LEGAL HOTLINE 09.09.2021

Закон щодо усунення розбіжностей та осучаснення реалізації майна в іпотеці та виконавчому провадженні набрав чинності

06 вересня 2021 року набрав чинності Закон України № 1701-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення розбіжностей та осучаснення реалізації майна в іпотеці та виконавчому провадженні» (далі – «Закон»).

Законом передбачається внесення змін до Закону України «Про іпотеку». Зокрема, частину 2 статті 15 викладено в новій редакції, якою передбачається, що реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на електронному аукціоні. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України.

У Законі України «Про іпотеку» змінено термін «прилюдні торги» на «електронні аукціони», тобто передбачається реалізація предмета іпотеки шляхом продажу саме на електронних аукціонах, якщо інше не передбачено рішенням суду.

Законом виключено статті 43-46 Закону України «Про іпотеку», які передбачали умови підготовки, участі та проведення прилюдних торгів.

Вказаним Законом внесено певні зміни до Закону України «Про виконавче провадження» – було також замінено поняття «електронних торгів» на «електронні аукціони» щодо реалізації майна, на яке звернуто стягнення.

Крім того, змінено передбачені умови реалізації арештованого майна за фіксованою ціною. Так, Закон встановлює, що реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати (було 50).

Слід відмітити, що деякі положення Закону наберуть чинності через три місяці з дня набрання чинності самим Законом, а саме, це стосується визначення порядку проведення електронних аукціонів Міністерством юстиції України.

Набрання чинності Постановою НБУ щодо порядку відкриття та ведення спеціальних рахунків для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування

Нагадаємо, що з 01 вересня 2021 року громадяни України можуть задекларувати свої активи, з яких не були сплачені чи сплачені не в повному обсязі податки та/або які не були задекларовані.

Таке одноразове добровільне декларування передбачено Законом України № 1539-IX, про зміст якого ми більш детально писали тут і тут.

На виконання вимог Закону України № 1539-IX щодо внесення коштів на рахунок в банку для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування, Національним банком України було прийнято Постанову від 05 серпня 2021 року № 83, якою затверджено Положення про порядок відкриття та ведення поточних рахунків із спеціальним режимом використання в національній та іноземних валютах, банківських металах для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – «Положення»). Зазначена Постанова набрала чинності 01 вересня 2021 року та діятиме до 01 вересня 2022 року.

Положенням, зокрема, передбачається, що до відкриття спеціального рахунку та внесення готівкових коштів в національній чи іноземній валюті, банківських металів банком здійснюється:

• належна перевірка декларанта відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»;
• перевірка наявності декларанта в переліку осіб, пов’язаних з терористичною діяльністю або стосовно яких застосовано міжнародні санкції чи спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції»;
• встановлення джерел походження коштів у національній та іноземних валютах, банківських металів у випадках, передбачених законодавством з питань фінансового моніторингу.

Також, Положення передбачає, що банк вправі відмовити декларанту:

• у внесенні готівкових коштів, банківських металів на спеціальний рахунок, якщо готівкові кошти або банківські метали мають джерела походження з країни, визнаної державою-агресором;
• у відкритті спеціального рахунку у випадках, визначених статтею 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Положенням затверджуються форми анкети та заяви, які мають бути заповнені та підписані декларантом задля відкриття спеціального рахунку.

Законопроект про валідацію інформації про кінцевого бенефіціарного власника

07 вересня 2021 року у Верховній Раді було зареєстровано Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення механізмів валідації інформації про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності юридичних осіб (далі –«Законопроект»).

У пояснювальній записці до нього вказується, що оскільки інформація про кінцевих бенефіціарних власників при внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – «ЄДР») не перевіряється на предмет достовірності та актуальності, збільшується ризик використання суб’єктів господарювання з непрозорою структурою власності у схемах відмивання коштів та ухилення від сплати податків.

У зв’язку з цим, Законопроектом встановлюється можливість перевірки інформації про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності юридичних осіб, а також відповідальність за надання недостовірної інформації державному реєстратору.

Законопроект, зокрема, передбачає, що не становить порушення професійної таємниці подання суб’єктами фінансового моніторингу (зокрема, адвокатами, аудиторами, нотаріусами) держателю ЄДР інформації про виявлені розбіжності між даними про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності клієнта, що стала їм відома під час надання послуг.

Крім того, відповідно до Законопроекту у разі виявлення органом державної влади чи суб’єктом фінансового моніторингу певних неточностей у даних про бенефіціарного власника, структуру власності, відповідна особа повідомляє про це держателя ЄДР. Останній, в свою чергу, ініціює внесення державним реєстратором відомостей до ЄДР про можливу невідповідність даних та направлення вимоги юридичній особі про надання відповідних пояснень. Законопроект передбачає, що у разі неотримання пояснень протягом 30 робочих днів, інформація про кінцевого бенефіціарного власника або про склад учасників такої юридичної особи буде вилучена з ЄДР.

Законопроектом також встановлюється відповідальність за надання завідомо неправдивих відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність:

• надання неправдивих відомостей при створенні юридичної особи – штраф на юридичну особу у розмірі від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000,00 – 51 000,00 грн);
• надання неправдивих відомостей при підтвердженні відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи – штраф на юридичну особу у розмірі від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000,00 – 51 000,00 грн).

За неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність, або документів для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника чи структуру власності юридичної особи – штраф на юридичну особу у розмірі від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000,00 -51 000,00 грн).

Огляд правових висновків КГС ВС у справах про банкрутство

Верховним Судом опубліковано Огляд правових висновків Касаційного господарського суду Верховного Суду (далі – «КГС ВС») за період із січня по червень 2021 року щодо розгляду справ про банкрутство.

Серед іншого, у ньому:

• Викладено правову позицію щодо права уповноваженої особи засновників на оскарження судових рішень, постановлених у справах про банкрутство.

У своїй постанові КГС ВС вказав, що уповноважена особа засновників боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, за умови доведення відповідного правового зв’язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням інтересів такої особи.

• Досліджено можливість витребування майна із чужого незаконного володіння у межах справи про банкрутство.

КГС ВС у постанові було викладено правовий висновок, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, із чужого незаконного володіння залежить насамперед від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб’єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Верховний Суд також вказав, що з`ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України щодо права власника на витребування майна із чужого незаконного володіння, добросовісного набувача.

Практика ЄСПЛ за червень 2021

Верховним Судом підготовлено черговий огляд практики Європейського суду з прав людини (далі – «ЄСПЛ») за червень 2021 року.

З нього можливо виділити наступне:

• Справу BUSUTTIL v. Malta (No 48431/18), що стосувалася кримінального провадження проти заявника, директора компанії якого було визнано винним у несплаті податків компанією.

У відповідь на аргумент заявника стосовно злочинного наміру / умислу ЄСПЛ зазначив, що Договірні держави в принципі і за конкретних умов можуть карати за простий чи об’єктивний факт як такий, незалежно від того, є він результатом злочинного наміру / умислу чи недбалості.

ЄСПЛ також було враховано фінансові інтереси держави з питань податків, оскільки податки є головним ресурсом доходу держави.

Також, на думку ЄСПЛ, було б розумно передбачити в законі, що особа, беручи на себе виконання повноважень директора, бере на себе й зобов’язання виконувати відповідні податкові зобов’язання для того, щоб забезпечити функціональну систему в інтересах усіх осіб, яких це стосується.

У даній справі ЄСПЛ дійшов висновку, що презумпція за мальтійським законодавством про те, що директор є відповідальним за будь-яку дію, яку за законом має здійснити компанія, за обставин цієї справи не була необґрунтованою, порушення пункту 2 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) відсутнє.

• Справу BAJIĆ v. North Macedonia 2 (No 2833/13), де заявник скаржився на несправедливість кримінального провадження проти нього та стверджував, що в рішеннях національних судів відсутні обґрунтування його кримінальної відповідальності, а також вказував на порушення його права не свідчити проти себе, посилаючись на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Розглядаючи справу, ЄСПЛ зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди наводити мотиви своїх рішень, його не можна розуміти як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Відповідно, порушення статті 6 Конвенції в цьому аспекті не було.

Щодо порушення права не свідчити проти себе, заявник стверджував, що використання письмових записів, які він попередньо надав під час свого допиту в ролі свідка, зробило провадження несправедливим і порушило вказане право.

ЄСПЛ з приводу цього було зазначено, що право не свідчити проти себе передбачає, що сторона обвинувачення в кримінальній справі прагне довести вину обвинуваченого, не вдаючись до доказів, отриманих методами примусу або тиску всупереч волі обвинуваченого. Важливо підкреслити, що право не свідчити проти себе захищає не від висловлення викривальної заяви як такої, а від отримання доказів шляхом примусу чи утиску.

ЄСПЛ було досліджено, що заявник не заперечував проти допиту в ролі свідка,     що йому були надані процесуальні гарантії, передбачені законом, і що національна влада не мала наміру, а також не було ознак примусу в методах слідчого судді     аби змусити його надати докази та викрити себе. Отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції встановлено не було.