Судові спори у сфері зеленої енергетики: актуальна практика

Протягом дії воєнного стану в Україні ситуація з кризою неплатежів ще більш загострилась. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гарантованого покупця, станом на 18 січня 2024 року Гарантованим покупцем було здійснено виплату лише 55,3 % усієї заборгованості виробникам за «зеленим тарифом» за 2022 рік та 60,05 % за 2023 рік.

Така ситуація на ринку електроенергії зумовлена такими основними причинами:

• зростання заборгованості Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі також – НЕК «Укренерго») перед Гарантованим покупцем. Так, згідно з наведеною вище інформацією Гарантованого покупця, станом на 18 січня 2024 року така заборгованість складала 31,504 млрд. грн.
• здійснення Гарантованим покупцем розрахунків у період дії воєнного стану з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України (далі також – Міненергетики) № 140 від 28 березня 2022 року (був чинним до 05 липня 2022 року) та № 206 від 15 червня 2022 року (набрав чинності з 05 липня 2022 року) – у відсотковому відношенні (наразі від 18% до 75% залежно від виду ВДЕ) до середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік. Додаткові розрахунки здійснюються, у випадку залишку коштів на рахунку Гарантованого покупця за результатом місяця.

Систематичне невиконання Гарантованим покупцем обов’язків з оплати у повному обсязі відпущеної електроенергії змушує виробників «зеленої» електроенергії звертатись за захистом своїх порушених прав до господарського суду.

Пропонуємо розглянути актуальні позиції судів у цій категорії справ.

Заборгованість НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем: чи є це підставою для звільнення від виконання обов’язків перед виробниками «зеленої» електроенергії?

У спорах з виробниками «зеленої» електроенергії Гарантований покупець часто посилається на ту обставину, що розрахунок з виробниками здійснюється грошовими коштами, що надходять від НЕК «Укренерго». Однак, оскільки «НЕК «Укренерго» несвоєчасно розраховується з Гарантованим покупцем, останній позбавлений можливості своєчасно розраховуватися з виробниками.

У свою чергу, виробники електроенергії стверджують, що мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за відпущену ними електричну енергію відповідно до укладених договорів, та одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З цього питання вже було висловлено правову позицію Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 910/13034/20. Зокрема, суд дійшов висновку, що недодержання НЕК «Укренерго» своїх обов`язків не є підставою для звільнення Гарантованого покупця від виконання зобов`язань з оплати вартості обсягу придбаної електричної енергії за «зеленим» тарифом відповідно до договору.

Здійснення Гарантованим покупцем остаточних розрахунків за електроенергію у період дії воєнного стану

У період воєнного стану в Україні у судовій практиці гостро постало питання, чи повинен Гарантований покупець здійснювати остаточний розрахунок з виробниками на підставі п. 10.4 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також – НКРЕКП) від 26 квітня 2019 року № 641 (далі також – Порядок) за періоди, за якими настав строк повної оплати.

Зазначимо, що Верховний Суд напрацював значний масив судової практики щодо застосування норм Порядку. Зокрема, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07 квітня 2023 року у справі № 910/15867/21, Гарантований покупець зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один – за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме:

• перший (авансовий) – до 15 числа (включно) розрахункового місяця;
• другий (авансовий) – до 25 числа (включно) розрахункового місяця;
• третій (остаточний, у розмірі 100%) – протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Так, наприклад, 15 березня 2023 року було оприлюднено постанову НКРЕКП від 14 березня 2023 № 473, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем у серпні 2022 року. Таким чином, до 20 березня 2023 року Гарантований покупець повинен був здійснити з виробниками «зеленої» електроенергії остаточний у розмірі 100% розрахунок за відпущену електроенергію у серпні 2022 року.

Однак, щодо цього питання Гарантований покупець займає позицію, що у період дії воєнного стану в Україні розрахунки з виробниками здійснюються з урахуванням положень наказів Міненергетики № 140 від 28 березня 2022 року та № 206 від 15 червня 2022 року – у відсотковому відношенні до середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, і в Гарантованого покупця відсутній обов’язок здійснювати остаточний повний розрахунок відповідно до п. 10.4 Порядку (тобто, протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці).

При цьому, як свідчить актуальна судова практика, суди здебільшого погоджуються з доводами позивачів-виробників «зеленої» електроенергії, що наведені вище накази Міненергетики жодним чином не обмежують право позивачів на отримання оплати повної вартості проданої електричної енергії відповідно до укладеного сторонами договору.

Так, наприклад, Північний апеляційний господарський суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 910/9725/23 висловив наступну позицію: «Наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» № 206, як і попередній наказ [наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140], ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку. Цим наказом лише обмежено розмір виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку. Проте даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за «зеленим тарифом» при здійсненні ними остаточних розрахунків згідно з пунктом 10.4 Порядку».

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 01 листопада 2023 року у справі № 910/4439/23 суд дійшов наступного висновку: «Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на накази № 140 та № 206, останні закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України, вартості переданої ДП «Гарантований покупець» електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов`язку повного розрахунку. Відтак, вказані вище накази не є підставою для відповідача не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору».

З наведеного питання також очікуватиметься найближчим часом позиція Верховного Суду.

Щодо посилання Гарантованого покупця на воєнний стан в Україні як форс-мажорну обставину

Зазначаючи про наявність підстав для звільнення від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, Гарантований покупець часто посилається на дію в Україні воєнного стану, як форс-мажорну обставину. На обґрунтування своєї позиції Гарантований покупець робить посилання на Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1.

Вказаним листом Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року, є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

В той же час, відповідно до усталених підходів у судовій практиці лише сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Так, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності.

Водночас, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року не можна вважати сертифікатом у розумінні Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Такий висновок неодноразово наводив у своїх постановах Верховний Суд.

Наприклад, у постанові від 07 червня 20023 року у справі № 906/540/22 Верховний Суд висловив наступну позицію: «Вказаний лист ТПП України [від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1] адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин».

У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

З огляду на наведені позиції, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року не може вважатись належним доказом на підтвердження настання форс-мажорних обставин за конкретним договором.

Щодо неможливості нарахування пені і штрафу Гарантованому покупцю у період дії воєнного стану в Україні

Одним із питань, яке часто постає під час розгляду цієї категорії справ, є також нарахування пені і штрафу, у зв’язку з простроченням виконання Гарантованим покупцем обов’язку щодо оплати за договором у період дії воєнного стану в Україні.

Вказане питання наразі врегульовано пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії (даний пункт набрав чинності 26 квітня 2022 року).

Відповідно, на період дії вказаного мораторію штрафні санкції з 26 квітня 2022 року не можуть бути стягнуті.

У зв’язку з цим, оскільки вищевказана постанова не скасована та є чинною, тому виробники «зеленої» електроенергії наразі не можуть заявити вимогу про стягнення з Гарантованого покупця пені та штрафу, у зв’язку з простроченням виконання обов’язку щодо оплати за договором.

Відповідна позиція підтверджується також численними судовими рішеннями, наприклад, постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/13735/22.

При цьому, виробники «зеленої» електроенергії не позбавлені права заявляти свої вимоги про стягнення 3 % процентів річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на все вищевикладене, затримки у повному розрахунку з виробниками «зеленої» електроенергії, безперечно, не сприяють покращенню інвестиційного клімату в Україні та зумовлюють значне збільшення кількості спорів з Гарантованим покупцем.

Однак, проаналізувавши актуальну судову практику, зазначимо, що звернення до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за відпущену електроенергію є ефективним та дієвим способом захисту інтересів виробників