Позитиви та прогалини в новому регулюванні процедур банкрутства

Як розробники проекту, так і вся правнича спільнота сходяться на думці, що вказаний документ є необхідним, однак потребує подальшого вдосконалення та є лише першим кроком на майбутньому шляху створення та втілення в життя єдиного кодифікованого акту в сфері банкрутства.

Спробуємо більш детально розібратись, чи відповідає така ініціатива вислову «сміливий початок – та ж перемога», чи є потреба у внесенні змін до редакції, прийнятої в першому читанні, та якими можуть бути ці зміни.

Перше, на що звертаєш увагу при опрацюванні проекту, це його поділ на дві частини: «Книга перша. Корпоративне банкрутство» (регулює питання банкрутство юридичних осіб) та «Книга друга. Відновлення платоспроможності фізичної особи» (стосується банкрутства громадян, які не займаються веденням підприємницької діяльності).

Щодо банкрутства фізичних осіб, то на сьогоднішній день в Україні діють норми, які регулюють лише банкрутство фізичних осіб – підприємців.
При цьому питання необхідності запровадження в Україні інституту банкрутства фізичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю, обговорюється вже роками і законопроект № 8060 не перший, який спрямований на вирішення даного питання. Проте саме зараз ми найбільш наблизились до впровадження такого інституту.

Не можна не зазначити, що інститут банкрутства фізичних осіб не є новим для світової спільноти, а вже досить давно і ефективно функціонує і користується популярністю в багатьох країнах.

Тому експерти майже одностайні в тому, що врегулювання питання банкрутства фізичних осіб в Україні є кроком вперед. При цьому всі висловлюють сподівання, що вказаний інститут дійсно стане в наших реаліях компромісом і зможе захистити права та інтереси як боржника – фізичної особи, так і кредитора.

Значні зміни торкнулись і безспірності вимог кредиторів. Нагадаємо, що діючою редакцією закону передбачено, що справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора підтверджені рішенням суду і постановою про відкриття виконавчого провадження, сукупно становлять не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником протягом 3-х місяців після встановленого для їх погашення строку.

Законопроект значно спростив підхід до безспірності вимог кредиторів. Так, щодо юридичних осіб передбачено, що такі вимоги можуть бути підтверджені як самим боржником, так і судовим рішенням або постановою про відкриття виконавчого провадження.

Особливої уваги заслуговує те, що проектом скасовується вимога щодо трьохмісячного строку для погашення заборгованості та мінімальної суми для порушення провадження.

Що стосується фізичних осіб, то провадження може бути відкрито, якщо безспірні вимоги до боржника – фізичної особи сукупно становлять не менше 100 мінімальних розмірів заробітної плати, а до боржника фізичної особи-підприємця – не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом двох місяців після встановленого для їх погашення строку. При цьому такі безспірні вимоги повинні бути підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Спеціалісти одноголосно сходяться на думці, що таке спрощення підходу до визначення безспірності вимог кредиторів призведе до значного збільшення кількості порушених в судах справ про банкрутство.

Щодо строків процедури банкрутства. Ні для кого не є секретом, що в Україні справи про банкрутство можуть розглядатися дуже довго і досить часто така процедура може тягнутись роками.

Одна із причин – законодавчо надана можливість недобросовісним боржникам для зловживання своїми процесуальними правами шляхом подання апеляційних та касаційних скарг. Так, досить часто спочатку ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство в усіх інстанціях оскаржує боржник, після цього естафету переймають його акціонери (учасники), в результаті чого перехід до наступної процедури затягується на роки.

Новий законопроект має на меті скорочення строків розгляду справ про банкрутство, в тому числі за рахунок зменшення випадків такого оскарження, що безумовно може мати позитивні наслідки.

Зміни також торкнулись і процедури призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна. Так, передбачається, що в ухвалі про прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство суд пропонує не одному, які це діє сьогодні, а вже трьом визначеним автоматизованим відбором арбітражним керуючим подати заяву на участь у справі.

При цьому, якщо згоду на участь у справі надає лише один арбітражний керуючий, то процедура більш-менш зрозуміла.

Проте, якщо така згода надходить від двох або трьох арбітражних керуючих, може розпочатись найцікавіше. В такому випадку суд призначає розпорядником майна особу, обрану трьома кредиторами, які, за інформацією, наданою боржником, мають найбільші грошові вимоги до боржника на дату прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Вказане нововведення одразу викликає запитання. Можна припустити, що формулювання «за інформацією, наданою боржником» може призвести до зловживань і в цілому не зрозуміла причина ускладнення існуючої процедури призначення арбітражного керуючого.

Ще багато положень, передбачених законопроектом, викликають дискусії та потребують доопрацювання: винагорода та розширення повноважень арбітражних керуючих, процедура реалізації майна боржника, строки визнання недійсними правочинів, вчинених боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство, питання, що випливають із трудових правовідносин, механізми для недопущення використання недобросовісними боржниками – фізичними особами банкрутства з метою ухилення від виконання своїх зобов’язань, обмеження для фізичних осіб, визнаних банкрутом і т.д.

Однак, незважаючи на те, що проект потребує суттєвого і ґрунтовного доопрацювання, більшість сходиться на тому, що це позитивна ініціатива, яка при належному врегулюванні все ж зможе привести до вдосконалення процедур банкрутства, забезпечення рівних прав та можливостей для однакового захисту всіма кредиторами боржника своїх законних інтересів, зменшення зловживань у процедурах банкрутства і, як наслідок, поліпшення умов ведення бізнесу в Україні.

Стаття була опублікована у спеціалізованому виданні “Закон і Бізнес”