TAX ALERT 02.07.2019

Змінено ознаки, за якими ПН/РК не підлягають моніторингу
 

Постановою КМУ від 24.04.2019 № 391 внесено зміни до постанови КМУ від 21.02.2018 № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Постанова почала діяти з 11.05.2019.

Зміни, які внесено:

• додано додаткові умови для застосування «відсікаючої» ознаки у вигляді обсягу постачання товарів/послуг (500 тис. грн): крім умов щодо розрахунків коригування, вимог до керівників платників податку, умов щодо обсягу постачання пропонується додати ще одну умову – сума ПДВ (крім суми ПДВ, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України), сплаченого у попередньому місяці, повинна бути більше 20 тис. грн;
• Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок) доповнено умовами, що стосуються відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку;
• Порядок доповнено нормою, відповідно до якої рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено лише в судовому порядку.

З іншими змінами можна ознайомитись за посиланням.

Відсутність печатки на запиті ДФС дає платнику податків право на нього не відповідати
 

Платник податків звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним наказ про проведення податкової перевірки, оскільки його прийнято за результатами надсилання платнику податків запитів податкового органу, які не містили печатки (справа № 826/9082/15, постанова Верховного Суду від 29.02.2019). У відповіді платника податків на вказані запити було вказано про невідповідність таких запитів вимогам податкового законодавства України. Незважаючи на це податковий орган прийняв спірний наказ.

Задовольняючи позовні вимоги Верховний Суд, зокрема з посиланням на норми п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України вказав, що у разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема, в якому відсутня печатка податкового органу, платник податку звільняється від обов’язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов’язковий письмовий запит, а в разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

Отже, платник податків не зобов’язаний відповідати на запит податкового органу про надання документів, якщо такий запит не містить печатки.

Податковий орган має забезпечити платнику податку право бути присутнім під час проведення документальної планової невиїзної перевірки
 

Платник податку звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної планової невиїзної перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення (далі – ППР) (справа № 820/18004/14, постанова Верховного суду від 05.03.2019).

Позовні вимоги були обґрунтовані, зокрема тим, що платник податку перед проведенням перевірки подав до податкового органу заяву про те, що він не згоден на проведення перевірки без його присутності, та просив провести перевірку за його новим місцем перебування, оскільки в інше місце він прибути не може з поважних підстав, однак перевірка була проведена за його відсутності.

Суд задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що незважаючи на проголошену п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України необов’язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. У свою чергу проведення перевірки за відсутності платника податків є порушенням його прав.

Отже, незабезпечення присутності платника податку під час проведення невиїзної перевірки, якщо він об’єктивно не може на неї прибути, є підставою для скасування ППР, прийнятого за результатами її проведення.

Договір про визнання електронних документів не підлягає розірванню ДФС через відсутність платника податків за зареєстрованою адресою
 

Платник податків звернувся до суду з позовом до податкового органу про оскарження дій щодо неприйняття його податкових документів, зобов’язання податкового органу поновити дію договору про визнання електронних документів (справа № 820/5001/16, постанова від 23.04.2019).

Рішення податкового органу про розірвання договору в односторонньому порядку прийнято на підставі довідки про встановлення місцезнаходження підприємства з позначкою «Місцезнаходження юридичної особи не встановлено» від оперативного управління Центральної ОДПІ м. Харкова. Під час розірвання договору податковий орган посилався на п. 4 розділу 6 вказаного договору, згідно з яким орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку в разі зміни платником місця реєстрації.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вказав, що відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – ЄДР). Отже, єдиним належним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з ЄДР.

Суд звернув увагу на те, що «зміна місця реєстрації юридичної особи» та «відсутність юридичної особи за зареєстрованою адресою» є різними за змістом поняттями.

Однак з витягу та інформації з ЄДР станом на дату розірвання договору про визнання електронних документів вбачається, що платник податків зареєстрований за відповідною адресою, яку не змінював.

Отже, розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку з підстав зміни платником місця реєстрації є протиправним, якщо платник податків місце реєстрації у ЄДР не змінював, а податковий орган лише встановив, що платник податку відсутній за зареєстрованою адресою.

Податковий орган роз’яснив питання сплати ПДВ під час постачання майнових прав інтелектуальної власності нерезиденту
 

На веб-сайті ГУ ДФС у Дніпропетровській області з’явилось роз’яснення, щодо сплати ПДВ під час постачання майнових прав інтелектуальної власності нерезиденту.

Податковий орган з посиланням на норми п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України зазначає, що оскільки при постачанні резидентом послуг з надання майнових прав інтелектуальної власності нерезиденту місцем поставки таких послуг є країна нерезидента, то така операціє не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Адміністративний суд визнав нечинними деякі положення Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних
 

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 05.06.2019 у справі № 826/12108/18 визнав протиправними та нечинними деякі пункти Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок), а саме:

• п. 10, у якому зазначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку визначає ДФС за погодженням з Міністерством фінансів України;
• п. п. 20, 21, якими визначено, що комісії ДФС регіонального та центрального рівнів уповноважені приймати рішення про реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування чи відмову у їх реєстрації та якими визначені підстави для прийняття вказаних рішень.

Звертаємо увагу, що вказані норми Порядку будуть визнані нечинними після набрання судовим рішенням законної сили: після закінчення тридцятиденного строку на його оскарження (якщо не буде подано апеляційної скарги) або після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції (якщо буде подана апеляційна скарга).

З 01.07.2019 запроваджується ліцензування операцій з пальним
 

Нагадуємо, що згідно з Законом України від 23.11.2018 № 2628-VIII (далі – Закон 2628-VIII) з 01.07.2019 запроваджується ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

У зв’язку з цим для зручності суб’єктів господарювання ДФС розробила форми заяв рекомендаційного характеру:

• на одержання ліцензії (дубліката ліцензії) на виробництво пального;
• на одержання ліцензії (дубліката ліцензії) на право зберігання пального;
• на одержання ліцензії (дубліката ліцензії) на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі;
• на одержання ліцензії (дубліката ліцензії) на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі;
• на одержання ліцензії (дубліката ліцензії) на право роздрібної торгівлі пальним.

Також звертаємо увагу, що з 01.07.2019 до суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з пальним (оптова роздрібна / торгівля пальним, зберігання пального) без ліцензії мають застосовуватись штрафи в сумі до 500 000,00 грн. Водночас Законом 2744-VIII, який набере чинності 01.07.2019, встановленою, що до 31.12.2019 вказані штрафи не застосовуються до суб’єктів господарювання, які без наявності ліцензії зберігатимуть пальне.

Крім того відповідно до п. 22 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Закону 2628-VIII з 01.05.2019 року до 01.06.2019 платники податку зобов’язані зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 01.07.2019.

Разом з тим ДФС роз’яснила, що чинним законодавством не передбачено відповідальності у разі, якщо суб’єкт господарювання не зареєструвався платником акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або не здійснив реєстрацію акцизних складів до 01.07.2019 в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Призначення податкової перевірки за наслідками направлення платнику податку неналежним чином складеного запиту є протиправним
 

Платник податку оскаржував наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки. На думку позивача, відповідач не мав законних підстав для призначення перевірки, адже направлені платнику податків запити податкового органу не відповідали вимогам Податкового кодексу України, що звільняло позивача від обов`язку надавати відповідь на такі запити (справа № 813/1041/18, постанова Верховного Суду від 31.05.2019).

Залишаючи судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову без змін Верховний Суд вказав, що правовою підставою для направлення запитів податкового органу були норми п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України (отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства).

Суд дійшов висновку, що у запитах податкового органу має бути зазначено в чому саме полягає порушення формування податкового зобов`язання (завищення чи заниження податкового зобов`язання), наведено факти, які свідчать про порушення платником податку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Однак при складанні запитів податковий орган вказаних вимог не дотримався.

Отже, у випадку проведення податкової перевірки на підставі п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України у змісті запиту податкового органу має бути наведено конкретне порушення, вчинене платником податків, а не лише вживання загальних формулювань та суто посилання на норми податкового законодавства. Крім того наказ про проведення перевірки також окрім юридичних має містити фактичні підстави для проведення перевірки.

Верховний Суд роз’яснив, який строк надається платнику податків для звернення до суду з позовом про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ
 

Платник податків звернувся до суду з позовом до податкового органу та органу Державної казначейської служби України про стягнення пені за затримку бюджетного відшкодування (справа № 819/3144/15, постанова Верховного Суду від 30.05.2019).

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що позивач має шестимісячний строк на звернення до суду з таким позовом, як це встановлено нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак Верховний Суд з такими висновками не погодився та зазначив наступне.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 Податкового кодексу України.

Після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду слід врахувати й те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу.

Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податковий борг та пеню на нього протягом 1095 днів то, для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.

Отже, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

Розроблено «Калькулятор суми земельного податку на рік»
 

ДФС розробила «Калькулятор суми земельного податку на рік», який знаходиться за посиланням.

Сервіс дозволяє визначити розмір земельного податку, який підлягає сплаті за рік та місяць, конкретним землекористувачем та по конкретній земельній ділянці, по якій укладено договір оренди та землі або оформлено право власності або постійного користування.

З’явився оновлений план-графік перевірок фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб щодо ЄСВ, ПДФО та військового збору
 

ДФС опублікувала оновлені:

• Розділ І плану-графіка «Документальні планові перевірки платників податків-юридичних осіб» та Розділ ІІ плану-графіка «Документальні планові перевірки фінансових установ, постійних представництв та представництв нерезидентів» з урахуванням коригування (червень 2019 року) 12.06.2019;
• Розділ ІІІ плану-графіка «Документальні планові перевірки фізичних осіб» з урахуванням коригування (червень 2019 року) 14.06.2019;
• Розділ IV плану-графіка «Документальні планові перевірки платників податків – юридичних осіб з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» з урахуванням коригування (червень 2019 року) 14.06.2019.

Скасовано обов’язковий продаж валютних надходжень
 

Національний банк України повідомляє, що з метою подальшого спрощення ведення бізнесу в Україні скасовується вимога щодо обов’язкового продажу валютних надходжень.

Вказані зміни затверджені постановою Правління Національного банку від 18.06.2019 р. №78.

Норма, яка зобов’язує підприємців продавати 30% валютних надходжень на міжбанківському валютному ринку, перестане діяти з 20.06.2019. Надходження бізнесу, зараховані на їх розподільчі рахунки упродовж 19.06.2019, вже не підлягатимуть обов’язковому продажу.

Чергове валютне послаблення не матиме негативних наслідків для макрофінансової стабільності. За статистикою останніх років, коли норматив обов’язкового продажу валютних надходжень становив 50%, так і з 01.03.2019, коли він був зменшений до 30%, бізнес загалом продавав понад 90% валюти.

У такий спосіб Національний банк продовжує валютну лібералізацію відповідно до дорожньої карти, яка передбачає поступове зняття усіх валютних обмежень у відповідності до покращення макроекономічних умов в Україні.

Скасовано штрафи за порушення фінансової дисципліни
 

Президент України Указом від 20.06.2019 № 418/2019 (набрав чинності 23.06.2019) визнав такими, що втратили чинність, 53 Укази Президента, видані з 1994 по 2001 рік.

Зокрема, скасовано Указ Президента України від 12.06.1995 р. № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

З проханням скасувати зазначений Указ до Президента України звернулась Європейська Бізнес Асоціація. На їхню думку, цей Указ лише допомагав податківцям чіплятися до компаній і застосовувати надмірні штрафи за описки та виправлення в документообігу.

Крім того, Указом Президента України від 20.06.2019 № 419/2019 (набрав чинності 22.06.2019) скасовано ще 106 Указів, виданих протягом 1994-2014 років.