TAX ALERT 25.06.2021

Прийнято Закон про податкову амністію

15 червня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» (далі-«Закон»), попередньо законопроект № 5153.

Прийняття Закону мотивоване необхідністю створення передумов для подальшої імплементації плану BEPS, тобто введення інституту контрольованих іноземних компаній, автоматичного обміну інформацією та здійснення більш ефективного податкового контролю в майбутньому.

Наразі, на сайті Верховної Ради України розміщено Проект Постанови про скасування рішення Верховної Ради України про прийняття у другому читанні та в цілому проекту Закону. Отже, Закон направити на підпис Голові Верховної Ради України зможуть тільки після розгляду постанови про його скасування.

З фінальним текстом прийнятого Закону можна буде ознайомитися вже після його офіційної публікації.

Враховуючи останню опубліковану редакцію, Законом передбачається наступне.

• Одноразове добровільне декларування активів фізичних осіб, з яких не були сплачені чи сплачені не в повному обсязі податки та/або які не були задекларовані в порушення законодавства за періоди до 1 січня 2021 року.
• Одноразове добровільне декларування проводитиметься з 1 вересня 2021 року по 1 вересня 2022 року.
• Декларантами можуть бути фізичні особи, як резиденти України, так і нерезиденти, які були резидентами на момент отримання об’єктів декларування.
• Декларантами не можуть бути:
• малолітні/неповнолітні або недієздатні особи,
• особи, які, починаючи з 1 січня 2010 року, виконують або виконували в Україні публічні функції, передбачені Законом про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також
• особи, до яких застосовуються обмежувальні заходи згідно Закону про санкції.
• Декларуванню підлягають активи, розташовані на території України і закордоном, зокрема:
• валютні цінності;
• нерухоме майно;
• рухоме майно;
• частки в майні юридичних осіб;
• цінні папери;
• права на отримання пасивних доходів, тощо.
• Об’єктами декларування не можуть бути:
• активи фізичної особи, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення (окрім правопорушень, пов’язаних з ухиленням від сплати податків, зборів, єдиного внеску; порушеннями у сфері валютного законодавства, у сфері захисту економічної конкуренції в частині концентрації без отримання відповідного дозволу Антимонопольного комітету України);
• активи фізичної особи, стосовно якої розпочато досудове розслідування/ судове провадження щодо таких активів за ознаками кримінальних порушень щодо умисного ухилення від сплати податків, єдиного внеску; службового підроблення щодо документів податкової та/або фінансової звітності та службової недбалості, пов’язаної з порушенням вимог податкового, митного, валютного законодавства;
• активи фізичної або юридичної особи, які належать декларанту, стосовно якого відкрито судове провадження у вчиненні визначених кримінальних правопорушень;
• активи особи, які обліковуються чи розташовані на території країни, яку визнано державою-агресором чи мають походження з такої країни;
• кошти, які перебувають у готівковій формі.

• Закон прописує обов’язок документального підтвердження вартості об’єктів декларування (валютних цінностей та іншого майна, що знаходиться закордоном), шляхом надання відповідних документів для визначення бази нарахування одноразового збору.
• Ставки збору одноразового добровільного декларування, що підлягає сплаті:
• 5% – щодо валютних цінностей, розміщених в банках України, права грошової вимоги до резидентів України, для інших об’єктів декларування, що знаходяться в Україні;
• 9% – щодо валютних цінностей, розміщених в іноземних банках, права грошової вимоги до нерезидентів України, для інших об’єктів декларування, що знаходяться закордоном (з 01 вересня 2021 року по 01 березня 2022 року ставка збору складе 7%);
• 2,5% – щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, які придбані з 1 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.
• Особа може не користуватися правом одноразового добровільного декларування стосовно наступних активів, які вважатимуться такими, з яких повністю сплачено податки:
• активи, сумарна вартість яких не перевищує 400 тисяч гривень;
• нерухоме майно, розташоване на території України, яке станом на дату завершення періоду одноразового добровільного декларування належало фізичній особі на праві власності в обсязі: для квартир – площею до 120 кв.м., житлових будинків – площею до 240 кв.м.; для нежитлової нерухомості – до 60 кв.м.; для земельних ділянок – не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної Земельним кодексом України;
• один транспортний засіб особистого використання.
• Одноразова добровільна декларація підлягатиме камеральній перевірці Державною податковою службою у спеціальному порядку, під час якої податковий орган матиме право запитувати додаткові документи та інформацію.
• Закон передбачає звільнення особи, яка скористалася одноразовим добровільним декларуванням від:

– проведення заходів забезпечення кримінального провадження, запобіжних заходів, слідчих дій у кримінальному провадженні у зв’язку з набуттям та використанням активів, зазначених в одноразовій добровільній декларації за ознаками кримінальних правопорушень щодо умисного ухилення від сплати податків, зборів та єдиного внеску;

– початку провадження у справах про адміністративні правопорушення за порушення податкового та валютного законодавства, а також за визначеними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо такі правопорушення пов’язані з придбанням, одержанням, використанням зазначених в одноразовій добровільній декларації об’єктів декларування до 1 січня 2021 року.

• Одноразові добровільні декларації, а також відомості, що містяться в них, не можуть бути використані як докази у кримінальних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах (у межах складу та вартості активів, зазначених в такій декларації). Зазначене не застосовується до декларантів членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення осіб, які виконують публічні функції з певними виключеннями.
• Звільнення від відповідальності не поширюється на активи, здобуті внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, окрім правопорушень щодо умисного ухилення від сплати податків, зборів, єдиного внеску, службового підроблення та недбалості.

Загалом, Закон являється передумовою, необхідною для здійснення державного контролю за витратами громадян, хоч і не надає відповіді на те, як саме у майбутньому буде здійснюватися ефективніший податковий контроль.

Ратифіковано Протокол про внесення змін до податкової конвенції між Україною та Королівством Нідерландів

15 червня 2021 року Верховною Радою України прийнято закон про ратифікацію Протоколу від 12 березня 2018 року про внесення змін до Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (далі – «Протокол»).

Основні зміни, які вносяться Протоколом до Конвенції полягають у наступному:

• Збільшено загальну ставку оподаткування процентів з 2% до 5%.
• Виключено положення про можливість оподаткування дивідендів та роялті за ставкою 0%.
• Для дивідендів встановлено ставку в розмірі 5% – якщо фактичним власником дивідендів є компанія (інша ніж партнерство), яка володіє безпосередньо щонайменше 20% капіталу компанії, що сплачує дивіденди, в інших випадках ставка складе 15%.
• Для роялті встановлено ставки 10% (використання або право на використання авторських прав на твори літератури або мистецтв) та 5% (використання або право на використання прав на наукові роботи, патент, торгову марку, модель, секретну формулу, інформацію, що стосується комерційного або наукового досвіду).
• До Конвенції додається положення щодо «принципу основної мети», згідно якого особа не має право на отримання вигід, визначених Конвенцією, якщо буде встановлено, що отримання такої вигоди було основною ціллю проведеної операції. Перед відмовою в наданні вигід Конвенції, передбачається проведення консультацій між компетентними органами обох держав.
• Встановлюється, що при проведенні процедури взаємного узгодження, особа може передати свою справу на розгляд до будь-якої з компетентних держав, а не обов’язково до держави, резидентом якої така особа являється.
• Розширено статтю про обмін інформацією. Нова редакція передбачає обов’язок держави, яка отримала запит на інформацію, застосувати усі свої заходи для збору такої інформації, навіть якщо така держава не потребує запитуваної інформації у власних податкових цілях.

Зміни до Конвенції було внесено у зв’язку із необхідністю приведення положень Конвенції до нових стандартів ОЕСР щодо податкового контролю, адже ставки податків на виплату пасивних доходів підвищено, а також передбачено механізм виключення можливості зловживання перевагами Конвенції.

Законопроект щодо змін в оподаткуванні сільськогосподарських виробників

08 червня 2021 року у Верховній Раді України було зареєстровано Проект Закону № 5636 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння податків з платників податків – суб’єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері сільського господарства».

Відповідно до задуму законодавця, вказаний Проект Закону покликаний, серед іншого, зменшити тіньові схеми при експорті сільськогосподарської продукції, а саме сприяти поверненню валютної виручки в Україну.

Пропонується внесення відповідних змін до Податкового кодексу України щодо порядку коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту. У зв’язку з чим, нульову ставку ПДВ на експорт сільськогосподарських товарів можна буде застосувати тільки після надходження валютної виручки за такі товари.

Також пропонується відміна оподаткування ПДВ при ліквідації основних виробничих або невиробничих засобів, сільськогосподарських рослин та тварин у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням, внаслідок дії обставин непереборної сили, чи без згоди платника податку. А отже така ліквідація не буде розглядатися як постачання, і як наслідок не нараховуватиметься ПДВ на вартість такого ліквідованого врожаю чи тварин/рослин.

Нагадаємо, що аналогічні положення щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у разі загибелі врожаю / тварин були запропоновані в законопроекті № 5333, який було подано до Верховної Ради України ще 05 квітня 2021 року, про який ми більш детально писали тут.

Крім того, Проектом Закону передбачається збільшення вдвічі ставок для платників єдиного податку 4 групи з одного гектара сільськогосподарських угідь.

Альтернативні законопроекти щодо проекту № 5600 (забезпечення збалансованості бюджетних надходжень)

Нагадаємо, що 2 червня 2021 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроект № 5600 щодо змін до Податкового кодексу України, про який ми більш детально писали тут, який одразу ж викликав низку негативних відгуків. Адже окрім індексації ставок окремих податків містив інші значні зміни в адмініструванні податків.

На стільки неоднозначним вийшов законопроект № 5600, що у Верховній Раді зареєстровано вже сім альтернативних проектів (5600-1, 5600-2, 5600-3, 5600-4, 5600-5, 5600-6, 5600-7) і це, скоріше за все, ще не фінал.

Враховуючи зазначене, з альтернативного проекту 5600-1 було виключено усі найбільш спірні положення. Наразі, проект 5600-1 передбачає, зокрема:

• збільшення на 5% ставки акцизного податку на алкогольні напої, екологічного податку та рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;
• збільшення на 14,5% ставки рентної плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, рентної плати за спеціальне використання води та рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів;
• скасування пільги з акцизного податку для платників, які здійснюють постачання електричної енергії (когенераційної та/або з відновлювальних джерел);
• встановлення коригуючого коефіцієнта 0,90 до ставки рентної плати за користування надрами для видобування руд заліза.

Що ж стосується проекту 5600-2, то він, в меншій мірі, відрізняється від першочергового законопроекту № 5600, проте вже не містить наступних положень, які наявні в законопроекті № 5600:

• про оподаткування доходів, отриманих від продажу протягом звітного податкового року, третього та наступних об’єктів нерухомості за ставкою ПДФО 18%;
• про перенесення на виробників та імпортерів обов’язку щодо сплати 5% акцизного податку з роздрібного продажу тютюнових виробів;
• про виключення з платників єдиного податку 4 групи платників, які займаються розведенням свійської птиці, страусів, перепелів;
• про запровадження мінімального податкового зобов’язання для власників та користувачів ділянок сільськогосподарського призначення.

Проект 5600-3 містить положення про індексацію ставок податків, зокрема збільшення акцизного податку на 5% на спирт етиловий, алкогольні напої, пиво, ставки екологічного податку, рентної плати.

Також, залишає норму про оподаткування податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% продажу більше двох об’єктів нерухомості. Проект 5600-3 передбачає розширення бази оподаткування ПДВ шляхом оподаткування операцій з постачання усього житла, окрім збудованого на бюджетні кошти.

Решта альтернативних проектів, називаючи законопроект № 5600 незбалансованим, вносять певні зміни та додають нові положення до Податкового кодексу України, починаючи від врахування інтересів певних галузей, до можливого запровадження податку на виведений капітал з 2022 року.

Наявність такої кількості альтернативних законопроектів, в першу чергу, направлено на привернення уваги до початкового законопроекту № 5600 задля внесення відповідних змін, зменшення його фіскалізації та врахування побажань бізнес спільноти.

Проект постанови Уряду щодо додаткового зняття мораторію на податкові перевірки

04 червня 2021 року на офіційному сайті Державної податкової служби України було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту постанови Кабінету Міністрів України  «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (надалі- «Постанова № 89»).

Як значиться в повідомленні, контролюючі органи переймаються за сплату податків суб’єктами господарювання, які здійснюють свою господарську діяльність в ризикових сферах і тому, в черговий раз пропонують скоротити строки дії мораторію на перевірки та додатково зняти мораторій щодо проведення наступних перевірок:

• тимчасово зупинених документальних перевірок платників податків – фізичних осіб (крім перевірок платників з обсягом одержаного доходу за попередній звітний рік у сумі, що не перевищує 20 млн грн) та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;
• документальних планових перевірок платників податків – фізичних осіб (крім перевірок платників з обсягом одержаного доходу за попередній звітний рік у сумі, що не перевищує 20 млн грн);
• документальних позапланових перевірок з наступних підстав:
• платником подано заперечення на акт перевірки чи скаргу на податкове повідомлення рішення,
• після проведення документальної перевірки, контролюючим органом отримано додаткову інформацію від іноземних державних органів, яка свідчить про порушення платником податків законодавства.
• документальних позапланових перевірок суб’єктів господарювання, які здійснюють виплати доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, у разі отримання відповідей від іноземних компетентних органів;
• документальних позапланових перевірок платників податків – фізичних осіб, які одержують доходи, не пов’язані зі здійсненням підприємницької чи незалежної професійної діяльності, у сумі понад 20 млн грн за рік, та мають ризик щодо несплати податків;
• фактичних перевірок платників податків, які здійснюють:
• реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту,
• реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення,
• надання платних послуг у сфері охорони здоров’я,
• реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, напівдорогоцінного каміння.

Нагадаємо, що прийняття Кабінетом Міністрів України самої Постанови № 89 викликало безліч питань, зокрема щодо її законності. Адже, мораторій на проведення податкових перевірок під час карантину встановлено Податковим кодексом України. Тому фактично положення Постанови № 89 суперечать нормам Податкового кодексу.

Згідно Конституції України, приймати закони уповноважена Верховна Рада України. Підзаконний нормативно-правовий акт (яким є Постанова № 89) не може суперечити Закону, яким є Податковий кодекс.

Крім того, у Податковому кодексі прямо встановлено, що у разі, якщо положення інших актів суперечать положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються положення цього Кодексу.

Варто зазначити, що наразі, в Окружному адміністративному суді міста Києва відкрито провадження у справі щодо визнання протиправною і нечинною Постанови № 89.

Проект наказу про затвердження порядку обліку іноземної компанії зі статусом податкового резидента України

11 червня 2021 року Державна податкова служба України оприлюднила Проект наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку взяття на облік та зняття з обліку іноземної компанії як платника податку на прибуток підприємств зі статусом податкового резидента України» (далі – «Проект»).

Нагадаємо, що з 01 січня 2022 року передбачається можливість визнання іноземних компаній платниками податку резидентами України, за місцем їх ефективного управління на території України.

Україну може бути визнано місцем ефективного управління іноземної компанії, якщо:

• в Україні відбувається проведення зборів виконавчого органу регулярніше, ніж у будь-якій іншій країні;
• управлінські рішення та інша поточна діяльності здійснюється переважно з України;
• фактичне управління діяльністю іноземної компанії переважно здійснюється з України;
• управління банківськими рахунками здійснюється з України;
• ведення бухгалтерського обліку в Україні;
• управління персоналом іноземної компанії здійснюється з України.

Так, Проектом описується порядок як взяття на облік іноземної компанії зі статусом податкового резидента України, так і зняття з обліку такої компанії, та передбачається відповідна форма заяви іноземної компанії №1-ІК.

Варто зазначити, що згідно Проекту при постановці та знятті з обліку такої іноземної компанії, податковим органом додатково перевірятиметься наявність інших підстав для постановки на облік нерезидента, а саме:

• здійснення в Україні діяльності через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва,
• придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні,
• відкриття рахунків в банках України,
• набуття прав власності на інвестиційний актив в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні.

Проект порядку надання повідомлення про набуття частки в іноземній юридичній особі

Нагадаємо, що з 2022 року набувають чинності положення Податкового кодексу України щодо контрольованих іноземних компаній, згідно яких контролюючі особи повинні будуть подавати звітність, розраховувати скоригований прибуток та сплачувати відповідний податок з доходу контрольованої іноземної компанії. Окрім іншого, передбачається обов’язок платника податків повідомляти контролюючий орган про кожне набуття чи відчуження частки в іноземній юридичній особі.

З метою реалізації зазначених положень Міністерством фінансів України було розроблено проект наказу «Про затвердження форми та Порядку надсилання до контролюючого органу Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом України в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи» (далі – «Порядок»).

Так, дія Порядку поширюватиметься як на фізичних, так і на юридичних осіб-резидентів України.

Відповідне повідомлення про набуття або відчуження частки в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (далі – «Повідомлення») має бути надіслано до контролюючого органу за місцем обліку особи-платника протягом 60 днів з дати набуття / відчуження частки, майнових прав.

Варто зазначити, що Податковим кодексом України передбачено значні штрафні санкції (300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи – у 2021 році це 681 000,00 грн) за неподання Повідомлення до контролюючого органу.

Верховний Суд передав податковий спір щодо реальності господарських операцій на розгляд до Великої Палати

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на неоднозначність практики вирішення справ пов’язаних з встановленням факту реальності господарських операцій та фактичності їх здійснення.

Розглядаючи відповідне клопотання позивача Верховний Суд висловив декілька важливих правових позицій та зазначив про слушність доводів позивача щодо неоднозначної практики вирішення справ у адміністративних спорах про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв`язку з відсутністю, на думку податкового органу, у платника податку права на податковий кредит або неправомірністю формування витрат.

Так, істотні розбіжності виникають при наданні судами оцінки такому доказу як вирок місцевого суду, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності підприємства, з яким позивач мав господарські відносини до винесення вироку, і що ця обставина обов`язково має бути врахована судом при наданні оцінки доказам.

Зокрема, судом зазначається, що саме поняття «фіктивне підприємство» відсутнє в законодавстві, а термін «фіктивне підприємництво» (що закріплювався в статті 205 Кримінального кодексу України) стосувався етапу створення/придбання «фіктивного» підприємства і не охоплював подальші господарські відносини такого підприємства. Отже, немає підстав для «автоматичного» визнання усіх операцій підприємства «фіктивними».

Ототожнення понять «фіктивного підприємства» з «фіктивним підприємництвом» призвело до того, що засудження директора за факт придбання/перереєстрації підприємства, призводило до поширення фіктивного статусу на усю діяльність підприємства.  Хоча у кримінальних провадженнях конкретні операції платника податків не досліджувалися.

Визнання пояснення чи протоколу допиту директора контрагента доказом нереальності господарських операцій ставить під сумнів компетенцію ЄСПЛ, а саме щодо неможливості несення платником відповідальності за протиправні дії інших юридичних осіб. Більше того, судом не повинні братися до уваги будь-які вироки. Вирок повинен мати відношення до взаємовідносин платника податків з його контрагентом.

У зв’язку із зазначеним, Верховний Суд наголошує, що невиконання контрагентом своїх податкових обов’язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів.

Верховний Суд також висловився про необхідність застосування принципу пріоритету норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням, закріпленим у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Зокрема, вказаному принципу не відповідає ситуація при якій суд, практично не досліджуючи господарську діяльність підприємства, базуючись на вироці в межах кримінального провадження щодо директора, робить висновок про фіктивність всього підприємства. Адже, з іншого боку, рух товару і зміна в активах може підтверджуватися іншими наданими доказами.

Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду України, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

А отже, наразі чекатимемо, яких висновків дійде Велика Палата, адже вони матимуть вплив на всю подальшу правозастосовну та судову практику.

РРО при оплаті за товар через платіжні системи LiqPay і WayForPay: позиція Верховного Суду

Верховним Судом було розглянуто справу, в якій позивач намагався оскаржити отриману індивідуальну податкову консультацію щодо застосування реєстратора розрахункових операцій (далі – «РРО») при проведенні оплати через системи LiqPay і WayForPay.

Позиція позивача полягала в тому, що враховуючи технічну сторону операції, при оплаті за товари через системи LiqPay і WayForPay відбувається безготівковий переказ, для проведення якого застосування РРО не є обов’язковим.

Однак, Верховний Суд став на сторону податкового органу.

Так, Верховний Суд зазначив, що правильними є доводи позивача, що з технічної точки зору між фізичною особою-підприємцем і фінансовою установою, якій належить платіжний сервіс, відбувається саме операція з безготівкового переказу коштів, для проведення якої застосування РРО не є обов`язковим, разом з тим, суб`єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є фізична особа-підприємець, яка здійснює продаж товарів, і отримувач такого товару (покупець), який здійснює грошовий розрахунок за цей товар у дистанційному режимі за допомогою платіжного сервісу.

При цьому, факт виконання договору купівлі-продажу товару обумовлений саме отриманням товару покупцем, а тому, продавець зобов`язаний забезпечити отримання покупцем розрахункового документа, який підтверджує факт оплати покупцем товару. Відповідно, така операція має ознаки розрахункової в розумінні Закону про РРО, а застосування РРО при її проведенні є обов`язковим.

На правильність цього висновку вказує і сама модель здійснення платежу за електронним договором з оплатою через використання електронних платіжних сервісів LiqPay і WayForPay, яка передбачає використання для розрахунку саме банківської платіжної картки в дистанційному режимі. Положення Закону про РРО прямо визначають необхідність оформлення відповідного розрахункового документа у разі застосування банківської платіжної картки при здійсненні такої розрахункової операції, хоча її характер і є безготівковим.

Оскільки в розумінні закону момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар у разі укладання електронного договору із умовами доставки товару покупцеві через перевізника або організацію зв`язку співпадає з моментом здачі товару такому перевізникові чи організації зв`язку, то у такому випадку місцем проведення розрахунків виступає або місце отримання продавцем коштів за товар, або місце передачі продавцем товару перевізникові чи організації зв`язку. Отже, доводи позивача про відсутність місця проведення розрахункової операції є безпідставними.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що у разі доставки поштою або кур`єрською службою товару, придбаного на умовах передоплати із застосуванням платіжних сервісів LiqPay і WayForPay, суб`єкт господарювання повинен вкласти у поштове відправлення раніше роздрукований з використанням РРО розрахунковий документ, установленої законодавством форми і змісту на повну суму проведеної операції, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів. Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов`язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов`язкові реквізити.

Верховний Суд про повноваження податкової при списанні податкового боргу

Справа, яка надійшла на розгляд Верховного Суду, стосувалася відмови податкового органу у списанні безнадійного податкового боргу.

Позивач в даній справі заявляв, що податковому органу було надано усі визначені законодавством документи для підтвердження безнадійності боргу. Судами першої та апеляційної інстанцій було задоволено заяву позивача.

Заявником в касаційній інстанції виступав податковий орган, який, серед іншого, заявляв про свої дискреційні повноваження при прийнятті рішення щодо списання безнадійного податкового боргу.

На що Верховним судом було зазначено, що дискреційне повноваження надає суб`єкту владних повноважень  певний ступінь свободи при прийнятті рішення, тобто, у межах, які визначені законом, цей суб`єкт має можливість самостійно (на власний розсуд) обирати один з кількох варіантів рішення.

У зв’язку із зазначеним, повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними, якщо законом встановлено тільки один варіант рішення. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, контролюючий орган зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, Верховний Суд постановив, що, враховуючи установлені судами обставини, позовна вимога в частині зобов`язання контролюючого органу прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу була правомірно задоволена судами.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили як безпідставні посилання суб’єкта владних повноважень на втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки судові рішення не містять вимоги про безпосереднє списання податкового боргу, а зобов’язують податковий орган прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу як орган, який наділений такими повноваженнями.

Огляд судової практики Верховного Суду щодо адміністративного арешту коштів і майна

Верховний Суд опублікував Огляд судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо адміністративного арешту коштів і майна.

Зокрема, в Огляді оприлюднено актуальні правові позиції щодо підстав та умов звернення податкового органу із позовом до суду щодо накладення арешту на кошти платників податків.

• У своїй постанові Верховний Суд розглядав справу, позовні вимоги якої стосувалися накладення арешту на рахунки підприємства через недопуск контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

За наслідками розгляду, суд зазначає, що положення Податкового кодексу України не визначають послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів і приходить до висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Підтвердження або непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

• У іншій справі, що розглядалася Верховним Судом, з урахуванням факту оскарження наказу про проведення перевірки, суд вказує, що спір про право в контексті КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів.

У разі наявності рішення про задоволення позову, яке набрало законної сили у справі про скасування наказу про призначення перевірки, Верховний Суд доходить висновку, що задля застосування арешту коштів суб`єктом владних повноважень недоведено наявність правових підстав для накладення арешту на кошти платника.

• Верховний суд у своїй постанові зазначив, що арешт майна і арешт коштів розрізняються процедурою застосування: за рішенням суду (для арешту коштів) та за рішенням керівника податкового органу (арешт майна, відмінного від коштів).

В результаті зазначеного, податковий орган вправі звернутися до суду щодо застосування арешту коштів на рахунках, незважаючи на наявність судового підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Проте, з метою правильного вирішення справи щодо накладення арешту саме на кошти, суди мають встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки. Саме тому, оскарження платником податків наказу на проведення перевірки буде визнано спором про право, а в разі визнання протиправним такого наказу, у суду будуть відсутні підстави для задоволення позову податкового органу.