Корпоративна реорганізація в Україні: приєднання та ліквідація

Світова фінансова криза та поширення COVID-19 мають настільки негативний вплив на бізнес у всьому світі, що велика кількість виробників припинила свою діяльність у зв’язку з цим, відчутно знизився експорт, а імпорт було замінено внутрішніми товарами. Окрім того, багатьом міжнародним корпораціям довелося відтермінувати плани щодо розширення своєї присутності та виходу на нові ринки. 

З огляду на таку безпрецедентну ситуацію бізнесу доводиться або припиняти свою діяльність, або використовувати накопичені ресурси для того, щоб утриматися на плаву. 

Компанії змушені перебудовувати звичні принципи своєї роботи. Одним із прикладів, на щастя, не пов’язаних із коронавірусом, було рішення Unilever про реорганізацію своєї корпоративної структури та зосередження управління в одній штаб-квартирі в Роттердамі, з метою посилення контролю та швидшого прийняття рішень щодо свого асортименту товарів по всьому світу.

Очевидно, що досвідчені топ-менеджери чітко розуміють слабкі місця свого бізнесу і знають, як впоратися з подібними проблемами, в тому числі розуміють, коли необхідно вдатись до корпоративної реорганізації. У будь-якому випадку, корпоративну реорганізацію слід розглядати з точки зору:

• фінансового оздоровлення бізнесу (наприклад, оптимізація оподаткування, зменшення витрат тощо);
• необхідності створення правильної та прозорої корпоративної структури для цілей фінансування проектів або при залученні інвестицій;
• придбання конкуруючих компаній;
• розширення або скорочення бізнесу;
• виділу та ліквідації непрофільних чи неприбуткових напрямків бізнесу;
• концентрації активів або майнових прав в одних руках тощо.

Окрім причин реорганізації, зумовлених в більшій мірі фінансовою кризою, деякі з них також обумовлені змінами в українському законодавстві, яке вимагає від власників бізнесу та топ-менеджерів переглянути корпоративні структури їхніх компаній.

Варто нагадати, що Законом України № 466-IX від 16.01.2020 про внесення змін до податкового законодавства запроваджено так звані правила «контрольованих іноземних компаній». Суть цих правил полягає в тому, що українці-бенефіціарні власники іноземних компаній будуть зобов’язані сплачувати податки на доходи фізичних осіб в Україні з нерозподіленого прибутку таких компаній.

Ще однією новинкою українського законодавства стало прийняття нової редакції Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 06.12.2019 р. Цим законом серед іншого встановлено нові правила розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників, які передбачають обов’язок для всіх юридичних осіб щорічно оновлювати інформацію про їх корпоративну структуру та кінцевих бенефіціарних власників, включаючи подачу нотаріально завіреної копії паспорта такого бенефіціарного власника та легалізований (апостильований) документ про реєстрацію іноземної компанії (якщо іноземні компанії входять до корпоративної структури української компанії, яка подає звіт).

На сьогоднішній день в Україні існують такі форми корпоративної реорганізації: поділ, виділ, злиття, приєднання, перетворення та ліквідація. В сучасних українських реаліях можна виділити дві достатньо ефективні, з нашої точки зору, форми корпоративної реорганізації: приєднання та ліквідація.

Приєднання

Приєднання передбачає припинення однієї компанії та передачу її прав та обов’язків іншій компанії (правонаступнику).

Приєднання використовується в основному, якщо існує необхідність розширення бізнесу. Наприклад, активи, торгові марки, ліцензії і т. д. належать різним компаніям однієї групи. В такому випадку, якщо відсутня комерційна доцільність утримувати всі компанії, вони можуть бути приєднанні до однієї головної компанії, яка отримає всі ці активи і майнові права, але також і зобов’язання перед контрагентами компаній, які приєднуються.

Іншим прикладом може слугувати ситуація, коли одна з компаній корпоративної структури є прибутковою, а інша – збитковою. Маючи одного власника, фактично, податки сплачуються з однієї кишені. В такому випадку може бути доцільним покрити доходи видатками для цілей оптимізації загального доходу всієї групи.

Під час приєднання слід враховувати певні юридичні особливості, які можуть виникнути у разі неналежної підготовки до проведення такої процедури. До питань, які потребують особливої уваги відносяться: правильність передачі прав та обов’язків до правонаступника, податкові наслідки, дотримання корпоративного та антимонопольного законодавства, питання, пов’язані зі звільненням та переведенням працівників тощо.

Ліквідація

Ліквідація компанії, що приєднується, є невід’ємною частиною процедури приєднання, а також може розглядатися як окремий захід для фінансового оздоровлення бізнесу.

Добровільна ліквідація як самостійна форма реорганізації бізнесу – це спосіб припинення компанії без правонаступництва, тобто без передачі своїх прав та обов’язків іншим суб’єктам.

Очевидно, що ліквідація спрямована на припинення тих компаній, що входять до однієї групи та мають лише збиткові підрозділи або виробництво, яке не є фінансово життєздатним і не має перспектив для відновлення.

Крім того, слід  враховувати, що процес добровільної ліквідації включає обов’язкове проходження податкової перевірки, а також передбачає розрахунки з кредиторами. Безумовно, цей етап ліквідаційної процедури є найбільш тривалим та ресурсозатратним. Попередній внутрішній фінансовий аудит є рекомендованою передумовою до проведення податкової перевірки.

Таким чином, сьогодні, як ніколи раніше, реорганізація може стати чарівною пігулкою для іноземного та локального бізнесу, який прагне покращити своє становище на ринку.