Закон про ТОВ у дії: перша практика застосування

Більше ніж рік тому, бізнес отримав надзвичайно широкий спектр гнучких інструментів для корпоративного управління, запроваджений Законом України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” (далі – Закон про ТОВ). Лише під кінець першого року дії закону, українські компанії почали активно адаптуватися до нових норм та вносити зміни до статутів, втім, все ще з осторогою – без використання усіх запропонованих можливостей.

Гнучкість та свобода у врегулюванні корпоративних відносин, яка прийшла на зміну застарілим правилам, є незвичною для української бізнес-спільноти, а тому деякі із нововведень, такі як корпоративні договори, новий порядок проведення зборів учасників тощо, досі несправедливо залишаються поза увагою бізнесу та мало використовуються. В той же час, компанії вже напрацювали перший досвід застосування Закону і почала з’являтися судова практика, хоча вона досі є незначною.

Значні правочини. Законодавець зобов’язує попередньо погоджувати правочини, вартість яких перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, виключно на загальних зборах учасників. Враховуючи, що у переважної більшості товариств з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) в Україні вартість чистих активів часто досить низька та, в деяких випадках, має від’ємне значення, це обмеження на практиці створило додаткове навантаження на операційну діяльність ТОВ і їхніх контрагентів.

Так, у повсякденній господарській діяльності, перед укладенням договору сторони змушені запитувати одна в одної бухгалтерську звітність та рішення про погодження укладення договору. Крім того, ця норма створила можливість для маніпуляцій з боку недобросовісних учасників господарських відносин – вже наявні перші судові рішення щодо визнання недійсними договорів, з підстав ненадання згоди на їх укладення учасниками ТОВ.

Звісно, варіанти часткового вирішення цієї проблеми є, зокрема шляхом прийняття рішень загальними зборами про попереднє схвалення правочинів, які будуть укладатися протягом року, з наступним додатковим схваленням рішенням зборів в кінці півріччя тощо.

Наглядова рада. Можливість створення наглядової ради активно використовується компаніями з метою передачі частини повноважень загальних зборів учасників та, як наслідок, спрощення корпоративного управління товариством. Крім того, члени наглядової ради можуть виконувати свої посадові обов’язки як на підставі трудового, так і на підставі безоплатного цивільно-правового договору. Це дало змогу іноземним інвесторам, які ведуть бізнес в Україні, призначати своїх представників (нерезидентів) до наглядової ради власної компанії в Україні без необхідності отримання дозволу на працевлаштування для іноземців.

Вільний обіг часток ТОВ. Відповідно до Закону, для зміни складу учасників з підстав купівлі-продажу часток ТОВ або їхнього спадкування у статутному капіталі компанії, скликати загальні збори та вносити зміни до статуту компанії (якщо він відповідає закону) вже немає необхідності. Це значно полегшило обіг часток та зменшило перелік документів, необхідних для реєстрації таких змін. З іншого боку, для компаній, які за звичкою включають до статутів максимум інформації (в тому числі перелік учасників, розмір їхніх часток тощо), ці зміни створили незручності, пов’язані із необхідністю проведення декількох окремих реєстраційних дій при зміні складу учасників.

Корпоративні договори. Практика укладення корпоративних договорів почала формуватися, проте не набула досі суттєвої популярності. Враховуючи відсутність судової практики з розгляду спорів відповідно до корпоративних договорів, клієнти з певним побоюванням вдаються до такого інструменту. Насправді ж, корпоративний договір є найгнучкішим механізмом врегулювання відносин між бізнес-партнерами і дає можливість налаштувати управління бізнесом згідно потреб власників, а також передбачити особливості реалізації окремих прав та обов’язків учасників, порядок вирішення конфліктних і deadlock ситуацій.

Загалом, за підсумками дії закону можна стверджувати, що його вплив на ведення бізнесу в Україні є значною мірою позитивним. Вітчизняний бізнес нарешті може відійти від звичної для українського права імперативної зарегульованості корпоративних відносин до загальної свободи у діях.