Дайджест новин | серпень 2026

Практика корпоративного права

Уряд ухвалив рішення для додаткового стимулювання розподіленої генерації та збільшення імпорту електроенергії

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 19 серпня 2026 року № 1041, якою вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2023 р. № 1127 та затвердженого нею Положення, розширивши механізми захисту непобутових споживачів від примусових відключень.

Заходи з обмеження електропостачання, крім спеціальних графіків аварійних відключень, не застосовуватимуться до непобутових споживачів, якщо в кожній розрахунковій годині виконується хоча б одна з таких умов:

• обсяг придбаної імпортованої електричної енергії становить не менше 80% загального обсягу споживання;
• не менше 80% загального обсягу споживання забезпечується за рахунок власного виробництва електричної енергії;
• не менше 80% загального обсягу споживання забезпечується за рахунок електричної енергії, придбаної за двосторонніми договорами у виробників розподіленої генерації (газопоршневих та газотурбінних установок, що здійснюють виробництво не раніше 1 вересня 2022 року).

Пільговий режим щодо розподіленої генерації діятиме за умови, що електроустановки споживача та обʼєкт генерації розташовані в межах ліцензованої діяльності одного й того ж оператора системи розподілу та приєднані до його мереж у межах території однієї області. Для споживачів із кількома приєднаннями до різних операторів сумарний обсяг такої придбаної енергії має складати не менше 80% від їхнього загального споживання.

Крім того, постановою передбачено оновлення порядку щоденного інформаційного обміну. Після набрання чинності відповідними змінами постачальники та прямі споживачі подаватимуть дані про закуплені обсяги операторам систем розподілу та НЕК «Укренерго» до 13:00 доби, що передує добі постачання, а оператори систем розподілу звітуватимуть до «Укренерго» до 14:00.

Уряд оновив порядок надання державних гарантій на портфельній основі для підтримки бізнесу

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 10 серпня 2026 року № 1007, якою вніс зміни до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі. Зміни розроблено Мінфіном за результатами аналізу ефективності програми за 2020-2025 роки з метою посилення платіжної дисципліни, оптимізації роботи банків та захисту коштів державного бюджету.

По-перше, посилено вимоги до кредитів, що включаються до гарантованого портфеля. Зокрема, позичальник не повинен мати простроченої кредитної заборгованості на дату включення кредиту до портфеля та протягом попередніх 120 календарних днів, а також податкового боргу на дату такого включення. Водночас передбачено окремий виняток для заборгованості, що виникла через затримку виплат за державними програмами підтримки.

По-друге, підприємства, за борговими зобовʼязаннями яких держава вже здійснювала гарантійні виплати, втрачають право на нові кредити з держгарантіями на весь строк заборгованості перед бюджетом та ще протягом 365 днів після її повного погашення.

Постанова також врегульовує гнучкість управління банківськими портфелями «50/70» та «80/80», дозволяючи перенаправляти нові позики до іншого портфеля у разі досягнення граничних розрахункових лімітів.

Крім того, перед поданням вимоги до гаранта банк зобовʼязаний застосувати інструменти врегулювання заборгованості, а у разі реструктуризації заборгованості за кредитом, за яким уже отримано гарантійну виплату, банк повертає гаранту суму такої виплати разом із нарахованою пенею. Для уникнення надмірної концентрації ризиків банк-кредитор має контролювати максимальну сукупну заборгованість за такими кредитами, наданими позичальнику та учасникам групи повʼязаних із ним контрагентів усіма банками-кредиторами, на підставі інформації, отриманої від позичальника, та даних Кредитного реєстру НБУ. Такий контроль здійснюється, якщо їхня заборгованість перед відповідним банком-кредитором за всіма кредитами, включеними до портфеля, перевищує 10 млн грн, а для сільськогосподарських товаровиробників – 40 млн грн.

НКРЕКП врегулювала продаж електроенергії операторами установок зберігання енергії та розширила можливості для ВДЕ

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) ухвалила постанову від 11 серпня 2026 року № 1360, якою внесла зміни до Правил роздрібного ринку електричної енергії щодо продажу електроенергії операторами установок зберігання енергії (УЗЕ) та організації резервного електрозабезпечення виробниками з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

Постановою відповідний механізм закріплено у Правилах роздрібного ринку електричної енергії. Оператори УЗЕ можуть здійснювати електрозабезпечення електроустановок споживача, що мають спільну точку приєднання, за умови організації комерційного обліку відповідно до встановлених вимог. Продаж електроенергії такому споживачу здійснюється за договором купівлі-продажу та не потребує отримання ліцензії на постачання електричної енергії.

Водночас для виробників з ВДЕ розширено можливості резервного електрозабезпечення. Вони можуть забезпечувати електроенергією не лише власні обʼєкти, а й електроустановки повʼязаних осіб, розташовані на одній або суміжних земельних ділянках, а у разі виробництва електроенергії з біомаси та біогазу — також на окремих земельних ділянках у передбачених Правилами випадках. Таке електрозабезпечення здійснюється з дотриманням установлених технічних вимог і вимог комерційного обліку; продаж електроенергії повʼязаним особам у межах резервного електрозабезпечення не потребує ліцензії на постачання.

Судова практика

Погашення всіх конкурсних вимог, окрім штрафу та пені, дозволяє закрити справу про банкрутство навіть на стадії ліквідації – КГС ВС

Погашення всіх конкурсних вимог кредиторів, окрім штрафів і пені, є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство навіть на стадії ліквідаційної процедури, а самі штрафні санкції вважаються погашеними в силу закону, про що господарський суд зазначає в ухвалі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07 липня 2026 року у справі № 926/3228/24.

У справі, що переглядалася, власник корпоративних прав боржника погасив конкурсні вимоги кредиторів першої, третьої та четвертої черг. Непогашеними залишилися лише штраф і пеня, віднесені до шостої черги, – вимоги органів ДПС, нараховані на податковий борг з орендної плати за землю та за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

Верховний Суд зазначив, що частина сьома статті 41 та пункт 5 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства дозволяють закрити справу, якщо боржник задовольнив усі конкурсні вимоги, а штрафні санкції, що залишилися, вважаються погашеними в силу закону незалежно від виду та походження таких санкцій, зокрема нарахованих на податковий борг. Суд відхилив і аргумент про обов’язкову наявність активів боржника для закриття справи, наголосивши, що об’єктом процедури банкрутства є пасив боржника – його борги, а не наявне майно. За результатами розгляду Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін. Для боржника та власника його корпоративних прав це означає, що погашення реєстру вимог третьою особою лишається дієвим способом завершити справу навіть у ліквідаційній процедурі, а заперечення кредитора з посиланням на непогашену неустойку такому закриттю не перешкоджає.

Майно подружжя за кордоном український суд не може ділити, але це не звільняє його від обов’язку поділу майна в Україні – КЦС ВС

Якщо до складу спільного майна подружжя входять активи за кордоном, українські суди не мають повноважень вирішувати питання щодо цього майна – такі об’єкти підпорядковані виключній юрисдикції держави, на території якої вони розташовані.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 12 серпня 2026 року у справі № 461/1743/23.

У справі, що переглядалася, позивачка просила визнати за нею право власності на набуте сторонами нерухоме майно в Україні як компенсацію за те, що чоловікові залишалася нерухомість у Туреччині. Суди попередніх інстанцій відмовили в позові, вважаючи, що не можуть розпоряджатися іноземними активами і тому не готові компенсувати їх вартість українським майном.

Верховний Суд із таким підходом погодився не повністю та вказав, що суди справді не вправі враховувати вартість закордонної нерухомості для визначення часток сторін, однак це не звільняє їх від обов’язку забезпечити справедливий поділ майна, розташованого в Україні. Провадження в частині майна, розташованого в Туреччині, Верховний Суд закрив як таке, що належить до виключної підсудності держави місцезнаходження майна, а в частині поділу нерухомості в Україні – скасував рішення попередніх інстанцій і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Для сторін спорів із закордонними активами це означає, що вимогу про поділ такого майна треба заявляти в державі його місцезнаходження, а український суд не може ані поділити його, ані зарахувати його вартість під час поділу вітчизняного майна.

Добровільна сплата боргу після подання позову не звільняє відповідача від повного відшкодування судового збору – КЦС ВС

Якщо відповідач добровільно сплачує заборгованість уже після звернення позивача до суду і позивач через це відмовляється від позову, судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 5 серпня 2026 року у справі № 953/10140/25 та від 15 липня 2026 року у справі № 345/5838/25.

У справах, що переглядалися, суди першої інстанції закрили провадження у зв’язку з відмовою позивачів від позову після того, як відповідачі задовольнили вимоги вже під час розгляду справи. Суди попередніх інстанцій стягнули з відповідачів лише 50 % судового збору, а решту компенсували за рахунок держави.

КЦС ВС скасував ці рішення в частині повернення половини судового збору з державного бюджету та збільшив стягнення з відповідачів до повного розміру збору – з 1 514,00 до 3 028,00 грн в одній справі та з 242,24 до 484,48 грн із кожного з двох відповідачів у другій. Суд наголосив, що частина третя статті 142 ЦПК України є спеціальною нормою і встановлює самостійне регулювання поряд із загальними правилами розподілу судових витрат. Для стягувачів це означає, що сплата боргу «в останній момент» не зменшує тягаря судового збору для боржника.

Невитребувані паї та нерозподілені ділянки можна передавати в оренду без земельних торгів незалежно від кількості претендентів – ВП ВС

За законодавством, чинним на момент укладення спірних договорів оренди – зокрема за Законом № 2145-IX, ухваленим для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану, – нерозподілені земельні ділянки та невитребувані земельні частки (паї), що перебувають у розпорядженні відповідних органів, можуть передаватися в оренду без проведення земельних торгів незалежно від кількості претендентів.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 1 липня 2026 року у справі № 911/1138/25.

Суд зазначив, що нерозподілені земельні ділянки та невитребувані паї не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають у режимі колективної власності, тоді як органи місцевого самоврядування є лише їх тимчасовими розпорядниками. Передати такі ділянки в оренду можна за однією з двох процедур, і жодна з них не вимагає проведення торгів, навіть якщо на ділянку претендує кілька осіб.

У справі, що переглядалася, спір виник між двома товариствами щодо договорів оренди земельних ділянок, сформованих селищною радою. ВП ВС встановила, що спірні ділянки було сформовано за заявою особи, яка згодом отримала їх в оренду, а саме бажання мати землю в користуванні не створює переважного права на її оренду. За результатами розгляду ВП ВС задовольнила касаційні скарги, скасувала постанови апеляційного суду й залишила в силі рішення суду першої інстанції; підстав відступати від висновків Касаційних адміністративного та цивільного судів вона не знайшла. Для агропідприємств це означає, що ініціатива у формуванні ділянки та звернення до ради самі собою не дають переваги перед іншим претендентом, а відсутність торгів не є підставою оспорити чужий договір оренди.

Форс-мажор і сертифікат ТПП: КГС ВС передав до Великої Палати питання про межі звільнення від відповідальності

Касаційний господарський суд ухвалою від 19 серпня 2026 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 904/2344/24 про стягнення штрафних санкцій на підставі частини п’ятої статті 302 ГПК України – як таку, що містить виключну правову проблему у застосуванні форс-мажорних обставин.

Проблема полягає в тому, що в практиці Верховного Суду сформувалися різні підходи до того, чи звільняє сертифікат Торгово-промислової палати боржника від відповідальності за весь період прострочення, чи лише за періоди, протягом яких належне виконання було об’єктивно неможливим – у тому числі в межах однієї серії подібних справ за участю тих самих сторін. Другим питанням є межі подання нових доказів під час нового розгляду справи.

Колегія суддів КГС ВС запропонувала Великій Палаті відійти від автоматичного звільнення боржника від відповідальності за самим лише фактом наявності сертифіката ТПП попри часткове виконання зобов’язань, сформулювати критерії оцінки впливу форс-мажору (стаття 617 ЦК України) на кожен період прострочення та встановити процесуальні межі подання доказів, створених після скасованого рішення. Це пропозиція колегії, а не позиція Великої Палати: остаточний висновок вона ще не висловила. Кожному, чия позиція у спорі тримається на сертифікаті ТПП, варто вже тепер перевірити, чи підтверджено неможливість виконання за кожен період прострочення окремо.

Практика податкового права | TAX ALERT

Ухвалено в першому читанні новий Митний кодекс України

19.08.2026 Верховною Радою України прийнято за основу законопроєкт №15450 від 28.07.2026.

Згідно із ним, новий Митний кодекс пропонує, серед іншого, таке:

• передбачається повний перехід на митну термінологію Європейського Союзу, запровадження системи авторизацій і митних процедур, а також європейських підходів до ухвалення рішень, декларування, митного боргу, гарантій і звільнення від сплати мита;
• чинні безстрокові авторизації продовжать діяти, а строкові залишатимуться чинними до завершення встановленого терміну. Компанії зі статусом авторизованого економічного оператора (АЕО) збережуть переваги довіреного партнера митниці, зокрема менший обсяг фізичного та документального контролю і першочергове оформлення;
• запроваджується механізм, за допомогою якого бізнес зможе обґрунтувати митну вартість товару ще до ухвалення митницею формального рішення; 
• кодекс передбачає обмін даними між бізнесом і митницею через електронне «єдине вікно». Дозвільні документи інших органів надходитимуть до системи автоматично;
• встановлюється чіткий механізм оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів ‒ спочатку до органу вищого рівня, а за необхідності ‒ до суду;
• законопроєкт зберігає чинні пільги щодо оподаткування ввізним митом, зокрема ті, що стосуються підтримки обороноздатності, енергетики та надання гуманітарної допомоги. На період воєнного стану та протягом року після його завершення також залишаються чинними порогові значення звільнення від мита для товарів у багажі громадян ‒ до 500 євро/50 кг наземним транспортом та до 1000 євро/50 кг авіатранспортом;
• законопроєкт передбачає надання митним органам оперативних і слідчих повноважень..

Податкові пільги на земельні ділянки в зоні бойових дій: зареєстровано законопроєкт

24.08.2026 у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт № 15552, що встановлює пільги зі сплати земельного податку на земельні ділянки, що розташовані в зоні бойових дій.

Відповідно до нього, плата за землю тимчасово не нараховуватиметься і не сплачуватиметься за ділянки на територіях бойових дій, в окупації та в 40 км від активних бойових дій.

Плата за землю (як земельний податок, так і орендна плата за землі державної та комунальної власності) тимчасово не нараховується і не сплачується щодо ділянок і земельних часток (паїв), якщо одночасно виконуються такі умови:

• земельна ділянка розташована у зоні активних бойових дій;
• земельна ділянка розташована на територіях, тимчасово окупованих росією;
• земельна ділянка розташована у смузі не далі, ніж 40 км від територій активних бойових дій.
• земельна ділянка має бути у власності чи користуванні (зокрема оренді) у фізичних осіб –  з 1 січня 2025 року до 31 грудня року, в якому воєнний стан припинять або скасують та у юридичних – з 1 березня 2025 року до 31 грудня того ж року припинення чи скасування воєнного стану.

Для тлумачення «територій у межах 40 км» буде встановлено, що це території територіальних громад, адміністративні межі яких повністю або частково входять у 40‑кілометрову зону від адміністративної межі території активних бойових дій. 

При цьому не має значення наявність природних чи штучних перешкод (море, затока, лиман, річка, водосховище тощо). 

Планується оновлення критеріїв поділу підприємств на мікро-, малі, середні та великі

Кабінет Міністрів України схвалив проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо запровадження звітності із сталого розвитку».

Нагадаємо, що вказаний законопроєкт має на меті узгодити порогові значення активів і обороту, за якими компанію відносять до певної категорії підприємств, з оновленими правилами Європейського Союзу.

Ключові зміни щодо визначення категорії підприємства стосуються балансової вартості активів та чистого обороту компанії для цілей визначення її статусу. Ними пропонується встановити такі показники:

• Мікропідприємства: балансова вартість активів до 450 тис. євро та чистий оборот до 900 тис. євро;
• Малі підприємства: балансова вартість активів до 5 млн. євро та чистий оборот до 10 млн. євро;
• Середні підприємства: балансова вартість активів до 25 млн. євро та чистий оборот до 50 млн. євро;
• Великі підприємства: балансова вартість активів понад 25 млн. євро та чистий оборот понад 50 млн. євро.

Оновлення критеріїв поділу підприємств на категорії впливатиме на такі питання, зокрема як строки проведення податкових перевірок.

Оподаткування інженерних споруд податком на нерухомість: позиція ДПС

Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, висловило позицію щодо оподаткування інженерних споруд податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. 

Відповідно до Національного класифікатора будівель та споруд НК 018-2023, інженерні споруди (усі споруди, що не належать до будівель, у тому числі лінійні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури та споруди на них) віднесено до розд. 2 Класифікатора, зокрема, підрозділи:

«Транспортна інфраструктура» (код 21), зокрема, шляхи, вулиці, дороги та дорожні споруди, споруди суднобудівної промисловості тощо;

«Трубопроводи, лінії електронних комунікаційних мереж та електропередачі» (код 22), зокрема, магістральні водопроводи, наземні, підземні або підводні лінії електронних комунікаційних мереж, релейні системи, радіо, телевізійні та кабельні мережі, телекомунікаційні вежі та радіокомунікаційні споруди тощо;

«Комплексні споруди промислових об’єктів (код 23), зокрема, установки та споруди шахт, кар’єрів, гірничодобувних свердловин (наприклад, завантажувальні та розвантажувальні станції, копри шахт, коксохімічні та газові заводи тощо);

«Інші інженерні споруди» (код 24), зокрема, спортивні майданчики та поля, обладнані для занять спортом на відкритому повітрі, таких як футбол, бейсбол, регбі, водний спорт, легка атлетика, автомобільні, велосипедні або кінні перегони тощо.

ДПС зазначає, що об’єкти нерухомості, віднесені до розд. 2 Класифікатора, які не мають ознак будівель, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Кримінальна практика

Ім’я та фото підозрюваного у публічній комунікації правоохоронних органів: Верховний Суд роз’яснив межі допустимого інформування суспільства

У постанові від 22.06.2026 у справі № 761/1004/20 ОП КЦС ВС нагадала, що за ч. 4 ст. 296 ЦК України використання (обнародування) імені особи, яка є затриманою, підозрюваною чи обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення, допускається лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду або в інших випадках, передбачених законом. Ця норма має гарантійний характер і виконує функцію запобігання передчасній «кримінальній стигматизації» особи через публічну комунікацію. Застереження «в інших випадках, передбачених законом» не може розглядатися як безумовний загальний дозвіл на розкриття імені з міркувань інформування суспільства або для звітності органів влади.

Суд вказав, що обов’язок правоохоронних органів звітувати перед громадськістю не є підставою для розкриття персональних даних осіб, підозрюваних у вчиненні кримінальних правопорушень. Закони України «Про Національну поліцію», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про Службу безпеки України» визначають лише загальні засади комунікаційних політик про діяльність органу, але не встановлюють спеціальних норм щодо використання (обнародування) персональних даних учасників кримінального провадження. 

У зв’язку з цим покладення на правоохоронний орган обов’язку інформувати суспільство саме по собі не означає надання йому права розкривати персональні дані у спосіб, який здатний сформувати суспільне уявлення про винуватість особи до ухвалення обвинувального вироку. 

Водночас сам факт інформування про підозру, обвинувачення чи перебіг розслідування не є порушенням, якщо використовується нейтральна процесуальна мова, оскільки вирішальним критерієм є зміст і тональність висловлювання, а також його здатність сформувати у громадськості переконання про доведену вину.

Коло службових осіб для цілей антикорупційного законодавства планується розширити: законопроєкт готується до другого читання

Законопроєктом № 15056 пропонується внести зміни до КК України, КПК України та Закону України «Про запобігання корупції» у зв’язку з приєднанням України до Конвенції ОЕСР про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях. Профільний Комітет ВРУ з питань правоохоронної діяльності рекомендував ухвалити його в другому читанні та в цілому.

Вказаним законопроєктом у статті 18 КК України (загальне визначення службової особи) пропонується виключити умову, за якою членів міжнародних парламентських асамблей визнають службовими особами лише тоді, коли Україна є учасницею відповідної асамблеї. Після ухвалення змін під визначення службової особи підпадатимуть члени будь-якої такої асамблеї.

У разі ухвалення законопроєкту № 15056 та набрання чинності відповідним законом коло посадових осіб іноземної держави, визначене приміткою до статті 364 КК України, також розшириться. Наразі до нього належать особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, а також ті, хто здійснює функції держави для державного органу або державного підприємства. Законопроєктом це коло доповнюється особами, які обіймають посади в органі місцевого самоврядування або автономному утворенні на території держави, а також тими, хто здійснює функції держави для державного, місцевого органу або державного, комунального підприємства.

Перебування підозрюваного на тимчасово окупованій території є достатньою підставою для оголошення розшуку без необхідності міжнародного розшуку: позиція Верховного Суду

Постановою від 16.07.2026 у справі № 760/17974/24 ККС ВС залишив без змін вирок у справі щодо колабораційної діяльності (ст. 111-1 КК України), відхиливши доводи захисника про те, що спеціальне кримінальне провадження за відсутності засудженої проведене з порушенням ч. 3 ст. 323 КПК України, оскільки її не було оголошено в міжнародний розшук.

ККС ВС зазначив, що вимога про оголошення в міждержавний або міжнародний розшук особи, яка вчинила злочин за статтею 111-1 КК, не поширюється на випадки вирішення питання про спеціальне кримінальне провадження щодо особи, яка перебуває на тимчасово окупованій території та оголошена в розшук у зв’язку з ухиленням від явки на виклик слідчого або суду. Достатньою підставою для такого розшуку є наявність у матеріалах досудового розслідування доказів того, що особа перебуває на тимчасово окупованій території України або на території держави-агресора й без поважних причин не з’являється на виклик слідчих органів чи суду за умови її належного повідомлення. 

Додатковим підтвердженням перебування особи на тимчасово окупованій території України є вказівка у відкритих джерелах (зокрема, у мережі «Інтернет») на конкретне місцезнаходження особи на цій території, що відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України є підставою для оголошення розшуку такого підозрюваного.