Травневий дайджест новин 2025

Практика корпоративного права

Набув чинності Закон про ратифікацію Угоди щодо створення Інвестиційного фонду відбудови

23 травня 2025 року набув чинності Закон України № 4417-IX “Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови”.

Документ ратифікує міжнародну угоду, яка відкриває шлях до формування спеціального інструменту фінансування – Інвестиційного фонду відбудови для підтримки швидкого та масштабного відновлення України після збройної агресії Росії. Угода передбачає створення правової основи для залучення коштів держав-донорів, міжнародних організацій та приватних інвесторів через структурований механізм співфінансування.

Фонд покликаний забезпечити довгострокове інвестування у ключові сфери відбудови – інфраструктуру, житловий фонд, медицину, енергетику, логістику, підтримку малого та середнього бізнесу, цифрову трансформацію.

Очікується, що завдяки функціонуванню фонду Україна отримає доступ до гнучких фінансових ресурсів на пільгових умовах, що підвищить ефективність проєктів відновлення та сприятиме економічній стабілізації.

Уряд підкреслює, що ратифікація Угоди є важливим кроком у зміцненні фінансової архітектури відбудови та довіри міжнародної спільноти до довгострокових інвестицій в Україну.

Кабмін схвалив законопроєкт про скасування 63 застарілих вимог держрегулювання для бізнесу

21 травня 2025 року Кабінет Міністрів України схвалив законопроєкт, розроблений Міністерством економіки, який передбачає скасування 63 дублюючих та неактуальних вимог державного регулювання до бізнесу.

Документ також пропонує скасувати адміністративну відповідальність за порушення норм, які вже втратили чинність.

За словами першого віцепрем’єр-міністра – міністра економіки Юлії Свириденко, реалізація цього законопроєкту дозволить бізнесу зекономити близько 400 млн грн на рік.

Законопроєкт охоплює регуляторні інструменти в таких сферах:

• агропромисловий комплекс, лісове та мисливське господарство, рибальство, охорона тваринного світу – 23 інструменти;
  
• охорона води та повітря – 18 інструментів;
  
• енергетика, альтернативне паливо, будівництво, вибухові матеріали – 8 інструментів;
  
• зовнішньоекономічна діяльність, інвестиції, інновації, культура, освіта – 12 інструментів;
  
• охорона здоров’я – 2 інструменти.
  

Серед прикладів скасованих вимог:

• погодження меж зон санітарної охорони водних об’єктів – економія для бізнесу 15,5 млн грн;
  
• дозвіл на будівництво меліоративних систем – економія 62,9 млн грн;
  
• погодження з Держпраці спеціальних дозволів на користування надрами для підземних вод – економія 15,4 млн грн;
  
• свідоцтво про державну реєстрацію технологічного парку – економія 105,2 млн грн;
  
• дозвіл на зайняття народною медициною (цілительством) – економія понад 100 тис. грн.
  

Законопроєкт буде передано на розгляд Верховної Ради. Його ухвалення та підписання Президентом дозволить зменшити адміністративний тиск на бізнес та сприятиме економічному розвитку країни.

НБУ пом’якшив валютні обмеження для бізнесу, але посилив контроль за виведенням капіталу

З 10 травня 2025 року набули чинності нові зміни від Нацбанку, ухвалені Постановою № 53. Мета – з одного боку, підтримати бізнес та залучити інвестиції, з іншого – не допустити непродуктивного відтоку валюти за кордон.

Що змінилося:

• Інвестиційні гроші – поза лімітами. Тепер компанії зможуть проводити окремі валютні операції без обмежень, якщо доведуть, що залучили іноземні інвестиції після 12 травня 2025 року. Це стосується, наприклад, розрахунків за старі контракти, повернення передоплат нерезидентам або погашення зовнішніх кредитів, отриманих до червня 2023 року.
  
• Фінансування своїх представництв за кордоном. Дозволили перераховувати до 1 млн євро на рік для утримання закордонних підрозділів українських компаній. Якщо раніше в 2021 році вже були такі витрати – їх також можна повторити.
  
• Витрати на суди – без обмежень. Бізнес може купувати валюту і переказувати її за кордон, щоб покрити судові та арбітражні витрати у спорах з іноземними контрагентами.
  
• Картки для компаній. Збільшили ліміти на корпоративні картки: 17 500 грн – на зняття готівки, 150 000 грн – на оплату товарів і послуг за кордоном.
  

Але є і посилення.

Нацбанк посилив контроль за картковими операціями: переглянув MCC-коди, які раніше використовували для обходу обмежень. Банки мають уважно перевіряти такі операції.

У підсумку: НБУ намагається знайти баланс між підтримкою бізнесу та фінансовою стабільністю. Тепер компанії мають більше можливостей, але разом із тим – і чіткіші правила гри.

З 31 травня 2025 року відновлюються стандартні строки для дій у сфері інтелектуальної власності

31 травня 2025 року набирає чинності Закон України № 4362-IX, який скасовує дію Закону № 2174-IX, що під час воєнного стану зупиняв строки для вчинення дій, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності.

Що змінюється:

• Строки, які були зупинені під час дії Закону № 2174-IX, поновлюються з урахуванням часу, що минув до їх зупинення, але не менше ніж на 75 днів.
  
• Річні збори за підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин) та збори за продовження строку дії свідоцтв на торговельні марки, строк сплати яких настав під час дії Закону № 2174-IX і які не були сплачені до 31 травня 2025 року, вважаються сплаченими вчасно, якщо їх буде сплачено протягом 75 днів з дня набрання чинності Законом № 4362-IX, тобто до 14 серпня 2025 року включно.
  

Ці зміни спрямовані на повернення до звичайного режиму охорони прав інтелектуальної власності та забезпечення правової визначеності для власників таких прав.

Практика податкового права | TAX ALERT

У Верховній Раді України зареєстровано два проєкта законів, якими від сплати ПДВ звільняються товари для потреб безпеки і оборони

До Верховної Ради України надійшли законопроєкт №13306 та законопроєкт №13310.

Законопроєктом №13306 пропонується внести зміни до перехідних положень Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування ПДВ волокна оптичного, джгутів волоконно-оптичних та інших кабелів волоконно-оптичні, котушок з волоконно-оптичним кабелем, та створення сприятливих умов розроблення та виробництва безпілотних систем, які використовують оптичний кабель для управління та передачі відеосигналу, що класифікуються у товарних підкатегоріях 9001 10 90 10, 9001 10 90 90 згідно з УКТ ЗЕД, необхідних для оборони України.

У свою чергу, Законопроектом №13310 пропонується внести аналогічні зміни щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з ввезення на митну територію України військових кораблів, катерів, безпілотних морських систем та їх складових, що класифікуються у товарній позиції 8906 згідно з УКТ ЗЕД, за умови їх постачання силам оборони України.

ДПС України надано роз’яснення щодо правил розрахунку акцизного податку з урахуванням гарантованого податкового зобов’язання

В інформаційному листі № 3/2025, оприлюдненому 20.05.2025, ДПС України розглянуло новації, передбачені Законом України від 09.10.2024 № 4014-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування акцизним податком спирту етилового та біоетанолу», який введений в дію 01.04.2025.

Для виробників спирту етилового та біоетанолу запроваджується обов’язок визначати податкові зобов’язання з акцизного податку з урахуванням гарантованого податкового зобов’язання (далі – «ГПЗ»).

У вказаному листі надається визначення ГПЗ та формула його обчислення, а також роз’яснюється низка питань, пов’язаних зі звітністю по акцизному податку, враховуючи ГПЗ.

Податкова служба надала відповідь, чи можуть банки примусово списати кошти з рахунків платників, які мають податковий борг

Відповідно до інформації із Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу ДПС, банки можуть списати кошти з рахунків платників податків, які мають податковий борг, на підставі платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) коштів, ініційованої податковим органом або органом державної виконавчої служби.

Таке списання коштів може відбуватись як за рішенням суду, на підставі відповідного позову органів ДПС, так і безпосередньо за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду.

Слід зауважити, відповідними нормами ПКУ передбачено, що керівник контролюючого органу може прийняти зазначене рішення лише за певних умов, а саме: податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов’язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях та якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності непогашеного зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, та/або бюджетного відшкодування ПДВ.

Хочемо зауважити, що як у випадку звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків у банках, так і при винесенні керівником рішення про стягнення коштів, слід ретельно оцінити правомірність цих дій, оскільки у певних випадках цілком можливо домогтися відмови у задоволенні позову податкової служби про стягнення коштів або скасувати таке рішення керівника контролюючого органу в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок щодо підсудності спорів за позовами податкових органів про визнання недійсними правочинів

Так, у постанові від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22 Велика Палата Верховного Суду (далі – «ВП ВС») дійшла висновку, що справи за позовами контролюючого органу про визнання недійсними правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, та застосування визначених законом наслідків їх недійсності, підлягають розгляду адміністративними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

За обставинами справи, керівника одного з ТОВ, який підписував відповідні правочини від імені юридичної особи, вироком суду визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за статтею “Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців”.

Вирішуючи спір, ВП ВС наголосила, що статус фіктивного, нелегального підприємства є несумісним зі здійсненням легальної господарської діяльності. Отже, між суб’єктами господарювання відсутня господарська діяльність.

Тому, правовідносини в цій справі виникли виключно в публічно-правовій площині.

Судова практика

Право на виплату за вимушений прогул працівник має не лише у випадку незаконного звільнення — ВС

Верховний Суд у постанові від 5 травня 2025 року в справі № 758/4178/22 зазначив, що призупинення трудового договору під час воєнного стану можливе лише за одночасного настання двох умов: неможливості роботодавця надати роботу та неможливості працівника виконувати її через військову агресію. Якщо трудовий договір призупинено незаконно, роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У справі, що розглядалась судом позивачка заявила, що після введення воєнного стану продовжувала виконувати свої обов’язки, але роботодавець припинив її трудовий договір і не виплачував заробітну плату. Суди попередніх інстанцій підтримали позивачку, оскільки не було доказів неможливості виконання роботи з обох сторін.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що для призупинення трудового договору повинні одночасно настати дві умови: неможливість роботодавця надати роботу і неможливість працівника її виконати через військову агресію. Верховний Суд підкреслив, що сам по собі факт військової агресії не є підставою для призупинення трудового договору, а право на відшкодування середнього заробітку виникає лише у разі незаконного призупинення трудового договору. З огляду на це, якщо призупинення дії трудового договору є незаконним і позбавляє працівника можливості виконувати роботу, обов’язок виплати середнього заробітку покладається на роботодавця.

Верховна Рада скасувала норму, що зупиняла строк позовної давності під час воєнного стану

Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 11315 “Про внесення змін до пункту 19 розділу ‘Прикінцеві та перехідні положення’ Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності”.

Прийнятим законопроєктом передбачено скасування норми Цивільного кодексу України, що зупиняла перебіг позовної давності на період воєнного стану на території України.

Автори проєкту посилаються на практику Європейського суду, згідно з якою недотримання розумних строків розгляду справ є найпоширенішою підставою для констатації порушення Україною права на справедливий і відкритий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зупинення строків позовної давності на сьогодні не є актуальним, адже судова система працює і хто має бажання – може захищати свої права в суді, а в окремих, дійсно поважних, випадках (таких як залучення особи до бойових дій) строк позовної давності може бути не застосований на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України.

Таким чином, для забезпечення конституційного права на захист, справедливого судового розгляду та юридичної визначеності, а також для захисту потенційних відповідачів від прострочених позовів, Парламент ухвалив відповідні зміни в законодавстві.

Суд може закрити провадження щодо дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у разі, якщо оскаржувані порушення були виправлені — ВП ВС

ВП ВС висловила правову позицію щодо можливості закриття провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені останнім.

Зокрема, ВП ВС у постанові від 27 березня 2025 року у справі № 990/364/24 вказала, що пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України установлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб’єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Зазначається, що аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що в разі встановлення під час розгляду справи, що відповідач – суб’єкт владних повноважень виправив порушення, які оскаржує позивач, суд має вирішити питання щодо можливості закриття провадження у справі. Визначальною умовою для цього є повне відновлення законних прав (інтересів) позивача внаслідок такого виправлення. Інакше кажучи, закриття провадження у справі із зазначеної підстави можливе за сукупності певних фактів, а саме: по-перше, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб’єктом владних повноважень і, по-друге, повинні бути підстави стверджувати, що внаслідок самостійного виправлення суб’єктом владних повноважень допущених порушень відбулося повне відновлення законних прав та інтересів позивача.

ВП ВС висловила свою позицію щодо того, яка обставина не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку

У постанові від 17.04.2025 у справі № 990/20/25, ВП ВС зазначила, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов’язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, норми Кодексу не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для поновлення строку, тому такі причини визначаються судом залежно від обставин конкретної справи. Важливою умовою є те, що особа повинна була знати про порушення своїх прав і мала можливість звернутися до суду вчасно.

Спір у розглянутій справі стосувався проходження публічної служби, і строк звернення до суду з цим позовом складає один місяць з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення. Проте, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого строку, стверджуючи, що не знав про порушення своїх прав.

Суд також підкреслив, що суб’єктивне уявлення про відсутність порушення прав або байдужість до них не може вважатися поважною причиною для затримки в судовому процесі. Тому помилкове уявлення про відсутність порушення прав протягом тривалого періоду не може виправдовувати пасивної поведінки позивача та його процесуальної бездіяльності.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу: практика, проблеми та перспективи

Щороку до судів надходять мільйони справ, і звернення до адвокатів за правовою допомогою є звичайним явищем. При цьому виникає питання: «Чому саме я маю оплачувати витрати на правову допомогу, якщо я не порушував прав?» На практиці процес відшкодування витрат часто містить ряд проблем, оскільки суди, зазвичай, компенсують витрати лише частково.

Суд може відмовити або зменшити суму відшкодування витрат на правову допомогу через такі фактори:

• необґрунтованість витрат, якщо не доведено зв’язок витрат із судовим процесом;
  
• неспівмірність гонорару, якщо сума не відповідає складності справи чи витраченому часу;
  
• часткове задоволення позову, коли витрати компенсуються пропорційно виграній частині;
  
• непродуктивну поведінку сторін, якщо одна із них затягувала процес або зловживала правами;
  
• дискрецію суду, коли суд вирішує, чи є витрати необхідними та розумними.
  

З огляду на це, більшість юристів попереджають клієнтів про ризик відмови чи зменшення судом заявлених витрат на правничу допомогу.

При вирішенні питання відшкодування витрат, суд враховує кілька критеріїв: безпосередній зв’язок витрат із розглядом справи, відповідність витрат складності справи та ціні позову, співмірність витрат обсягу роботи адвоката та значенню справи для сторони. Проте, не всі витрати будуть визнані необхідними, наприклад, суди часто не визнають правничою допомогою зустрічі з клієнтом, узгодження процесуальних документів чи витрати на дорогу до суду.

Щоб уникнути зменшення відшкодування, важливо надати детальний звіт про витрати, довести їх зв’язок із судовим процесом, обґрунтувати їхній розмір відповідно до складності справи та показати, що вони були розумними і необхідними.

Практика показує, що зазвичай суди не стягують суми витрат на правничу допомогу понад 30 000 гривень, однак є винятки. Наприклад, у справі № 910/4881/18 Верховний Суд зобов’язав відповідача відшкодувати 337 665,08 грн, у справі № 910/9668/23 компенсація склала 100 000 грн із заявлених 316 000 грн, а в справі № 916/1618/20 Південно-західний апеляційний господарський суд присудив 200 000 грн. У справі 924/866/21 сума була зменшена з 464 290,85 грн до 176 088,48 грн після апеляції.

Адвокати GOLAW також домоглися позитивних рішень для клієнтів: у справі № 910/11809/24 — 50 000 грн, а у справі № 910/11813/24 — 230 850 грн.