Дайджест новин | липень 2025

Практика корпоративного права

Реформа публічно-приватного партнерства в Україні: від ДПП до ППП

30 липня 2025 року Президент України підписав ключовий закон № 7508, який кардинально змінює механізми залучення приватного капіталу до відбудови української інфраструктури. Документ офіційно перейменовує «державно-приватне партнерство» (ДПП) на «публічно-приватне партнерство» (ППП) та має на меті вирішити системні проблеми, через які з 200 укладених договорів фактично виконувалося лише 22.

Основними змінами стали радикальне скорочення процедур (з двох років до 45-90 днів), впровадження електронної системи закупівель, уніфікація з європейськими стандартами та додаткові державні гарантії для приватних партнерів. Для проєктів відновлення у медицині, транспорті, енергетиці та освіті діятиме спрощена процедура протягом воєнного стану та ще 7 років після. Введено механізм «інфраструктури в розстрочку», коли приватний партнер будує об’єкт за власні кошти, а держава поступово відшкодовує витрати, та можливість гібридного фінансування з поєднанням публічних, приватних та грантових ресурсів.

Очікується, що завдяки новим правилам механізм ППП забезпечить залучення до одного мільярда доларів США інвестицій у найближчі роки.

Президент підписав закон про факторинг: запроваджується держреєстрація відступлення права вимоги

Набув чинності Закон № 4466-IX про удосконалення регулювання факторингу в Україні, який кардинально змінює правове поле галузі. Документ наближає українське законодавство до міжнародних стандартів та посилює захист учасників ринку.

Основні нововведення включають імплементацію положень Модельного закону Міжнародного інституту з уніфікації приватного права про факторинг. Це дозволить українському факторингу відповідати кращим світовим практикам та полегшить співпрацю з міжнародними партнерами.

Закон запроваджує обов’язкову державну реєстрацію відступлення права вимоги, що значно знизить ризики шахрайства у факторинговій діяльності та підвищить прозорість ринку. Учасники зможуть перевіряти статус вимог та уникати подвійного відступлення.

Окремо визначено предмет і зміст договору факторингу, встановлено пріоритет відступлення права грошової вимоги та розмежовано регулювання торговельного факторингу й операцій з фінансовою заборгованістю. Це усуне правову невизначеність та спростить правозастосування.

Важливою зміною стає ліцензування діяльності з відступлення права вимоги за споживчими кредитами. Такі компанії мають отримати ліцензію фінансової компанії з правом надавати кошти у кредит, яка буде несумісною з наданням послуг торгового факторингу.

Зазначені зміни створюють правову основу для розвитку цивілізованого ринку факторингу та посилюють захист прав його учасників відповідно до європейських стандартів.

Практика податкового права | TAX ALERT

Прийнято закон, що оновлює деякі правила адміністрування ПДФО, місцевих податків

16 липня 2025 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» (законопроєкт № 13157).
Згідно з текстом закону, підписаного Головою Верховної Ради України, передбачається, серед іншого, таке:

Повернення для фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, як податкових агентів, квартального звітного періоду з розбивкою по місяцях для подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску;
Можливість включення учасниками бойових дій та особами з інвалідністю внаслідок війни до податкової знижки з ПДФО понесених витрат на оренду житла;

Визначення військовополонених окремою категорією фізичних осіб – нерезидентів для цілей оподаткування ПДФО. Податковими агентами зі сплати ПДФО з винагороди за їх працю виступатимуть табори для тримання військовополонених, установи виконання покарань та слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, які нараховують такі доходи;
Надання платникам місцевих податків права відкоригувати за відповідні податкові (звітні) періоди (з урахуванням строку позовної давності, але не раніше ніж за 2022 рік) нараховані податкові зобов’язання з таких податків шляхом подання уточнюючих податкових декларацій. Також, складені податкові повідомлення-рішення про сплату місцевих податків за зазначені податкові (звітні) періоди підлягатимуть скасуванню (відкликанню), а грошові зобов’язання та податковий борг – анулюванню.

Така можливість виникатиме у випадку прийняття органом місцевого самоврядування, військовою / військово-цивільною адміністрацією в період дії воєнного стану рішення про внесення змін до раніше прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг щодо них або рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів, відповідно до яких зменшуються раніше встановлені їх ставки.
Наразі закон направлений на підпис Президенту України.

Спеціальний режим оподаткування моряків: зареєстровано законопроєкт

24 липня 2025 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт № 13530 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо заохочення моряків до підтримки української економіки».

Цим законопроєктом пропонується ввести новий податок – податок з доходів моряків.
Відповідно до пропонованих змін:

Моряки матимуть право обрати спеціальний режим оподаткування доходів, отриманих від виконання обов’язків моряка на судні. Обрання такого режиму буде добровільним та здійснюватиметься шляхом подання заяви.

Таке право поширюватиметься на моряків, які є громадянами України або особами без громадянства, які постійно проживають в Україні, або громадянами інших держав, що є резидентами України. Спеціальний режим не застосовуватиметься до членів екіпажів військових кораблів (суден) військових формувань України.

Об’єктом оподаткування цим податком вважатимуться доходи моряка, отримані від виконання обов’язків моряка на судні незалежно від форми правових відносин (трудовий договір, цивільно-правовий договір, інші форми).

База оподаткування визначатиметься виходячи з базових ставок місячної заробітної плати моряків, встановлених Міжнародною федерацією транспортних робітників (International Transport Workers Federation – ITF) відповідно до Мінімальної шкали заробітної плати ITF ILO (ITF ILO Minimum Wage Scale).

Ставку податку з доходів моряків пропонується встановити в розмірі 18 відсотків, що є рівною зі ставкою класичного ПДФО.

Передбачається, що моряки будуть платниками війського збору за ставкою 1 відсоток.
Основною перевагою пропонованого режиму оподаткування є можливість звільнення від сплати податку з доходу моряків та військового збору в разі виконання обов’язків моряка на морському судні сукупно понад 183 дні протягом календарного року, за умови перерахування не менш як 90 відсотків від бази для нарахування податку з доходів моряків та військового збору на рахунок в українському банку на території України, з автоматичною конвертацією цих коштів у національну валюту за курсом Національного банку України на день зарахування, можливістю переведення цих коштів у готівку виключно на території України та без можливості перерахування таких коштів за кордон.

Однак, це положення щодо звільнення не застосовуватиметься під час дії воєнного стану.

Судова практика 

Мінімальний розмір трьох процентів річних за прострочення не може бути зменшено судом

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24 роз’яснила, що три проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є встановленим законом мінімумом відповідальності боржника за порушення грошового зобов’язання. Цей розмір не може бути знижений судом, навіть з урахуванням обставин справи, якщо інше не передбачено договором або законом.

У справі, яка розглядалась, між комунальним підприємством та товариством був укладений договір на виконання робіт. Згодом, на підставі судового рішення, борг було сплачено, однак позивач також вимагав стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили вимоги, але зменшили розмір процентів, враховуючи погашення боргу та фінансовий стан відповідача. Крім того, частина вимог була відхилена у зв’язку із закінченням строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду не погодилась із таким підходом, звернувши увагу на зміни законодавства, пов’язані з карантином та воєнним станом. Вона наголосила, що строк позовної давності у цьому випадку продовжувався, а отже — позивач звернувся до суду в межах допустимого періоду.

Щодо процентів річних, Велика Палата підкреслила: хоча суд має право зменшити їх розмір за певних умов, це не стосується випадків, коли мова йде про мінімально встановлену законом ставку — три проценти річних. Такий розмір є фіксованим і не підлягає перегляду судом на меншу суму.

У підсумку Верховний Суд визнав вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних обґрунтованими, а зменшення останніх — безпідставним.

Строк звернення до адмінсуду обчислюється з моменту, коли особа могла дізнатися про порушення прав

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2025 року у справі № 990/102/25 роз’яснила правила обчислення строку звернення до адміністративного суду, зокрема в контексті отримання електронної кореспонденції.

Позивач стверджував, що строк на звернення до суду не був порушений, оскільки про зміст рішення дізнався лише 18 лютого 2025 року, коли відкрив електронний лист із його повним текстом. Однак Велика Палата не погодилася з цим аргументом, підтримавши ухвалу Касаційного адміністративного суду про повернення позовної заяви через пропущення строку.

Суд нагадав, що згідно зі ст. 120 КАС України, процесуальний строк починає свій перебіг з наступного дня після події, з якою він пов’язаний. У цій справі позивач отримав рішення на електронну пошту ще 14 лютого, а отже, строк звернення до суду почався з 15 лютого 2025 року. Сам факт, що позивач не перевіряв пошту декілька днів, не змінює моменту початку обчислення строку, адже саме тоді він міг і повинен був дізнатися про зміст рішення.

ВП ВС також нагадала, що воєнний стан сам по собі не є автоматичною підставою для поновлення строку. Оцінка таких обставин відбувається індивідуально з урахуванням змісту заяви про поновлення. Повітряні тривоги не визнаються поважною причиною, якщо не доведено, що вони фактично унеможливлювали подання позову протягом усього передбаченого законом строку.

КМУ оновив порядок визначення критично важливих підприємств для цілей бронювання працівників

З 16 липня 2025 року набрали чинності зміни до порядку бронювання військовозобов’язаних, які уряд затвердив постановою № 847 від 14 липня 2025 року «Про питання бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час». Документом оновлено критерії, за якими визначаються підприємства, установи та організації як критично важливі для економіки, життєдіяльності населення та потреб оборонного сектору в умовах мобілізації та воєнного стану.
Згідно зі змінами, право визнавати підприємства критично важливими залежить від організаційної форми та сфери діяльності:

Центральні органи виконавчої влади та інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, уповноважені визначати критично важливими ті суб’єкти, які працюють у відповідній галузі національної економіки або реалізують державну політику.

Обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації (а за потреби — військові адміністрації) здійснюють таке визначення стосовно:

• підприємств комунальної форми власності;
• підприємств, що розташовані в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці та працюють у сферах:
  • сільського, лісового чи рибного господарства;
  • добувної та переробної промисловості;
  • енергетики, водопостачання, поводження з відходами; будівництва, торгівлі, транспорту, логістики, поштових та кур’єрських послуг.

Щоб отримати статус критично важливого, підприємство, яке відповідає затвердженим критеріям (зокрема, пункту 2 Критеріїв), має звернутися із заявою до уповноваженого органу — центрального або місцевого, залежно від вищезгаданих умов.
Ці оновлення є обов’язковими для виконання з моменту їх офіційного оприлюднення — 16 липня 2025 року.

Набув чинності закон про оновлений порядок розподілу судових витрат і збору

16 липня 2025 року набув чинності Закон № 4508-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору».
Закон покликаний удосконалити підходи до розподілу судових витрат у господарському, цивільному та адміністративному процесах, а також посилити гарантії доступу до правосуддя для фізичних осіб.

Серед ключових новацій:

Суд отримав право ухвалювати рішення про розподіл судових витрат без повідомлення учасників справи, що має оптимізувати судовий розгляд.
Уточнено підстави для звільнення, зменшення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору з урахуванням індивідуальних обставин конкретної справи — це дозволяє судам застосовувати більш гнучкий і справедливий підхід.
Доповнено Закон «Про судовий збір» новим пунктом 2-1 статті 4, який визначає ставки судового збору у справах про банкрутство (неплатоспроможність).
Закон передбачає зміни до ГПК, ЦПК, КАСУ та Закону «Про судовий збір». Детальний аналіз оновлень підготував Східний апеляційний господарський суд у формі порівняльної таблиці.

Президент підписав Закон про множинне громадянство: визначено ключові умови

15 липня 2025 року Президент України підписав Закон № 4502-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України», який запроваджує правові механізми для реалізації права на набуття та збереження громадянства України, включаючи можливість множинного громадянства. Цей закон набере чинності з 16 січня 2026 року.

Закон передбачає низку важливих змін:

• Множинне громадянство визначено як належність особи одночасно до громадянства двох або більше держав.
• Україна визнає множинне громадянство у двох випадках:
• якщо громадянин України набуває громадянства країни, включеної до спеціального переліку, який затверджує Кабінет Міністрів з урахуванням, зокрема, членства країни в ЄС та її санкційної політики щодо держави-агресора;
• якщо іноземець — громадянин такої країни — отримує українське громадянство.
• Усі кандидати на громадянство України мають складати іспити (мовний, історичний, з основ Конституції) без пільг або відстрочок.
• Військовослужбовці-іноземці, які служать у ЗСУ за контрактом, можуть подати на громадянство після одного року служби під час воєнного стану.

Закон є черговим кроком у напрямку імплементації політики відкритості для української діаспори та міжнародних партнерів, одночасно закріплюючи безпекові запобіжники.

Практика кримінального права 

Відновлено незалежність Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

1 серпня 2025 року набув чинності закон, який закріплює оновлені інституційні гарантії незалежності НАБУ та САП. Найважливіші новації такі:

• відновлено виключну підслідність НАБУ — забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності НАБУ, іншому органу досудового розслідування, крім випадків наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування НАБУ чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану;
  
• встановлено ключові процесуальні повноваження керівника САП, у т.ч.:
  • погоджувати продовження строку досудового розслідування до 12 місяців;
  • повідомляти про підозру вищим посадовим особам;
  • доручати здійснення досудового розслідування іншому органу за наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування НАБУ чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану;
  • погоджувати укладення угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється детективами НАБУ, тощо;
    
• обмежено повноваження Генерального прокурора, зокрема він втрачає право:
  • надавати обов’язкові до виконання вказівки детективам НАБУ, у т.ч. щодо надання матеріалів кримінального провадження;
  • одноособово вирішувати спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності НАБУ;
  • закривати кримінальне провадження щодо вищих посадових осіб.

Крім того, відтепер працівники НАБУ, САП та інших правоохоронних органів, які мають доступ до державної таємниці, зобов’язані раз на 2 роки пройти поліграфологічне дослідження на предмет вчинення дій на користь держави-агресора.

Проведення слідчих (розшукових) дій на підприємстві: на що бізнесу варто звернути увагу

Проведення слідчих (розшукових) дій на підприємстві є серйозним викликом. Найчастіше проблеми виникають через банальну неготовність співробітників до таких подій, зокрема: відсутність інструкцій, нерозуміння своїх прав і обов’язків, необережне поводження з документами чи технікою.

Серед помилок, які найчастіше допускають працівники під час слідчих (розшукових) дій, зокрема обшуку, є:

• нехтування перевіркою документів безпосередньо перед початком слідчої дії, зокрема ігнорування необхідності ознайомитися з ухвалою слідчого судді та службовими посвідченнями уповноважених осіб;
• відсутність нагляду за проведенням слідчої (розшукової) дії, що створює ризик недобросовісної поведінки працівників правоохоронних органів;
• надмірна комунікація співробітників із працівниками правоохоронних органів, зокрема розкриття інформації, яка не запитувалася;
• емоційна чи агресивна поведінка персоналу або публікація фото, відео або коментарів у соціальних мережах про обшук.

Більш детально про поширені помилки та практичні поради щодо їх запобігання читайте у статті радниці практики кримінального права GOLAW, адвокатки Крістіни Кольчинської та помічниці юриста Анастасії Мірошниченко.

Поліграф у кримінальному провадженні: ефективний засіб доказування чи сумнівний інструмент?

Попри популярність у масовій культурі, в Україні поліграф не має визначеного місця у кримінальному процесі. Закон не містить ані прямої заборони, ані чіткого дозволу на його використання, що зумовлює обмежене застосування результатів поліграфологічного дослідження як доказу у кримінальних провадженнях.

З технічного боку сучасні поліграфи фіксують фізіологічні показники — серцебиття, дихання, електропровідність шкіри тощо. Водночас варто враховувати, що результати дослідження мають імовірнісний характер і значною мірою залежать від тлумачення поліграфолога, що ставить під сумнів їхню об’єктивність та доказову цінність.

Проте використання поліграфа на практиці можливе, але винятково за письмовою згодою особи. Важливо, що відмова від його проходження не може вважатися підставою для процесуального тиску або негативних наслідків для учасника провадження. Крім того, адвокат має право бути присутнім на всіх етапах взаємодії з правоохоронними органами, навіть якщо особу викликано як свідка.

Водночас судова практика в Україні щодо поліграфа залишається неоднорідною. В одних рішеннях визнається допоміжний характер цього інструменту отримання відомостей про кримінальне правопорушення, в інших — прямо зазначається на недопустимість використання його результатів як джерела доказів.

Подібна ситуація спостерігається й в інших державах. У більшості країн поліграф застосовується як допоміжний засіб, переважно на досудовому етапі. Навіть у США, де поліграф використовується найчастіше, його результати зазвичай не визнаються допустимими доказами в суді.

Більш детально про використання результатів поліграфічних досліджень у кримінальному процесі України читайте у статті радниці практики кримінального права GOLAW Крістіни Кольчинської та помічника юриста Марка Котіва.