Верховний Суд підтвердив неможливість витребування майна у добросовісного набувача в разі порушення законодавства іншими особами

У зазначеній справі позивач звернувся з позовом про визнання за ним права власності на квартиру. Позов був обґрунтований тим, що позивач є власником квартири, яку передав у іпотеку та яка згодом протиправно вибула з його володіння та була відчужена кілька разів. 

Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на квартиру. Проте, на думку Суду, суди нижчих інстанцій помилилися в мотивах такої відмови. Суд зазначив, що можливість витребування майна з володіння іншої особи залежить насамперед від: 

• змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном;
• його волевиявлення щодо вибуття майна;
• добросовісності набувача майна;
• характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

У Постанові Суд дійшов висновку, що при розгляді справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України в поєднанні з положеннями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «…суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, як про це зазначала раніше Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням». Такими обставинами можуть бути, зокрема:

• підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, 
• порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, 
• спрямованість волевиявлення учасників правовідносин;
• їхні фактичні наміри щодо цього майна тощо.

З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що добросовісний набувач не може нести відповідальність через порушення третіх осіб, які були вчинені в межах процедур, призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. 

Втрата добросовісним набувачем свого статусу суперечить ст. 388 ЦК України та призводить до позбавлення його майна, що змушує добросовісного набувача самостійно шукати способи відшкодування своїх втрат. Це, на погляд Суду, є неприпустимим, оскільки покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, про що йдеться, зокрема, в п. 6.53 постанови ВП ВС від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.

Більше статей, судових позицій та практичних порад щодо вирішення судових спорів в Україні  знаходьте на сайті 👇