TAX ALERT 28.03.2023 | Дайджест головних податкових новин

Запровадження акцизного податку на солодку воду: зареєстровано альтернативний законопроект

06.03.2023 у Верховній Раді України зареєстрований Проект Закону № 9032-1 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запровадження акцизного податку на води, включаючи мінеральні та газовані, з доданням цукру чи інших підсолоджувальних або ароматичних речовин». 

Він є альтернативним щодо законопроекту від 17.02.2023 № 9032, про який ми розповідали тут. 

Так, новим законопроектом № 9032-1 також передбачається включити до переліку підакцизних товарів води, включаючи мінеральні та газовані, з доданням цукру чи інших підсолоджувальних або ароматичних речовин. Проте, на відміну від законопроекту № 9032, ним пропонується встановити, що:

• не є платником акцизного податку особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію вод, включаючи мінеральні та газовані, з доданням цукру чи інших підсолоджувальних або ароматичних речовин;
• не є об’єктами оподаткування акцизним податком операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі зазначених товарів (продукції);
• ставка акцизного податку на зазначені товари (продукцію) складає 0,1 євро за 1 літр напою.

У пояснювальній записці до законопроекту № 9032-1 відзначається, що він розроблений з метою скорочення негативного впливу солодких напоїв на здоров’я населення України шляхом зменшення їх економічної доступності, адже це призведе до зменшення їх надмірного споживання.

Розширено перелік податкової інформації, яка може бути надана платнику податків в електронному кабінеті: наказ Міністерства фінансів України

09.03.2023 на офіційному сайті Міністерства фінансів України опублікований наказ від 27.02.2023 № 110 «Про внесення змін у додаток 5 до Порядку функціонування Електронного кабінету», яким розширений перелік податкової інформації, що може бути надана платнику податків про іншого платника податків в Електронному кабінетіза попередньо наданою згодою останнього.

Нагадаємо, що для надання податкової інформації платник податків через Електронний кабінет може надати податковому органу згоду на розкриття іншому платнику податків такої інформації про нього у самостійно визначеному обсязі, шляхом вибору інформації, що може бути надана. 

Так, внесеними змінами передбачена можливість надання іншим платникам податків інформації, зокрема, про: 

• податкову адресу, місце обліку платника податків, його посадових осіб, 
• наявність відокремлених підрозділів, 
• види економічної діяльності, 
• несвоєчасно зареєстровані податкові накладні/розрахунки коригування за попередні 12 звітних (податкових) періодів, 
• перелік придбаних та проданих товарів згідно з УКТ ЗЕД, 
• включення до/виключення з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості,
• звітність з трансфертного ціноутворення, 
• фінансовий результат до оподаткування, 
• залишкову вартість основних засобів та нематеріальних активів, 
• наявність експортних/імпортних операцій за останні 12 місяців.

Отже, платники податків перед початком здійснення господарських операцій матимуть можливість отримувати більш розширену інформацію про діяльність свого контрагента, за умови наявності згоди останнього на розкриття відповідної інформації.

Роз’яснення ДПС щодо застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування

ДПС України в загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі розміщено роз’яснення щодо порядку застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних («ЄРПН») протягом дії воєнного стану.

Нагадаємо, що 08.02.2023 набрав чинності Закон України від 12.01.2023 № 2876-ІХ «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» («Закон»). 

Законом на період дії воєнного стану та протягом шести місяців після місяця, в якому його буде припинено або скасовано, збільшені граничні строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН та зменшені розміри штрафів за їх порушення. Про вказані зміни детальніше ми розповідали тут і тут.

ДПС України у своєму роз’ясненні висловила наступну позицію:

• визначені Законом строки реєстрації в ЄРПН застосовуються до податкових накладних/розрахунків коригування, граничний термін реєстрації яких припадає на період з дати набрання чинності цим Законом (тобто з датою складання, починаючи з 16.01.2023), тож штрафи у менших розмірах застосовуються у разі порушення платником податку передбачених Законом граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН із датою складання, починаючи з 16.01.2023;
• порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, які припадають на період до дати набрання чинності Законом (тобто з датою складання не пізніше 15.01.2023 включно), тягне за собою накладання на платника податку штрафу у звичайних розмірах.

Строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з відшкодування пдв становить 6 місяців: постанова Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 сформулювала правову позицію щодо строків звернення платника ПДВ до суду з позовом про стягнення з бюджету заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені.

Так, Велика Палата Верховного Суду відзначила, що платник ПДВ може звернутися до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом 6 місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою. 

У разі несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв’язку з невиконанням суб’єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов’язків. Тому предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а отже, до спірних правовідносин застосовується загальний 6-місячний строк звернення до суду, передбачений нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх правових висновків, викладених, серед іншого, у постановах Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 280/4452/18 та від 14.03.2019 у справі № 822/553/17, де зазначалось про те, що і вимога про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ з бюджету, і вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ можуть бути пред’явлені протягом 1095 днів.

Огляд судової практики Верховного Суду щодо застосування преюдиції з питань оподаткування та реалізації публічної фінансової політики

10.03.2023 на офіційному сайті Верховного Суду опублікований огляд судової практики щодо застосування преюдиції з питань оподаткування та реалізації публічної фінансової політики.

Нагадаємо, що преюдиція – це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти в одній справі не підлягають доказуванню в іншій справі.

Так, в огляді, серед іншого, зазначається про:

• постанову, де відзначається, що відомості про наявність податкового боргу не можуть бути виключені з інтегрованої картки платника на підставі рішення суду, яким відмовлено податковому органу в стягненні податкового боргу з платника, у тому випадку, якщо такий податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень, які не оскаржувались платником;
• постанову, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що скасування судовим рішенням, яке набрало законної сили, наказу про проведення перевірки є достатньою самостійною підставою для скасування прийнятого за результатами проведення такої перевірки податкового повідомлення-рішення;
• постанову, в якій Верховний Суд звернув увагу на те, що первинні документи, складені відповідно до вимог законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність, мають юридичну силу та доказовість. У свою чергу, посилання податкового органу на податкову інформацію не є коректним доказом у судовій справі, оскільки автоматизоване зіставлення або перевірка податкової звітності не вважаються засобами перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов’язань. Тобто, для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов’язання, а його фактичне виконання;
• постанову, де Велика Палата Верховного Суду відзначила, що вирок стосовно посадової особи контрагента, яким його визнано винним у фіктивному підприємництві, може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Наявність вироку не обов’язково означає, що всі операції платника податку з контрагентами були фіктивними;
• постанову, в якій Верховний Суд зазначає, що досудове розслідування, порушене за фактом фіктивного підприємництва, не вказує на безтоварність господарських операцій. Преюдиційне значення для суду мають обставини, встановлені вироком суду в кримінальному провадженні або в ухвалі про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили;
• постанову, згідно з якою висновки податкового органу про нереальність господарських правочинів є необґрунтованими, якщо їх реальність підтверджується первинними та бухгалтерськими документами. Податковий орган має навести переконливі доводи, що ґрунтуються на об’єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також надати докази на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та/або суперечливі.