TAX ALERT 24.12.2019

Закон щодо функціонування електронного кабінету платника податків прийнято в першому читанні

Відповідно до інформації на офіційному веб-сайті Верховної Ради, 20 грудня 2019 року в першому читанні прийнято Закон України № 2524 від 04 грудня 2019 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців» (надалі – «Закон»).

Закон покликаний покращити роботу електронного кабінету платника податків, скоротити використання паперового документообігу у відносинах між платниками податків та податковими органами, а також удосконалити підхід до ведення Книги обліку доходів та витрат суб’єктами господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування.

Закон, зокрема, передбачає, що в електронному кабінеті платника податків відображатимуться податкові повідомлення – рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок (у тому числі, копії запитів, наказів про проведення перевірок, повідомлень про проведення перевірок, актів (довідок) перевірок), звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків. Крім того, у своєму електронному кабінеті платник податків зможе переглянути відомості щодо суми та дати узгодження грошового зобов'язання, визначеного податковим органом.

Закон також передбачає право платника податків подати до контролюючого органу заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет та встановлює вимоги, за дотримання яких документ, надісланий в електронний кабінет, вважатиметься врученим платнику податків.
Крім того, Законом скасовується обов’язкове ведення книги обліку доходів та витрат платниками єдиного податку 1, 2 груп, а також 3 групи, які не сплачують податок на додану вартість – вони матимуть право самостійно приймати рішення щодо того, вести таку книгу чи ні. При цьому, платник податків зможе бути притягнутий до відповідальності за відсутність книги обліку доходів та витрат, її ведення з порушенням встановленого порядку виключно якщо він повідомив контролюючий орган про бажання вести таку книгу.

Проект закону щодо покращення адміністрування акцизного податку прийнято в другому читанні

За інформацією на офіційному веб-сайті Верховної Ради, 18 грудня 2019 року прийнято у другому читанні проект закону № 2317 від 25 жовтня 2019 року «Про «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» (далі – «Закон»).

Законом, зокрема, передбачається удосконалення у системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Так, ним зокрема:

• надано можливість підприємствам роздрібної торгівлі самостійно обирати складати спосіб складання акцизних накладних у разі відпуску через колонки (щоденну чи зведену);
• визначено випадки, у яких складаються зведені акцизні накладні та змінено термін для їх реєстрації до 15 календарних днів;
• встановлено триденний термін для реєстрації акцизної накладної за експортною операцією; уточнено кількість та види ознак для акцизних накладних для полегшення обліку та систематизації використаних обсягів пального;
• надано можливість складення розрахунків коригування до акцизних накладних, для виправлення помилкових реквізитів отримувача;
• передбачено розміщення на офіційному веб-сайті ДПС інформації про акцизні склади, зареєстровані в СЕАРПСЕ.

Затверджено новий Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування

14 грудня 2019 року набрав чинності новий Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, затверджений наказом Міністерства фінансів № 520 від 12 грудня 2019 року (надалі – «Порядок»).

Фактично, Порядок не змінює процедури прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, яка існувала до набрання ним чинності. Однак, передумовою його прийняття стало набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року, яким визнано протиправними та скасовано пункти 20 та 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 117 від 21 лютого 2018 року. Зазначені пункти визначали правила та підстави прийняття рішень комісіями ДФС щодо реєстрації та відмови в розблокуванні ПН та РК. У свою чергу, суд, приймаючи рішення про визнання їх протиправними та скасування, суд виходив з того, що в силу пункту 20.2. статті 20 Податкового кодексу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Тобто, відповідний порядок підлягав затвердженню Міністерством Фінансів. Однак, такої вимоги дотримано не було, оскільки оскаржувані пункти 20 та 21 містилися у Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів.

З огляду на це, на виконання вимог п. 20.2 Податкового кодексу України, прийнято новий Порядок, затверджений наказом Міністерства фінансів.

Змінюється порядок складення податкових накладних за щоденними підсумками операцій

Відповідно до інформації Офісу великих платників податків Державної податкової служби, з 01.01.2020 року набирають чинності передбачені наказом Міністерства фінансів України зміни до Порядку заповнення податкових накладних (надалі – «Порядок»).

Такі зміни торкнуться порядку заповнення податкових накладних, що складаються платниками податків за щоденними підсумками операцій.
За чинними наразі правилами, графи 4, 5, 6 и 7 табличної частини «Б» податкових накладних, складених за щоденними підсумками, можуть не заповнюватися. Однак, після набрання чинності вказаними вище змінами, такі графи підлягатимуть обов’язковому заповненню за загальними правилами складання податкових накладних, визначеними Порядком.

Змінюється форма декларації з податку на прибуток

З 01 січня 2020 року набирають чинності зміни до форми податкової декларації з податку на прибуток, передбачені наказом Міністерства фінансів України № 481 від 14 листопада 2019 року.

У новій редакції буде викладено графу «Наявність додатків10» – вона передбачатиме можливість проставлення платником податків відмітки «+» у колонці «Фінансова звітність» біля П(С)БО або МСФЗ, в залежності від того, які з цих стандартів використовує платник податків у своїй господарській діяльності.
Також, декларацію буде доповнено новим додатком ПП щодо інформації про суми податкових пільг з податку на прибуток.

Запроваджується подання єдиної звідності з ПДФО та ЄСВ

01 січня 2021 року набере чинності Закон, яким запроваджується подання єдиної звітності з податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Так, зазначеним законом передбачається, що звітність про нарахування єдиного внеску необхідно буде подавати у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Форма, за якою подаватиметься така звітність буде встановлена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Збільшується розмір податкової соціальної пільги

У зв’язку зі збільшенням з 01 січня 2020 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 102,00 грн. відповідно до закону, збільшується і розмір податкової соціальної пільги (далі – «ПСП»).

Враховуючи абзац 1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму ПСП. Тобто, на суму податкової соціальної пільги зменшується розмір бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, внаслідок чого такий податок сплачується у меншому розмірі і платник податків отримує вищу заробітну плату.

Розміри податкової соціальної пільги з 01 січня 2020 року:

1. Базова ПСП для будь-якого платника податку: 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, тобто 1 051,00 грн.
2. ПСП для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років: 100 % суми базової ПСП у розрахунку на кожну таку дитину, тобто 1 051,00 грн.
3. ПСП для платника податку, який є одинокою матір'ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником – у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років, та для платника, який утримує дитину-інваліда – у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років, та для деяких інших категорій осіб, передбачених п.п. 169.1.3. п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу: 150 % суми базової ПСП, тобто 1 576,5 грн.
4. ПСП для таких категорій платників податку, як Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці або повні кавалери ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», колишні в'язні концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особи, визнані репресованими чи реабілітованими, а також для деяких інших категорій платників податку, визначені у п.п. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу: 200% суми базової ПСП, тобто 2 102,00 грн.

Знижено облікову ставку Національного банку України

Як повідомляється на офіційному веб-сайті НБУ, рішенням Правління Національного банку України від 12 грудня 2019 року № 925-рш «Про розмір облікової ставки» облікову ставку з 13 грудня 2019 року знижено до 13,5% річних з огляду на скорочення темпів інфляції.

У Державній податковій службі створено Комісію з оцінки корупційних ризиків

На офіційному веб-сайті Державної податкової служби України оприлюднено наказ № 204 від 10 грудня 2019 року про утворення в її складі Комісії з оцінки корупційних ризиків (надалі – Комісія») та про затвердження персонального складу такої Комісії.

Потреба у заснування такої Комісії була викликана плануванням проведення роботи з оцінки корупційних ризиків у Державній податковій службі, започаткованої її наказом, у відповідності до вимог Закону України № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції» та Методології оцінювання корупційних ризиків у діяльності органів влади, затвердженої рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 126 від 02 грудня 2016 року.

Судом скасовано критерії блокування ПН/РК, правила та підстави прийняття рішення про зупинення їхньої реєстрації

За результатами апеляційного перегляду, 10 грудня 2019 року набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року (надалі – «Рішення»), яким визнано протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі – «Порядок»).
Рішенням скасовуються критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, переліку показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (п. 10 Порядку), а також правила та підстави прийняття рішень комісіями ДФС щодо реєстрації та відмови в розблокуванні ПН та РК (п. 20 та п. 21 Порядку).

Однак, вже 16.12.2019 Верховним Судом було відкрито касаційне провадження у даній справі та зупинено дію рішень Окружного адміністративного суду міста Києва та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду. А отже, на сьогоднішній день система блокування ПН / РК продовжує працювати, і податкові накладні продовжують блокуватись. Та остаточно вирішитися даний спір має вже наступного року.
Більше того, замість згаданих вище п. 20 та п. 21 Порядку наказом Міністерства фінансів № 520 від 12 грудня 2019 року вже затверджено новий Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, який набрав законної сили 14 грудня 2019 року.

Вираження в іноземній валюті суми зобов’язання, віднесеного до складу витрат, не свідчить про непідтвердженість таких витрат

Як випливає з обставин судової справи № 802/4826/13-а, за результатами проведення податкової перевірки підприємства, податковий орган дійшов висновку про безпідставність віднесення ним до складу валових витрат сум, визначених у актах виконаних робіт за низкою договорів, укладених з нерезидентом щодо виконання останнім робіт/надання послуг (ліцензійний договір на використання прав інтелектуальної власності, субліцензійний договір, ліцензійний договір на використання торгової марки). На думку податкового органу, такі суми були відображені у актах виконаних робіт у валюті, відмінній від грошової одиниці України, а саме – євро, у зв’язку із чим відповідні витрати не є підтвердженими документально.

Однак, у своїй постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду дійшов іншого висновку.
Ним зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. У ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу визначено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. встановлено режим здійснення валютних операцій на території України. Крім того, нормами ст. 7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 визначено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. В силу ст. 179 Господарського кодексу, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, в свою чергу відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

З огляду на наведені правові норми Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду дійшов висновку про те, що підприємство та його контрагент-нерезидент не допускали порушень законодавства при визначенні в актах виконаних робіт грошового зобов'язання в валюті, відмінній від грошової одиниці України, та визначенні в податковій звітності зобов'язання у гривнях за офіційним курсом відповідної іноземної валюти на день платежу. Відтак, немає підстав вважати, що такі акти виконаних робіт не є документами, що дають підставу для включення до складу валових витрат підприємства сум, сплачених нерезиденту виключно з тих підстав, що грошове зобов'язання в них визначено в євро, а зменшення відповідних валових витрат підприємству податковим органом є неправомірним.

Несвоєчасна сплата ЄСВ не є триваючим правопорушенням

У своїй постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду при вирішенні питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – «ЄСВ») визначив, що така несплата не є триваючим правопорушенням.

Як вбачається з обставин справи, посадовою особою податкового органу було складено постанову про притягнення головного бухгалтера підприємства до адміністративної відповідальності за несвоєчасну сплату ЄСВ. Однак, таку постанову було складено із порушенням строку, визначеного статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення для накладення адміністративного стягнення. Податковий орган обґрунтував це тим, що, з його точки зору, вказане правопорушення має характер триваючого, а відтак ним цілком правомірно складено зазначену постанову.

Однак, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду, як і суди попередніх інстанцій дійшли протилежного висновку. Суд послався на те, що триваюче правопорушення – це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17.

З огляду на те, що правопорушення, вчинене особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови податкового органу закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП, податковим органом протиправно притягнуто вказану особу до адміністративної відповідальності.

ІПК щодо податкових зобов’язань та кредиту при отриманні резидентом послуг від нерезидента у разі застосування таким резидентом касового методу податкового обліку

У своїй індивідуальній податковій консультації № 1697/6/99-00-07-03-02-15/ІПК від 04 грудня 2019 року Державна податкова служба роз’яснила питання щодо нарахування податкових зобов’язань та кредиту при отриманні резидентом послуг від нерезидента у разі застосування таким резидентом касового методу податкового обліку.

Державна податкова служба зазначила, що під поняттям “касовий метод” для цілей оподаткування згідно з розділом V ПКУ розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункт 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктами 187.8 статті 187 та 198.2 статті 198 розділу V ПКУ визначено окремий порядок визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та дати формування податкового кредиту за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України.

Так, згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН (пункт 198.2 статті 198 розділу V ПКУ).
Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в ЄРПН, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду (пункт 201.12 статті 201 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене, Державна податкова служба вказала, що платник ПДВ при отриманні на митній території України послуг від нерезидента на дату, визначену пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ, зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, скласти податкову накладну, включити цю податкову накладну до складу податкових зобов’язань того звітного періоду, на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за такими операціями, та зареєструвати її в ЄРПН. Така, своєчасно зареєстрована в ЄРПН, податкова накладна є підставою для віднесення сум податку, зазначених у ній, до податкового кредиту у періоді її складання (у тому числі для платника податку, який застосовує касовий метод податкового обліку з ПДВ).