Дайджест новин | березень 2026

Судова практика

1. Чинність арбітражного застереження після розірвання основного договору: позиція ВС

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду розглянув справу щодо стягнення заборгованості, де ключовим питанням стала чинність арбітражного застереження після припинення основного договору.

У Постанові Касаційного господарського суду від 12 лютого 2026 р. у справі № 911/2618/25 суд дійшов висновку, що арбітражне застереження є автономним і не втрачає чинності навіть у разі розірвання договору. Його дійсність не залежить від долі основного контракту.

Водночас державний суд, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, не має права досліджувати обставини розірвання договору, а повинен перевірити лише наявність і чинність арбітражної угоди.

Верховний Суд також наголосив, що наявність арбітражного застереження позбавляє державний суд компетенції розглядати спір по суті, якщо сторона вчасно заявила відповідне заперечення.

Така позиція унеможливлює уникнення арбітражу через посилання на розірвання договору та підтверджує пріоритет арбітражної угоди як окремого правочину. Суд також застосував принцип тлумачення сумнівів на користь дійсності арбітражної угоди (проарбітражний підхід). При цьому заперечення відповідача мають бути висловлені не пізніше подання ним першої заяви щодо суті спору.

2. Аліменти при призупиненні трудового договору: нова позиція ВС

Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду змінив підхід до визначення заборгованості зі сплати аліментів у разі призупинення трудового договору.

Зокрема Касаційний цивільний суд у Постанові від 2 березня 2026 р. у справі № 133/2281/24 дійшов висновку, що якщо платник аліментів у період призупинення трудового договору фактично не отримував доходу, він вважається таким, що не працював. У такому випадку заборгованість визначається виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості.

При цьому Суд відступив від попередньої практики, за якою розрахунок здійснювався на основі умовної заробітної плати, яку працівник міг би отримувати. Зокрема, Суд відступив від висновків у справах № 489/3741/16-ц та № 237/2469/20.

Верховний Суд наголосив, що законодавство не передбачає спеціального механізму нарахування аліментів у період призупинення трудового договору, а також не допускає використання «потенційного доходу» замість фактичного.

Отже, актуальна позиція Верховного суду встановлює єдиний підхід до визначення аліментної заборгованості у разі призупинення трудового договору: за відсутності фактичного доходу платник вважається таким, що не працює, а розрахунок здійснюється із середньої заробітної плати для відповідної місцевості. Це виключає можливість застосування «потенційного доходу» та забезпечує більш чітке і передбачуване правозастосування. Важливо, що роботодавець у період призупинення договору не зобов’язаний нараховувати чи відраховувати заборгованість за аліментами.

3. Одноразова грошова допомога: юрисдикція у справах про встановлення факту утримання – позиція ВП ВС

Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові від 11.02.2026 у справі № 308/17634/23 вирішив питання юрисдикції у справах про встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця для отримання одноразової грошової допомоги.

Суд підтвердив, що такі справи мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, незалежно від подальшої мети отримання соціальної виплати.

Велика Палата відхилила підхід про необхідність розгляду таких питань в адміністративних судах і зазначила, що:

• Встановлення факту утримання має цивільно-правову природу, оскільки пов’язане з дослідженням сімейних та майнових відносин; 
• Мета отримання допомоги не змінює характер правовідносин і не впливає на визначення юрисдикції;
• Відсутність даних про утриманців у документах персонального обліку військовослужбовця не є перешкодою для судового встановлення факту і не свідчить про наявність спору про право на етапі окремого провадження;
• Органи державної влади у таких справах є заінтересованими особами, а не сторонами спору про право. ТЦК лише збирає документи, тоді як остаточне рішення про призначення допомоги приймає Комісія Міноборони.

Суд також наголосив, що рішення цивільного суду про встановлення юридичного факту є обов’язковим для врахування органами військового управління при вирішенні питання про призначення виплати.

Окремо підкреслено, що адміністративні суди не наділені повноваженнями встановлювати юридичні факти, як самостійний предмет розгляду, тоді як цивільне судочинство прямо передбачає таку можливість.

Отже, Велика Палата підтвердила, що встановлення факту перебування на утриманні належить до цивільної юрисдикції і не трансформується у публічно-правовий спір лише через подальше звернення за державною виплатою.

4. Доступ до Реєстру судових рішень можуть обмежити: законопроєкт № 7033-д

У Верховній Раді України готують до другого читання законопроєкт № 7033-д, який пропонує суттєві зміни у правилах доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР).

Документ передбачає відхід від принципу максимальної відкритості судових рішень і запровадження обмежень з міркувань національної безпеки.

Ключові положення законопроєкту:

• Закритий доступ на час війни до рішень у справах про злочини проти національної безпеки, державну таємницю та військові злочини;
• Відтермінування доступу до ухвал про обшуки, арешт майна та інші слідчі дії у кримінальних провадженнях, вони стануть доступними лише через рік після внесення до Реєстру;
• Розширення переліку конфіденційних відомостей, включно з найменуванням військових частин, адресами стратегічних об’єктів та підприємств оборонно-промислового комплексу;

Такі зміни можуть вплинути на роботу юристів та адвокатів у частині моніторингу судової практики, а також на бізнес, який перевіряє контрагентів через ЄДРСР.

Законопроєкт № 7033-д передбачає перехід до більш закритої системи доступу до судових рішень. Це підвищує захист чутливої інформації під час воєнного стану, але водночас обмежує прозорість і доступ громадськості до судової практики.

5. Верховний Суд уточнив, хто є «близькими родичами» для цілей посвідчення заповіту

Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду переглянула підхід до визначення кола «близьких родичів», які не можуть бути свідками під час посвідчення заповіту.

Раніше суди вважали, що рідний дядько або рідна тітка спадкоємця автоматично потрапляють до цього кола, що могло робити заповіт нікчемним. 

Касаційний цивільний суд у постанові від 02.03.2026 у справі № 462/863/23 відступив від цієї позиції: тепер до «близьких родичів» у розумінні ст. 1253 ЦК України відносять лише батьків, дітей, братів і сестер. Участь дядька чи тітки, як свідків є правомірною і не порушує форму заповіту.

Статус “члена сім’ї” для таких родичів тепер вимагає обов’язкового доведення факту спільного проживання, пов’язаності побутом та наявності взаємних прав і обов’язків.  При цьому Суд підкреслив неможливість застосування визначень «близьких родичів» із Закону «Про запобігання корупції» чи інших публічних актів за аналогією до спадкових відносин.

Ця позиція суттєво зменшує ризик формальної нікчемності заповітів і захищає реалізацію останньої волі спадкодавця.

6. Розширено перелік критично важливих підприємств для потреб ЗСУ

З 17 березня 2026 року набрала чинності урядова постанова від 16 березня року № 334, яка вносить зміни до критеріїв визначення критично важливих підприємств для потреб Збройних Сил України.

Критично важливими можуть визнаватися підприємства, які виконують контракти (договори), укладені з командуваннями видів або окремих родів сил ЗСУ, щодо:

• Перевезення військових вантажів;
• Ремонту, утримання та експлуатації озброєння;
• Обслуговування військової та спеціальної техніки;
• Роботи з боєприпасами та їх складовими;
• Закупівлі товарів оборонного призначення для забезпечення таких процесів.

Зміни дозволяють ширше застосовувати механізми бронювання працівників і забезпечувати безперервність діяльності підприємств, що фактично підтримують функціонування військової інфраструктури.

Нагадаємо, що у нашому дайджесті новин за листопад 2025 року ми звертали увагу на законопроєкт № 13335, який на той момент ще перебував на стадії підписання Президентом. Вже тоді ми підкреслювали ключове обмеження: бронювання працівників із порушеннями військового обліку поширюватиметься не на всі критично важливі підприємства, а лише на ті, що є важливими для ЗСУ та оборонно-промислового комплексу. Відтоді цей законопроєкт став Законом № 4630-IX, який набув чинності 4 грудня 2025 року, закріпивши механізм обмеженого 45-денного бронювання таких працівників.

Постанова КМУ № 334 є логічним продовженням цього Закону: вона конкретизує, які саме підприємства можуть отримати статус критично важливих для потреб ЗСУ, додаючи конкретні види діяльності — перевезення військових вантажів, ремонт озброєння, поводження з боєприпасами тощо. Це суттєво посилює правову визначеність для підприємств, які раніше не могли довести свою «критичну важливість» і, відповідно, не мали доступу до механізму бронювання.

7. В Україні презентовано проєкт нового Трудового кодексу: оплачувана відпустка для батьків до досягнення дитиною 8 років

Проєкт Трудового кодексу України пропонує масштабну реформу трудового законодавства, зокрема нову модель відпусток для батьків. Ключова новела оплачувана відпустка тривалістю чотири місяці, яку можна використати до досягнення дитиною 8 років. Кожен із батьків має 2 місяці індивідуального права, що не може передаватися іншому, а відпустку можна брати частинами або одночасно з другим з батьків.

Оплата здійснюватиметься через загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Паралельно зберігається право на неоплачувану відпустку до 3 років (з можливим продовженням до 6 років за медичними показниками).

Нагадаємо, що КСУ у грудні 2025 року визнав неконституційним тримісячний строк звернення працівника до суду про стягнення зарплати (Рішення КСУ № 1-р/2025). Новий ТК повинен встановити інший строк — і суди отримають нову нормативну базу для вирішення трудових спорів. Вважаємо, що перехідний період породить хвилю спорів про застосування старих та нових строків до правовідносин, що виникли до набрання чинності кодексом.

Для бізнесу це означає нові виклики у плануванні ресурсів та управлінні персоналом, а для батьків реальну можливість поєднувати професійне життя та догляд за дитиною.

Практика корпоративного права та M&A 

1. Розпочато прийом заявок на державне стимулювання індустріальних парків у 2026 році У межах політики “Зроблено в Україні” 

Уряд розпочав прийом заявок на отримання державного стимулювання для індустріальних парків у 2026 році. Ініціатори створення та керуючі компанії можуть подати заявки через уповноважені банки до 15 серпня 2026 року.

Державна підтримка спрямована на розвиток промислової інфраструктури індустріальних парків та покриття витрат, пов’язаних із підключенням до інженерних мереж, зокрема електропостачання. Фінансування надається на умовах співфінансування між державою та заявниками, що передбачає залучення приватних інвестицій паралельно з бюджетними коштами.

Оновлені умови програми передбачають посилену підтримку для територій, що зазнали впливу бойових дій. Зокрема, для прифронтових і деокупованих регіонів частка державного фінансування може сягати до 80% витрат, а також передбачено компенсацію відновлення пошкодженої інфраструктури в межах встановленого ліміту – до 200 млн грн на один парк.

Програма також встановлює вимоги до реалізації проєктів: заявники беруть на себе зобов’язання у визначені строки створити промислову інфраструктуру та залучити виробничі підприємства до індустріального парку. Такий підхід спрямований на забезпечення фактичного запуску виробництва, створення робочих місць і розвиток переробної промисловості.

2. Запроваджено оновлений електронний реєстр апостилів із розширеним функціоналом 

Міністерство юстиції України повідомило про запуск оновленого електронного реєстру апостилів, який забезпечує новий підхід до перевірки та обробки документів, призначених для використання за кордоном. Оновлений функціонал застосовується до апостилів, виданих після 1 березня 2026 року.

Ключовою зміною стало розширення можливостей перевірки: через спеціалізований онлайн-ресурс тепер можна не лише підтвердити факт видачі апостиля, а й переглянути сам документ, на якому його проставлено, включаючи його скановану копію.

Кожен апостиль отримує електронну форму – файл із накладеним кваліфікованим електронним підписом у міжнародному форматі ASiC-E, який можна завантажити та використовувати під час подачі документів за кордоном.

Окремо впроваджено механізми швидкої верифікації: апостилі містять унікальні QR-коди, що дозволяють оперативно перевірити їхню справжність, а також дані підпису і печатки органу, який їх видав.

Крім того, реєстр включає як нові записи, так і архів раніше виданих апостилів, що забезпечує безперервність доступу до інформації та підвищує прозорість процедур.

Новини в сфері охорони здоров’я та фармацевтики

1. Уряд оновив правила обігу лікарських засобів в умовах воєнного стану 

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 377, якою внесено зміни до регулювання обігу лікарських засобів у період воєнного стану. Документ передбачає продовження окремих тимчасових механізмів і уточнює умови їх застосування з метою забезпечення безперервного доступу до лікарських засобів.

Одним із ключових рішень є продовження строку дії реєстраційних посвідчень до 1 січня 2028 року для окремих категорій препаратів. Це стосується, зокрема, лікарських засобів, що закуповуються уповноваженою особою у сфері охорони здоров’я, а також препаратів, зареєстрованих за процедурами екстреної або умовної реєстрації, включаючи засоби для лікування та профілактики COVID-19.

Постанова також передбачає тимчасові особливості виробництва лікарських засобів. На період воєнного стану допускається використання у виробництві компонентів, які не були включені до реєстраційного досьє на момент виготовлення. Водночас на заявників покладається обов’язок внести відповідні зміни до досьє, а також у визначений строк подати документи для перереєстрації препаратів, строк дії посвідчень яких було продовжено.

Окремі положення стосуються можливості перенесення виробництва лікарських засобів. Міністерство охорони здоров’я уповноважене погоджувати виробництво на потужностях інших ліцензованих суб’єктів у разі пошкодження або втрати доступу до основних виробничих об’єктів. Таке перенесення допускається за умови підтвердження, що зміни не впливають на якість, безпеку та ефективність лікарського засобу, а також за наявності зобов’язання щодо подальшого оновлення реєстраційних матеріалів.

2. Набрав чинності закон, що визначає господарську діяльність з медичної практики на рівні закону 

Набрав чинності Закон № 4690-IX, яким внесено зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я. Документ вперше закріплює на рівні закону визначення господарської діяльності з медичної практики.

Відтепер під такою діяльністю розуміється діяльність у сфері охорони здоров’я, що підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства про ліцензування та здійснюється закладами охорони здоров’я або фізичними особами-підприємцями з метою надання медичної або реабілітаційної допомоги та медичного обслуговування.

Фактично законодавець унормував поняття, яке раніше використовувалося на рівні підзаконних актів, що створювало неоднозначності у правозастосуванні, зокрема у сфері ліцензування медичної практики.

Прикінцевими положеннями передбачено обов’язок Кабінету Міністрів України у тримісячний строк привести свої нормативно-правові акти у відповідність із новими положеннями, а також забезпечити аналогічні зміни на рівні центральних органів виконавчої влади.

3. Уряд дозволив подання документів для ліцензування медичної практики в електронній формі

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 148, якою внесено зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики. Документ передбачає цифровізацію процедур ліцензування та впровадження електронного формату взаємодії з органом ліцензування.

Ключовою зміною є можливість подання документів для отримання ліцензії, а також супроводу ліцензійної діяльності в електронній формі. Для цього запроваджується електронний кабінет здобувача ліцензії та ліцензіата, який є частиною ліцензійного реєстру у сфері медичної практики.

Через такий електронний кабінет суб’єкти господарювання зможуть подавати заяви, повідомляти про зміни у поданих відомостях, подавати інші документи, передбачені ліцензійними умовами, а також отримувати інформацію про стан їх розгляду.

Водночас постанова визначає загальні умови впровадження нового підходу: вона набирає чинності 7 квітня 2026 року, але не раніше запуску порядку ведення відповідного ліцензійного реєстру, який має бути затверджений Міністерством охорони здоров’я України.

Таким чином, Уряд переходить до електронного формату ліцензування медичної практики, що має спростити адміністративні процедури, скоротити строки взаємодії з органами влади та зменшити навантаження на заявників.

Практика податкового права, реструктуризації та врегулювання проблемної заборгованості

1. Оновлення правил оформлення первинних документів: закон набрав чинності 

У дайджесті новин за лютий 2026 ми уже писали про Закон України № 4791-IX «Про внесення змін до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який передбачає можливість оформлення первинних документів без зазначення в них окремих реквізитів (зокрема прізвища та підпису) з боку замовника послуг або наймача (орендаря) за умови дотримання окремих вимог.

16.03.2026 цей закон був підписаний Президентом України, а 01.04.2026 набрав чинності.

Відтак, оновлені правила бухгалтерського обліку у цій частині вже підлягають застосуванню.

2. Збереження військового збору після завершення воєнного стану: зареєстровано проєкт закону 

30.03.2026 у Верховній Раді України був зареєстрований проєкт закону № 15110 «Про внесення змін до пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо справляння військового збору».

Ним пропонується продовжити застосування тимчасових ставок військового збору, встановлених на період воєнного стану в Україні, на три роки після його припинення або скасування, а саме: 

• для фізичних осіб – 5%;
• для ФОП 1-ї, 2-ї і 4-ї груп єдиного податку – 10% від мінімальної зарплати на перше число місяця (у 2026 році – 865 грн);
• для платників 3-ї групи єдиного податку (ФОП та юросіб, крім е-резидентів) – 1% від доходу.

Нагадаємо, що чинна редакція Податкового кодексу України передбачає дію вищезгаданих тимчасових ставок по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан.

3. Планується нарахування ПДВ на ввезення товарів, придбаних через цифрові платформи

30.03.2026 у Верховній Раді України був зареєстрований проєкт закону № 15112 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування операцій електронної торгівлі податком на додану вартість».

Ним пропонується, зокрема, нарахування ПДВ на ввезення товарів на митну територію України підприємствами електронного інтерфейсу та їх посередниками для одержувачів – фізичних осіб. Нагадаємо, що наразі на оподаткування таких операцій діє обмеження – сумарна вартість товарів повинна перевищувати 150 євро.

Продавці за такими постачаннями не здійснюватимуть формування податкового кредиту на вищезгадані операції та не складатимуть податкові накладні на них.

Якщо ж підприємство електронного інтерфейсу є нерезидентом, то обов’язок із нарахування та сплати відповідного податку покладатиметься на посередника, визначеного таким підприємством. 

Законопроєкт також передбачає звільнення від оподаткування операцій за цими правилами щодо товарів, сумарна вартість яких не перевищує еквівалент 45 євро, які відправляються та одержуються фізичними особами без оплати для некомерційного використання.

4. Запропоновано зміни щодо звітності та оподаткування доходів з цифрових платформ

30.03.2026 у Верховній Раді України був зареєстрований проєкт закону № 15111 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо впровадження міжнародного автоматичного обміну інформацією про доходи, отримані через цифрові платформи, та оподаткування таких доходів».

Цим законопроєктом пропонується, зокрема, впровадити обов’язкове звітування та міжнародний автоматичний обмін даними про доходи, отримані онлайн. 

Також проєкт закону пропонує оподатковувати доходи фізичних осіб від діяльності через ці платформи зі зменшеною ставкою ПДФО в розмірі 5%, а податковим агентом таких фізичних осіб визначити відповідного оператора цифрової платформи.

Для цього фізична особа повинна відповідати таким критеріям:

• здійснює розрахунки за такою діяльністю виключно у грошовій формі з використанням окремого банківського рахунку;
• не є підсанкційною особою;
• не є самозайнятою особою;
• не використовує працю найманих осіб;
• її річний дохід не перевищує 834 розмірів мінімальної заробітної плати;
• не здійснює продаж підакцизних товарів.

Окрім цього, доходи від такого продажу на суму до 2000 євро на рік не підлягатимуть оподаткуванню та не вимагатимуть відкриття окремого банківського рахунку.

Раніше вже існували законодавчі ініціативи з цього приводу, про які ми писали раніше. Водночас, законопроєкт про внесення змін до Податкового кодексу України та Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо доходів з цифрових платформ не було прийнято парламентом.

5. Планується ратифікація конвенції між Україною та Австралією щодо оподаткування

19.03.2026 у Верховній Раді України був зареєстрований проєкт закону № 0370 «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Австралії про усунення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи та запобігання податковим ухиленням і уникненням та Протоколу до неї».

Зокрема, згаданим міжнародним договором, підписаним Україною та Австралією 16.10.2025, встановлюються правила розподілу прав оподаткування доходів, що отримуються резидентами однієї держави з джерел в іншій.

Відповідна Конвенція та Протокол до неї наберуть чинності з дати останнього письмового повідомлення дипломатичними каналами про виконання сторонами необхідних внутрішньодержавних процедур в кожній з цих держав.

6. Оновлено план-графік планових перевірок на 2026 рік

26.03.2026 Державна податкова служба України оприлюднила оновлений план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2026 рік.

Зокрема, згаданий документ було розширено в частині переліку юридичних осіб, постійних представництв та представництв нерезидентів, що підлягають контрольним заходам податкових органів.

7. Оподаткування доходів нерезидентів в Україні: узагальнююча податкова консультація

20.03.2026 опубліковано наказ Міністерства фінансів України № 132 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо питання, пов’язаного з утриманням податку на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України» від 04.03.2026.

Предметом дослідження стало питання визначення суб’єкта, відповідального за утримання та сплати податку на доходи нерезидента у разі, коли виплата роялті за ліцензійним договором здійснюється резидентом-ліцензіатом не напряму нерезиденту, а через уповноваженого агента – резидента України.

Міністерство фінансів України дійшло висновку, що у такому випадку обов’язки з утримання та сплати податку несе саме платник податків – ліцензіат в момент перерахування коштів на рахунок відповідного агента, але лише якщо такий агент не є постійним представництвом нерезидента-ліцензіара.

За таких умов повторне нарахування та сплата податку цим агентом не вимагається.

8. Оподаткування ПДВ операцій щодо використання комп’ютерних програм та цифрового контенту: узагальнююча податкова консультація

12.03.2026 опубліковано наказ Міністерства фінансів України № 133 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій, пов’язаних із комп’ютерними програмами, цифровим контентом».

Висновки цієї Узагальнюючої податкової консультації полягають у тому, що постачання, пов’язані із комп’ютерними програмами чи цифровим контентом як об’єктами права інтелектуальної власності, за загальним правилом, є об’єктом оподаткування ПДВ.

Водночас операції, сплата за які вважається роялті, а також надання резидентом нерезиденту права на використання комп’ютерних програм або цифрового контенту, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Окрім цього, місцем постачання послуг, що включають надання комп’ютерної програми чи цифрового контенту як об’єктів права інтелектуальної власності, є місце реєстрації (проживання) отримувача відповідних послуг, а у випадку постачання безпосередньо таких об’єктів з переходом права власності на них (виключних майнових прав) – місце реєстрації (проживання) покупця.

9. Заплановано зміни до форми податкового повідомлення-рішення для фізичних осіб

23.03.2026 опубліковано проєкт наказу Міністерства фінансів України «Про внесення змін до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків».

Ним пропонується доповнити ППР за формою «Ф» інформацією про наявну суму податкового боргу у відповідної фізичної особи.

10. Оформлення картки платника податків через Дія: заплановано зміни до підзаконних актів

18.03.2026 опубліковано проєкт наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків». 

Такі зміни пропонуються у зв’язку з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України щодо можливості оформлення картки платника податків в електронній формі за допомогою Порталу Дія, про що ми уже писали раніше.

З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до вищевказаної постанови, пропонується, зокрема:

• затвердити форму електронної картки платника податків;
• встановити критерії дійсності картки платника податків в електронній формі (зокрема роздрукованої) – наявність унікального електронного ідентифікатора (QR-коду);
• забезпечити можливість подання заяв щодо реєстрації платником податків/внесення змін до реєстру в електронній формі з використанням мобільного додатка Порталу Дія або через ЦНАП.

11. Запропоновано зміни до форми декларації з рентної плати

23.03.2026 на вебсайті Державної податкової служби України опубліковано проєкт наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з рентної плати»

Ним пропонується, зокрема, внести зміни до форми Податкової декларації з рентної плати в частині розрахунків (додатків до декларації) за користування надрами та спеціальне використання лісових ресурсів, доповнивши їх додатковими відомостями.

Окрім цього, пропонується затвердити форми нових додатків до такої податкової декларації:

• «Кодифікатор видів спеціального використання лісових ресурсів» (додаток 17) – визначає коди для кожного виду спеціального використання лісових ресурсів;
• «Перелік видів користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин» (додаток 18) – визначає коди для кожного виду користування надрами в цілях, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин.

12. Огляд практики Верховного Суду з податкових питань за лютий 2026 року

19.03.2026 Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за лютий 2026 року. 

У його межах висвітлено такі правові позиції у податковій сфері: 

• Визначення доходу від реалізації подарунків в межах рекламних акцій: суд у постанові від 03.02.2026 у справі № 160/29144/24 досліджував правомірність позиції податкового органу про те, що використання акційних товарів у межах стимулюючих рекламних заходів «Подарунок за покупку» призводить до збільшення фінансового результату та є об’єктом оподаткування ПДВ.

З огляду на те, що використання платником податків цих товарів включалось до собівартості основної рекламної продукції та було включено у її кінцеву ціну, суд дійшов висновку, що такий товар не є самостійним об`єктом реалізації та не формує окремого доходу платника податків.

• Особливості видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним: у постанові від 04.02.2026 у справі № 560/656/25 суд підтвердив правомірність відмови податкового органу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним платнику податків, який на момент прийняття відповідного рішення не надав необхідних документів щодо введення в експлуатацію об’єктів, які цього вимагають та є необхідними для функціонування АЗС.
• Застосування пільги зі сплати ввізного мита та ПДВ на ввезення засобів індивідуального захисту в умовах дії карантину: у постанові від 06.02.2026 у справі № 560/16306/24 суд дійшов висновку, що повідомлення Держпраці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, є самостійним підтвердженням права на застосування пільг зі сплати ввізного мита та ПДВ на такі товари під час дії карантину через COVID-19.
• Преференційні ставки ввізного мита та ПДВ: у постанові від 11.02.2026 у справі № 380/25552/24 суд зауважив, що лист уповноваженого органу держави-експортера про непреференційний характер імпортованих товарів є належною підставою для донарахування митним органом зобов’язань зі сплати ввізного мита та ПДВ за їх повними ставками.