнято рішення про передачу обвинуваченого для обміну як військовополоненого під час судового розгляду, та обвинуваченим надано письмову згоду на такий обмін, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого. Водночас, суд продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється стосовно декількох осіб. Якщо обмін відбувся, судовий розгляд щодо такого обвинуваченого може здійснюватися за його відсутності (in absentia).

Також зʼявилася нова підстава для звільнення засудженого від відбування покарання – прийняття рішення уповноваженим органом про передачу засудженого для обміну як військовополоненого. Однак, якщо обмін такого засудженого не відбувся, суд за клопотанням прокурора приймає рішення про направлення засудженого, звільненого від відбування покарання у зв’язку з його передачею для обміну як військовополоненого, для подальшого відбування призначеного раніше покарання.

Запроваджено механізм співпраці компетентних органів України з Міжнародним кримінальним судом (МКС)

20.05.2022 набув чинності закон, якими внесено зміни до статей 183 і 208 Кримінального процесуального кодексу України, а також доповнено його новим розділом, у якому визначаються особливості співробітництва з МКС.

Відтепер, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, може бути також застосовано до особи, стосовно якої надійшло прохання МКС про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, у порядку і на підставах, передбачених чинним КПК України.

Особа, затримана у зв’язку з розшуком МКС, за її згодою про передачу до МКС, може бути видана у спрощеному порядку. Право надати згоду на передачу до МКС у спрощеному порядку роз’яснюється такій особі уповноваженою службовою особою, що здійснила її затримання.

Також, Кримінальним процесуальним кодексом України визначено:

• центральні органи (під час розслідування та судового розгляду – Офіс Генерального прокурора, а під час виконання вироків чи інших рішень МКС – Міністерство юстиції України), обсяг і порядок співробітництва з МКС;
• підстави для проведення консультацій центральних органів України з МКС;
• особливості та наслідки передання або ж перейняття кримінального провадження в рамках співробітництва з МКС;
• особливості забезпечення збереження доказів;
• виконання МКС функцій на території України;
• порядок, підстави та особливості тимчасової передачі особи до МКС для проведення процесуальних дій;
• порядок виконання прохання МКС про надання допомоги, рішень МКС;
• витрати, пов’язані з виконанням прохань МКС про співробітництво;
• умови направлення центральним органом України запиту (прохання) до МКС та вимоги до його оформлення;
• права особи, стосовно якої надійшло прохання МКС про співробітництво;
• особливості затримання осіб, які розшукуються МКС, арешту та передачі особи на прохання МКС;
• порядок та умови передачі особи до МКС у спрощеному порядку;
• порядок тимчасового звільнення особи, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
• організація передачі особи до МКС;
• конфіденційність та захист відомостей, що стосуються національної безпеки України під час співробітництва з МКС.

До дня набрання Римським статутом чинності для України законодавчі зміни будуть застосовуватися з урахуванням заяв України про визнання юрисдикції МКС, а питання про виконання рішення МКС про штраф та/або конфіскацію буде вирішуватися у порядку, передбаченому для виконання вироку суду іноземної держави.

Також 01.10.2022 набув чинності закон, яким вдосконалено процедуру виконання МКС своїх функцій на території України. Відтепер процесуальні дії на території України на прохання МКС може здійснювати не лише Прокурор МКС, а й уповноважені ним особи, які зазначені у відповідному проханні МКС. Проте у нормі міститься застереження щодо дій, які потребують погодження з прокурором чи дозволу слідчого судді, суду.

Крім того, відтепер проведення процесуальних дій уповноваженими працівниками МКС на території України має здійснюватися лише за погодженням з Генеральним прокурором.