Чи є скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку ефективним способом захисту прав при її витребуванні?

Ще 07.11.2018 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 488/5027/14-ц, в якій зазначила, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною підставою для внесення до державного реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на майно, яке попередньо було зареєстроване за відповідачем. На думку Суду, для внесення такого запису на підставі зазначеного рішення суду окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем не потрібно.

Позиція Суду обґрунтована тим, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності. Якщо ж таке право зареєстроване за іншою особою, то «…належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна», оскільки метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. Відтак, якщо право власності на спірне майно зареєстроване за іншою особою, ніж законний власник, судове рішення про віндикацію саме по собі є достатньою підставою для внесення до реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке майно.

Водночас, на практиці виконання рішення суду, яким задоволено віндикаційний позов, завжди супроводжувалося значними труднощами, які зумовлені традиційним формалістським підходом державних реєстраторів. Останні вимагали (і продовжують це робити) рішення суду, у резолютивній частині якого прямо скасовується запис про державну реєстрацію. У свою чергу, це провокувало адміністративні спори з державними реєстраторами, до оскарження бездіяльності яких вимушено вдавалися позивачі.

Попри це Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується попередньої позиції. Так, у постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц міститься однозначний висновок, відповідно до якого, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Причому Суд чітко кваліфікував вимоги про скасування рішень і записів про державну реєстрацію як такі, що не є необхідними для ефективного відновлення права власності позивача.

Примітним у зазначеній постанові є те, що, на думку Суду, позов про витребування майна буде вважатися ефективним способом захисту винятково в разі наявності чинного запису про реєстрацію права власності за відповідачем. В іншому разі, віндикаційний позов не підлягає задоволенню. Зазначене повністю відповідає принципу реєстраційного підтвердження володіння майном (так званого «книжкового володіння»), якої дотримується Верховний Суд.

З наведеного Суд доходить ключового висновку, що «…позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна». Суд вказує на те, що задоволення вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечитиме пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки «…виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно». 

Відтак, замість хибного запису про державну реєстрацію до реєстру підлягає внесенню належний запис про право власності позивача саме на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову.

У постанові від 10.12.2021 у справі № 924/454/20 Велика Палата Верховного Суду розтлумачила пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і зазначила, що рішення суду про витребування майна є саме по собі підставою для державної реєстрації права власності на таке майно: «на підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем». Також Суд вважає пред’явлення власником вимоги про скасування рішень / записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем неефективним для відновлення його права.

Разом з тим у постанові від 16.04.2024 у справі № 915/200/21 Верховний Суд, вказавши на необхідність застосування висновку, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, звернув увагу на наявність попередніх висновків із протилежним підходом, які містяться, зокрема, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 672/1790/18 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 924/144/20, від 31.01.2023 у справі № 924/504/20.

Це свідчить про динамічність судової практики з аналізованого питання, що підтверджується також непоодиноким ігноруванням висновків Верховного Суду судами першої й апеляційної інстанцій, які нерідко задовольняють позовні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації, навіть заявлені в одній позовній заяві з віндикаційним позовом.

ВИСНОВОК

З оцінкою Верховного Суду позовних вимог про скасування державної реєстрації, заявлених одночасно з віндикацією, складно не погодитися. Дійсно, штучне подвоєння вимог, яке до того ж може призводити до прогалин у державному реєстрі, є хибним.

Проте, як зазначалося вище, попри послідовне застосування Верховним Судом висновку про неналежність позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію одночасно з віндикаційним позовом, як у практиці самого Верховного Суду, так і судів нижчих інстанцій, трапляються протилежні підходи. Це зумовлено вкрай ускладненим процесом фактичного виконання рішення суду про витребування майна через позицію державних реєстраторів. На жаль, ситуація вже тривалий час не вирішується, що свідчить про недостатність врегулювання проблеми на рівні Верховного Суду — державні реєстратори не керуються судовою практикою. 

Критика державних реєстраторів у формалізмі часто є справедливою, однак самої критики не достатньо. Очевидною є необхідність нормативних змін, які б дали змогу зробити віндикаційний позов справді ефективним способом захисту, який не вимагає зайвого креативу.

Якщо вам потрібна юридична консультація, заповніть форму нижче для її замовлення.