Застосування українськими судами іноземного права

Пропонуємо розібратись із ситуацією, коли сторони зовнішньоекономічного контракту обрали для регулювання своїх відносин іноземне право, але при цьому конфлікт між сторонами підлягає розгляду українським судом.

Учасники правовідносин з іноземним елементом наділені правом самостійно обирати право, яке регулюватиме їх правовідносини. Така автономія волі закріплена на рівні Закону України «Про міжнародне приватне право». Господарське та цивільне процесуальне законодавство також передбачають можливість українського суду застосовувати норми права інших держав.

Однак варто пам’ятати, що не зважаючи на принцип jura novit curia («суд знає закони»), жоден суддя не може бути достатньо обізнаним із нормами іноземного законодавства. Саме правильне тлумачення та встановлення змісту таких норм судом дозволить отримати законне і справедливе рішення.

Українське законодавство передбачає, що для з’ясування та встановлення змісту іноземного права вітчизняний суд може звернутися, зокрема, до Міністерства юстиції України або інших компетентних органів. Однак, отримання необхідної інформації таким шляхом зазвичай доволі тривале та призводить до затягування розгляду справи.

Положення Закону України «Про міжнародне приватне право» наділяють сторони правом подавати до суду документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтування своєї позиції. З метою пришвидшення розгляду подібних справ сторонам спору не слід нехтувати своїм правом роз’яснювати зміст іноземного закону самостійно. Це можна зробити декількома способами:

• Подати до суду витяг із іноземного законодавства, цитуючи необхідні норми разом із їх нотаріально засвідченим перекладом на українську мову;
• Подати до суду висновок експерта в галузі права.

Як правило, для підтвердження змісту норм іноземного права до суду подають саме висновок експерта, додатком до якого може бути офіційний текст релевантних норм із перекладом на українську мову. Такий варіант буде найбільш вдалим, оскільки міститиме як норми іноземного права, так і їх кваліфіковане роз’яснення.

Експертом у галузі права може бути як український науковець, так і науковець, котрий практикує в юрисдикції, законодавство якої застосовується в конкретній справі. По суті, експерт в галузі права консультує вітчизняний суд щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній державі.

При цьому, слід пам’ятати, що жоден доказ не може мати для суду заздалегідь встановленої сили. За змістом постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 501/3065/16-ц суд, посилаючись на положення статті 115 ЦПК України, дійшов наступного висновку:

здійснювати запити щодо встановлення змісту іноземних норм права, у тому числі до експертів у галузі права, є правом суду, а висновки, які будуть надані, мають виключно консультативний характер і не є обов’язковими для суду

Однак, у будь-якому випадку, суди повинні дослідити такий доказ та взяти його до уваги або ж навести обґрунтовані мотиви його відхилення.

Як приклад застосування національним судом норм іноземного права пропонуємо розглянути судову справу про банкрутство № 911/2672/17, в якій юристи GOLAW представляли інтереси кредитора – чеського банку «Чеська експортні банка, а.с.».

У зазначеній справі суди дійшли висновку, що питання дійсності, виконання та припинення кредитного договору регулюються правом Чеської республіки. Суди взяли до уваги в якості доказу наданий юристами GOLAW висновок юриста чеської юридичної компанії. З вказаного висновку судами було встановлено, що за законодавством Чеської Республіки звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку не призводить до недійсності основного зобов’язання або недійсності вимог кредитодавця за основним зобов’язанням. Як наслідок, суди задовольнили вимоги кредитора.

Цікаво і те, що в рамках судової справи норми іноземного права можуть застосовуватися як в цілому до спірних правовідносин, так і до окремих питань, як це відбувалося в рамках вищенаведеної справи № 911/2672/17.

Таким чином, застосування українськими судами норм іноземного законодавства є хоча й рідкісною, однак не дуже обтяжуючою процедурою. Сам по собі процес розгляду такої справи у суді нічим не відрізняється від звичного нам. Однак необхідно пам’ятати, що згідно Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадку, якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вищенаведені вжиті заходи, то до правовідносин буде застосовуватися матеріальне право України. Тому, зацікавленій у застосуванні іноземного права стороні слід завчасно подбати про залучення кваліфікованого та досвідченого експерта.