Нова Ера Інвестицій: чому концесії на часі?

Це один із ключових інструментів залучення приватних інвестицій у державну інфраструктуру, що дозволяє ефективно співпрацювати державі та бізнесу в таких ключових секторах економіки, як енергетика (генерація та розподіл електроенергії, альтернативних джерел енергії, таких як сонячні та вітрові електростанції, а також теплопостачання), транспорт (порти та аеропорти, автомобільні та залізничні дороги, міський транспорт і метро), комунальні послуги (водопостачання та водовідведення, управління побутовими відходами, утримання об’єктів соціальної інфраструктури) тощо, забезпечуючи взаємну вигоду для всіх сторін.

Чому саме концесія та кому вона вигідна?

Механізм концесії в Україні забезпечує вигоди для держави, для приватних інвесторів та суспільства в цілому. Головна перевага концесії для держави полягає в залученні приватних інвестицій для розвитку інфраструктури без значного навантаження на бюджет, що є критично важливим в умовах обмежених ресурсів та поточної ситуації. Це дозволяє модернізувати дороги, мости, лікарні та інші об’єкти без прямих витрат. Приватні інвестори впроваджують нові технології та ефективні методи управління, що підвищує якість функціонування об’єктів і сприяє зростанню економічної активності.

Натомість приватні інвестори отримують можливість довгострокового користування стратегічними державними об’єктами, що дозволяє планувати інвестиції на роки вперед, і доступ до важливих секторів, таких як транспорт, енергетика й комунальні послуги, що зазвичай недоступні для приватного інвестування. Приватний партнер має автономію, оскільки контролює всі етапи проєкту, оптимізуючи витрати, та стабільний фінансовий потік від користувачів (споживачів) за надані послуги.

Тобто концесія є вигідною насамперед для тих приватних інвесторів, що хочуть отримати доступ до державного сектору економіки.

Реалізація концесійних проєктів є також інвестицією в репутацію, оскільки підвищує рівень життя громадськості через покращення послуг, таких як транспорт, енергопостачання та водопостачання. До того ж це створення нових робочих місць, що стимулює місцеву економіку та підвищує зайнятість.

Який досвід маємо?

Найуспішнішими кейсами в рамках концесії в Україні є договори концесії порту «Херсон» на суму 300 млн грн, що переданий компанії «Рисоіл-Херсон» та порту «Ольвія» на загальну суму 3,4 млрд грн, що перейшов у концесію дочірній компанії катарської групи QTerminals.

Успіх обумовлений зокрема новим ЗУ «Про концесію», що набрав чинності у 2019 році та запровадив такі зміни, як проведення конкурсу через електронний майданчик, критерії оцінки конкурсних пропозицій, інструменти державної підтримки, гарантії для інвестора.

Станом на 1 січня 2024 року 10 з 22 договорів ДПП (більше 45%), що реалізуються в Україні, є концесійними договорами.

Також, незважаючи на війну, наразі відомо про підготовку майна залізнично-поромного комплексу ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»» до концесії.

Що нового очікуємо?

Законопроєктом № 7508 (далі – «Законопроєкт») запропоновано залишити 2 види договорів ДПП – концесійний договір та договір ДПП.

Такий підхід є аналогічним підходу багатьох інших країн, де є лише два види договорів ДПП – “user-pays” та “government-pays”.

Законопроєкт також пропонує зміни до ЗУ «Про концесію»:

1. ввести поняття «донор», яким можуть бути Європейський Союз, іноземна держава, уряд іноземної держави та уповноважені урядом іноземної держави органи або організації, іноземний муніципальний орган або міжнародна організація, що надають міжнародну технічну допомогу, а також інші юридичні особи, які надають гранти для проєктів державно-приватного партнерства. Такий підхід розширює можливості приватного партнера щодо залучення коштів для концесій;
2. встановити, що строком концесійного договору є строк, який включає період з дати підписання концесійного договору до дати передачі об’єкта концесії концесіонеру та строк концесії, який починається з дати передачі майна концесіонеру. Чітке розмежування між строком дії концесійного договору та фактичним періодом експлуатації майна усуває юридичну невизначеність. Це вигідно для приватного партнера, оскільки знижує ризики, пов’язані з обов’язками щодо об’єкта, який ще не переданий в користування;
3. визначити, що заходи з підготовки до проведення концесійного конкурсу, підписання концесійного договору мають бути виконані в строк, що не перевищує трьох місяців з дати прийняття рішення про доцільність здійснення концесії (у діючому законі – 6 місяців). Скорочення строків є кроком назустріч приватним партнерам, оскільки забезпечує швидше укладення угоди й зменшує ризики від можливих затримок;
4. розширити перелік істотних (тобто обов’язкових) умов концесійного договору, додавши порядок набрання договором чинності та вимоги щодо відшкодування витрат на підготовку пропозиції та залучення радників. Ці зміни пропонують чіткість та прозорість приватному партнеру, оскільки полегшують процес з організаційної та фінансової сторони;
5. запровадити додаткові форми державної підтримки: 1) надання державних і місцевих гарантій; 2) здійснення платежів на користь концесіонера з метою компенсації різниці між мінімально гарантованим рівнем та фактичним рівнем попиту на товари (роботи, послуги); 3) співфінансування за рахунок надання гранту витрат приватного партнера, пов’язаних з будівництвом (новим будівництвом, реконструкцією, реставрацією, капітальним ремонтом, технічним переоснащенням) об’єкта. Державна підтримка дає можливість зменшити фінансові ризики, планувати стабільний дохід та знизити початкові витрати приватного партнера на проєкт;
6. встановити, що сторони є вільними у виборі застосовного права, що регулює їхні правовідносини, які виникають на підставі цивільно-правових договорів, які укладаються на виконання концесійного договору, зокрема договір про фінансування, прямий договір; 
7. запровадити можливість арбітражного застереження в концесійному договорі, якщо приватним партнером є підприємство з іноземними інвестиціями. Можливості вільного вибору застосовного права та арбітражного застереження створюють більшу юридичну та фінансову гнучкість, а також пришвидшують вирішення спорів у разі їх виникнення, що є додатковим плюсом для приватного партнера при виборі концесії.

На нашу думку, запропоновані зміни є доволі привабливими для інвесторів, оскільки спрощують процедуру укладення договорів концесії, знижують фінансові ризики та захищають інтереси приватних партнерів.

Ми вважаємо, що прийняття нового закону є необхідним і стане вагомим рушієм у розвитку концесій та відновленні інфраструктури України.

Якщо вам потрібна юридична консультація, заповніть форму нижче для її замовлення.