Корупційні вікна в законодавстві: що потрібно знати про антикорупційну експертизу

Хочу звернути увагу на такий собі непомітний важіль, наданий наразі законом простому громадянину, який побачить корупційне вікно в будь-якому обов’язковому для всіх нормативному документі. Це один із механізмів протидії та запобігання корупції – антикорупційна експертиза. 

У Законі України «Про запобігання корупції» (надалі – Закон) визначається, що антикорупційна експертиза – це діяльність із виявлення в нормативно-правових актах, або проектах нормативно-правових актів положень, які самостійно чи у поєднанні з іншими нормами можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією. У процесі здійснення антикорупційної експертизи аналізується можливість окремого нормативно-правового акту чи його певних положень самостійно сприяти вчиненню певного корупційного правопорушення, а також розробляються рекомендації стосовно їх усунення.

Хто може здійснювати антикорупційну експертизу? 

Законом, зокрема, передбачена можливість громадських об’єднань, їх членів або уповноважених представників, а також окремих громадян та юридичних осіб в діяльності щодо запобігання корупції проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та їх проектів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій. 

Проведення громадської антикорупційної експертизи та оприлюднення її результатів проводитися за ініціативою та коштами фізичних осіб, громадських об’єднань та юридичних осіб. Проведення такої експертизи можливе також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі коштів міжнародної технічної допомоги.

Прогалини закону

Хоча проведення громадської антикорупційної експертизи не є обов’язковим, її результати та можливі рекомендації підлягають обов’язковому розгляду суб’єктом владних повноважень, який видав цей акт, його правонаступником або суб’єктом, до якого перейшли відповідні нормотворчі повноваження у даній сфері. Тим не менш, Законом не встановлюються чіткі вимоги для щодо врахування цим органом зауважень та/або рекомендацій громадської експертизи.

Зокрема, Законом наразі не передбачено покрокової процедури передачі висновків громадської експертизи органам державної влади та місцевого самоврядування. Крім того, відсутній механізм реагування органами влади на такі зауваження та/або рекомендації. Обов’язковим є лише їх оприлюднення.

Чи буде працювати механізм?

Слід пам’ятати, що якщо той чи інший суб’єкт владних повноважень не відреагував на таку експертизу, то його бездіяльність можна оскаржити у суді та визнати її незаконною.

У такому випадку суд, встановлюючи, наприклад, певні юридичні факти (корупційні вікна), не позбавлений можливості (у залежності від конкретних обставин) зафіксувати їх у своєму рішенні. У подальшому це може бути використано або при визнанні нормативного акту недійсним, або для притягнення чиновника, який не відреагував на законні зауваження, до відповідальності. Питання відповідальності знову ж таки має вивчатися у кожному конкретному випадку і завжди вимагає ситуативного підходу.

Мені поки не відомі випадки ефективного застосування описаного інструменту, однак я можу привести приклад ефективності обов’язкової антикорупційної експертизи, яку, зокрема, має право проводити НАЗК – Національне агентство з питань запобігання корупції . 

Висновки 

Можемо зробити висновок, що прогалини у законах дійсно існують, а такі механізми як антикорупційна експертиза допомагають їх виявляти та виправляти. Тож не варто бачити у цих недоліках можливість для реалізації корупційних схем: законодавчі недоліки поступово будуть усунуті, проте покарання за недотримання норм Закону діє вже сьогодні.