LEGAL HOTLINE 25.09.2020

ВРУ прийняла закон щодо мораторію на стягнення майна, яким забезпечено кредит громадян в іноземній валюті

16 вересня 2020 року Верховна Рада України повторно прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вже з урахуванням пропозицій Президента України (надалі – «Закон»).

Нагадаємо, що Верховна Рада України вперше прийняла Закон ще липні цього року, однак в подальшому Президент його не підписав та у серпні повернув до законодавчого органу з пропозиціями.

Основні пропозиції, які вбачаються із останньої доступної на офіційному веб-сайті Верховної Ради редакції Закону:

• продовження мораторію на стягнення майна за валютними кредитами, визначеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не до 1 січня 2022 року, як передбачалося спочатку, а до 21 квітня 2021 року;
• уточнення умов, за дотримання яких не може бути примусово звернено стягнення (відчужено без згоди власника) на житлове нерухоме майно, заставлене з метою виконання зобов’язань фізичною особою за кредитом в іноземній валюті від української кредитної установи.

ВРУ прийняла закон про дистанційну торгівлю ліками

17 вересня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до статті 19 Закону України «Про лікарські засоби» щодо здійснення електронної роздрібної торгівлі лікарськими засобами» (надалі – «Закон»).

Як наголошують ініціатори Закону, його основною метою є врегулювання правовідносин у сфері дистанційної торгівлі лікарськими засобами та забезпечення захисту кінцевого споживача від ризиків недотримання умов зберігання та перевезення лікарських засобів. 

Основне нововведення Закону полягає в тому, що суб’єкт господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, може продавати лікарські засоби дистанційно, використовуючи інформаційні технології, а також здійснювати їх доставку кінцевому споживачу. Водночас, таку діяльність суб’єкти господарювання зможуть здійснювати виключно у разі дотримання низки вимог, передбачених Законом. Наприклад, вказаний суб’єкт господарювання має бути внесений до Переліку суб’єктів господарювання, що мають право на здійснення електронної роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Він також повинен мати власну службу доставки, обладнання та устаткування, що забезпечують дотримання визначених виробником умов зберігання лікарських засобів під час їх доставки та ін. 

Закон також визначає лікарські засоби, електронна роздрібна торгівля якими та доставка кінцевому споживачу забороняється. Серед них, зокрема, лікарські засоби, які відпускаються громадянам за рецептом лікаря; сильнодіючі, отруйні, радіоактивні та імунобіологічні лікарські засоби.

Закон покликаний адаптувати вимоги до дистанційної торгівлі лікарськими засобами та їхньої доставки до  відповідного законодавства ЄС.

Оновлено правила щодо регулювання обігу електронних грошей

15 вересня 2020 року набрала чинності Постанова Національного Банку України від 11 вересня 2020 року № 133 «Про затвердження Змін до Положення про електронні гроші в Україні» (надалі – «Постанова»), яка направлена на осучаснення регулювання ринку електронних грошей та гармонізування його із законодавством України та Європейського Союзу в сфері здійснення фінансового моніторингу.

Норми Постанови встановлюють обов’язок емітентів електронних грошей здійснювати перевірки користувачів електронних грошей до створення їм електронних гаманців, супроводжувати операції з використанням електронних грошей інформацією про платника (ініціатора переказу) та про отримувача коштів. Таке положення спрямоване на приведення у відповідність нормативних актів, що регулюють сферу обігу електронних грошей, до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», що набрав чинності з 28 квітня 2020 року (зокрема, в контексті ідентифікації та верифікації осіб).

Крім того, у Постанові Національний Банк України визначив випадки, в яких перевірка користувачів електронних грошей може не здійснюватися емітентами (за дотримання передбачених Постановою умов). Наприклад, у випадку, коли ініціювання операцій з електронними грошима здійснюється з використанням наперед оплаченої картки та виконуються усі належні заходи щодо зменшення ризиків, які передбачені Постановою. 

Постанова передбачає і ряд вимог щодо створення та використання електронних гаманців. Зокрема, емітент/оператор:

• зобов’язаний перед укладенням договору з користувачем про використання електронних грошей інформувати його про створення електронного гаманця та отримати його згоду, а також забезпечити неможливість використання користувачем електронного гаманця до отримання його згоди;
• повинен надати користувачу інформацію, зокрема, про найменування і місцезнаходження емітента та оператора; про умови та порядок створення/використання електронного гаманця; порядок, способи здійснення переказів між користувачами – фізичними особами та оплати за товари електронними грошима; суму та порядок сплати комісійної винагороди користувачем, а також іншу інформацію.

Такі вимоги регулятор встановлює з метою підвищення захисту прав користувачів електронних грошей.

Нагадаємо, що Положення про електронні гроші в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України  № 481 від 4 листопада 2010 року, визначає поняття «емітент» як банк-резидент, що здійснює випуск електронних грошей і бере на себе зобов’язання з їх погашення. У свою чергу, під поняттям «оператор» розуміється юридична особа, інша, ніж емітент, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, виконує операційні, інформаційні та інші технологічні функції, що забезпечують використання електронних грошей.

НБУ оприлюднив Положення щодо видачі ліцензії на торгівлю валютними цінностями

11 вересня 2020 року Національний банк України оприлюднив проект Положення про порядок видачі ліцензії на торгівлю валютними цінностями. Основною метою Положення є, в першу чергу, унормувати діяльність небанківських установ, які мають право надавати окремі фінансові послуги з торгівлі валютними цінностями.

Положення передбачає особливості регулювання видачі, зупинення, поновлення, відкликання (анулювання) ліцензій на торгівлю валютними цінностями. Так, визначаються, зокрема:

1. умови, за яких заявник має право отримати ліцензію та надавати фінансову послугу з торгівлі валютними цінностями; 
2.  перелік документів і порядок їх подання Національному банку України для отримання ліцензії; 
3. вимоги щодо фінансового стану, ділової репутації відповідної установи; 
4. умови зупинення, відкликання (анулювання) ліцензії.