Дайджест новин | липень 2026

Практика корпоративного права

Уряд розширив перелік української промислової техніки, за купівлю якої бізнесу компенсують 15% вартості

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 1 липня 2026 року № 853, якою розширив перелік продукції, що підпадає під програму часткової компенсації 15% вартості (без ПДВ) в межах державної політики «Зроблено в Україні».

До програми додано 18 нових видів обладнання та техніки українського виробництва. Серед них – фургони на базі шасі, самоскиди, мобільні вагон-будинки, автовишки, дорожні комбіновані та підмітально-прибиральні машини, комунальні очисні установки, спецобладнання для ямкового ремонту, промислові вентиляційні та фільтруючі установки, зварювальне обладнання, печі нагріву тощо.

Наразі у переліку техніки та обладнання, 15% вартості яких компенсує держава, – 1 354 технічні найменування від 50 українських машинобудівних підприємств.

Договірна ціна техніки чи обладнання між продавцем і покупцем відтепер може відрізнятися від орієнтовної ціни у переліку в межах 15%. Це допускається у разі зміни витрат виробника на комплектувальні, матеріали, енергоресурси, оплату праці, виробництво чи збут.

Загалом програма діє для обладнання зі ступенем української локалізації не менше 40%. Щоб скористатися компенсацією, покупець має придбати техніку з Переліку через один із 29 уповноважених банків та подати відповідну заяву з підтверджуючими документами. Виробники для включення своєї продукції до Переліку подають електронну заявку та фінансово-технічну документацію до Мінекономіки.

Уряд оновив правила публічних та оборонних закупівель на час воєнного стану

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 15 липня 2026 року № 957, якою вніс зміни до особливостей здійснення публічних та оборонних закупівель. Більшість нововведень набирає чинності з 1 вересня 2026 року.

Ключовою зміною стало повернення обов’язкової переговорної процедури замість укладення прямих договорів у випадках винятку – таких як відміна торгів через відсутність учасників, відсутність конкуренції з технічних причин чи нагальна потреба. Відтепер до електронної системи повертається публікація повідомлення про намір укласти договір та чітко визначаються строки для оскарження таких рішень.

Водночас Уряд скасував обов’язкове застосування Prozorro Market для закупівель продуктів харчування, надавши замовникам свободу вибору між електронним каталогом та відкритими торгами. Також було збільшено мінімальний строк для подання тендерних пропозицій у відкритих торгах – тепер він становить не менше 15 днів як для товарів і послуг, так і для робіт.

Окрему увагу в постанові приділено енергетиці та прозорості у будівництві. Уряд запровадив спеціальний пункт 9-2 Постанови, який дозволяє до 31 грудня 2026 року укладати прямі угоди без торгів для закупівлі енергетичного обладнання (турбін, генераторів, котелень) за Комплексними планами стійкості, а також для захисту об’єктів критичної інфраструктури. Разом із тим, для підвищення контролю за витратами запроваджено обов’язкове оприлюднення в Prozorro актів виконаних будівельних робіт та довідок про їх вартість протягом 5 робочих днів після підписання, якщо ціна договору перевищує 10 млн грн. Окрім цього, Кабмін продовжив дію винятків із вимог локалізації для закупівель енергообладнання, зокрема, до кінця 2026 року – для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій в енергосистемі.

Міноборони відкрило доступ виробникам до восьми військових технологій

Міністерство оборони України допустило до ліцензування вісім технологій, розроблених у межах оборонного відомства та Збройних Сил. Це рішення дозволить українським виробникам отримати право на використання розробок для масштабування випуску товарів оборонного призначення та їх подальшого постачання Силам оборони. Передача технологій здійснюється в межах експериментального проєкту, затвердженого постановою Кабміну № 1310.

Серед доступних для ліцензування рішень – дрон-перехоплювач Octopus, керований боєприпас, детектор безпілотників «Вітряк», а також системи зв’язку, керування та донаведення для безпілотних систем і наземних роботизованих комплексів. Опис усіх розробок розмістили у спеціальному закритому розділі порталу Brave 1 з міркувань безпеки. Окрім того, протягом IV кварталу 2025 року Міноборони вже надало виробникам 30 ліцензій на використання військових технологій.

Для отримання права на використання розробок виробники мають подати повідомлення про заінтересованість через портал Brave 1, надати документи про відповідність критеріям проєкту та укласти угоду з Міноборони. За потреби компанії можуть попередньо вивчити технічну документацію, підписавши договір про нерозголошення з розробником, після чого подають повторне повідомлення для укладення фінального договору.

Мінекономіки презентувало законопроєкт про таксономію сталих видів економічної діяльності та сталі інвестиції

Міністерство економіки та довкілля України презентувало проєкт Закону України «Про таксономію сталих видів економічної діяльності та сталі інвестиції», який має стати основою для впровадження в Україні європейських правил сталого фінансування та ESG-регулювання. Законопроєкт розроблений з урахуванням підходів Європейського Союзу та спрямований на гармонізацію українського законодавства з вимогами ЄС. 

Документ передбачає створення єдиної системи класифікації видів економічної діяльності за критеріями екологічної сталості. Така система дозволить державі, банкам, інвесторам та бізнесу використовувати однакові підходи до оцінки інвестиційних проєктів, підвищити прозорість фінансового ринку та мінімізувати ризики «грінвошингу» – необґрунтованого позиціонування діяльності як екологічно сталої. 

Очікується, що після ухвалення закону критерії таксономії використовуватимуться під час фінансування проєктів відновлення України, залучення міжнародних інвестицій та реалізації програм «зеленого» переходу. Для українського бізнесу це означатиме поступове запровадження нових вимог до розкриття інформації про сталість проєктів та відповідність екологічним стандартам ЄС. 

Практика податкового права | TAX ALERT

Електронна простежуваність та маркування акцизом тютюнової сировини: новий законопроєкт у парламенті

20.07.2026 у Верховній Раді України зареєстровано проєкт закону № 15372-1 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підвищення ефективності контролю за виробництвом та обігом тютюнової сировини та удосконалення застосування ризик-орієнтованого підходу під час здійснення фінансового моніторингу».

Зокрема, законопроєктом передбачено низку змін, що стосуються оподаткування тютюнової сировини:

• маркування електронним акцизом: передбачає нанесення на упаковку (тюк, мішок, ящик тощо) графічних елементів акцизної марки з даними про виробника, сорт, вагу, місце виробництва та вологість;
• застосовування електронної простежуваності: система міститиме інформацію щодо операцій з електронними акцизними марками, залишків, акцизних документів, використання тютюнової сировини у виробництві, її переміщення.

За умови прийняття законопроєкту парламентом, положення щодо маркування електронним акцизом тютюнової продукції наберуть чинності з 01.07.2029.

Форма декларації з транспортного податку: зміни набрали чинності

21.07.2026 набрали чинності два накази Міністерства фінансів України, якими змінено форму Податкової декларації з транспортного податку: від 12.06.2026 № 313 та від 02.07.2026 № 353.

Наказом № 313 форму декларації викладено у новій редакції.

Відтак, оновлена форма декларації передбачає можливість відображення у звітності пільг з транспортного податку, встановлених рішеннями органів місцевого самоврядування.

Раніше форма такої можливості не передбачала, хоча обов’язок відображати в податковій звітності суми податків, не сплачених у зв’язку з отриманням пільг, діє з 2020 року.

Наказом № 353 виправлено технічні неточності вищезгаданої форми декларації – нумерацію рядків таблиці другого розділу та окремі виноски.

Плануються зміни до форм фіскальних чеків

31.07.2026 Міністерство фінансів України оприлюднило проєкт наказу «Про затвердження Змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів».

Зокрема, згаданим документом передбачено такі зміни:

• доповнення форм чеків та квитанцій реквізитом IMEI (міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання), який зазначається у розрахункових документах при реалізації мобільних телефонів та смартфонів;
• уточнення реквізитів фіскального касового чека за операціями з приймання коштів для подальшого переказу (форма № ФКЧ-5), зокрема щодо можливості зазначення найменування отримувача та номера рахунку, відкритого у небанківського надавача платіжних послуг;
• формат відображення часу в реквізитах проведення розрахунку та QR-коді на фіскальному чеку змінено: секунди не відображатимуться.

У разі затвердження цей наказ набере чинності з 01.01.2027, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Система «еАкциз»: триває тестування сплати акцизного податку

24.07.2026 Державна податкова служба України повідомила про продовження тестування сервісів зі сплати акцизного податку в електронній системі обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах («еАкциз»).

Тестова сплата здійснюється за унікальними ідентифікаторами на нові бюджетні рахунки, відкриті Державною казначейською службою України для аналітичного обліку таких надходжень, і доступна лише виробникам та імпортерам. Решта функціоналу – оформлення, коригування та перевірка електронних документів, оновлені версії програмних інтерфейсів (API), градація економічних операторів – відкрита для всіх суб’єктів господарювання, які здійснюють обіг підакцизних товарів.

Тестовий режим триває до 11.10.2026 включно, участь у ньому не є обов’язковою.

Повноцінне впровадження системи, яке передбачаєзаміну паперової акцизної марки електронною, заплановане з 01.11.2026.

Судова практика

Мін’юст запровадив повний цикл автоматизованого стягнення боргів

14 липня 2026 року набрав чинності наказ Міністерства юстиції України від 9 липня 2026 року № 1837/5, яким удосконалено механізм автоматизованого арешту коштів та запроваджено повноцінну процедуру звернення стягнення на активи боржників. Документ ухвалено на виконання Закону № 4833-IX щодо цифровізації окремих етапів виконавчого провадження.

Якщо раніше порядок передбачав переважно автоматизований арешт коштів, то тепер він охоплює весь цикл виконавчих дій – від встановлення рахунків боржника до примусового списання коштів і їх перерахування стягувачу через автоматизовану систему виконавчого провадження без паперового документообігу.

Коло учасників також було розширено. Окрім банків, порядок поширюється на небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей та інші фінансові установи, а електронні гроші відтепер прирівнюються до звичайних коштів.

Банки та інші надавачі платіжних послуг повинні щогодини перевіряти наявність нових документів від виконавців, а відповідь на запит про рахунки боржника надавати не пізніше ніж протягом години робочого часу. Обмін даними відбувається через програмні інтерфейси із застосуванням кваліфікованих електронних печаток.

Нацрада оновила правила ліцензування медіа у воєнний час і уточнила підстави анулювання дозволів на тимчасове мовлення

Рішенням від 9 липня 2026 року № 1838 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення внесла зміни до Положення про особливості ліцензування та реєстрації у сфері медіа в період дії воєнного чи надзвичайного стану, а також оновила Перелік територій з особливим режимом мовлення.

Рішення оприлюднене 10 липня, а сам базовий документ діє ще з травня 2023 року й визначає спеціальний порядок роботи регулятора в умовах війни.

Зміни стосуються насамперед ліцензіатів, які працюють у районах активних бойових дій, на тимчасово окупованих територіях або зазнали впливу воєнних обмежень.

Ліцензіати, передавачі яких розташовані в зонах активних бойових дій, можуть звернутися до Нацради з клопотанням перенести граничний строк початку мовлення, тимчасово припинити мовлення та визначити строки такого припинення за умови пояснення причин і документального підтвердження обставин, що унеможливлюють роботу.

Ця можливість поширюється як на теле- і радіомовників, які використовують радіочастотний спектр, так і на суб’єктів медіа, що здійснюють мовлення без використання частот, якщо їхні головні станції розташовані в таких районах.

Документ також чіткіше формулює підстави для анулювання дозволу на тимчасове мовлення. Відтепер такими підставами є, зокрема, включення території до переліку тимчасово окупованих відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28 лютого 2025 року № 376. Інша підстава – завершення переналаштування частот чи каналів мовлення, якщо відповідні смуги радіочастот раніше вивільнялися для потреб оборони та безпеки держави.

Окремо врегульовано й статус аудіовізуальних медіа, засновником яких є Міністерство оборони України. Для них збережено можливість працювати за окремими правилами, передбаченими Законом України «Про медіа».

Законність звільнення за прогул оцінюється лише за підставою, зазначеною в наказі – КЦС ВС

Звільнення за прогул не може бути визнане законним, якщо суд обґрунтовує його іншою підставою – невиконанням чи неналежним виконанням трудових обов’язків, оскільки таке невиконання не може кваліфікуватися як прогул. Тягар доведення законної підстави для звільнення покладається на роботодавця, а суд не вправі визнавати звільнення законним, виходячи з обставин, з якими роботодавець його не пов’язував.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 8 липня 2026 року у справі № 538/1991/23.

У справі, що переглядалася, генерального директора товариства, для якого наказом було запроваджено дистанційну роботу на час воєнного стану, звільнили за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України через відсутність на робочому місці протягом трьох днів.

Суди попередніх інстанцій відмовили в позові, при цьому апеляційний суд мотивував відмову тим, що позивач не довів фактичного виконання роботи у дистанційному форматі.

Верховний Суд із таким підходом не погодився. Він зазначив, що, докоряючи позивачу відсутністю доказів виконаної дистанційно роботи, апеляційний суд фактично визначив іншу підставу для звільнення, ніж зазначена в наказі, невиконання трудових обов’язків, яке прогулом не є.

До того ж висновок про те, що працівник не працював дистанційно, не підтверджений належними доказами: ані наказ, ані посадова інструкція не передбачали обов’язку звітувати про дистанційну роботу, а роботодавець не довів належної організації такої роботи. З огляду на це висновок апеляційного суду щодо суті спору є передчасним.

За результатами розгляду КЦС ВС частково задовольнив касаційну скаргу працівника, скасував постанову апеляційного суду й передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судовий збір: чи може суд достягнути недоплату після вирішення спору по суті? – ОП КГС ВС

Примусове достягнення недоплаченого позивачем судового збору до Державного бюджету України шляхом ухвалення додаткового рішення допускається виключно за наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 163 ГПК України.

У всіх інших випадках, зокрема при виявленні недоплати після ухвалення рішення по суті спору, суд не має права стягувати несплачений (недоплачений) судовий збір, у тому числі шляхом ухвалення додаткового рішення, а процесуальний обов’язок позивача зі сплати збору вважається припиненим.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 червня 2026 року у справі № 925/1421/20.

У справі, що переглядалася, товариство звернулося до суду з позовом про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння та стягнення заборгованості з орендної плати. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.

Під час апеляційного перегляду було встановлено, що позивач при поданні позову недоплатив судовий збір, однак апеляційну скаргу повернуто через неусунення її недоліків.

Через три роки після ухвалення рішення один з відповідачів звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив достягнути з позивача до Державного бюджету України недоплачену суму судового збору.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, заяву задовольнив і достягнув з позивача зазначену суму судового збору.

Об’єднана палата КГС ВС не погодилася з висновками судів попередніх інстанцій та зазначила, що положення ГПК України не наділяють суд повноваженнями стягувати несплачений (недоплачений) судовий збір після вирішення спору по суті, у тому числі шляхом ухвалення додаткового рішення, за винятком випадків, прямо передбачених ч. 2 ст. 163 ГПК України.

ОП КГС ВС наголосила, що якщо суд не виявив недоплату судового збору до ухвалення рішення та не скористався наданими йому процесуальними повноваженнями, обов’язок позивача щодо сплати такого збору вважається припиненим. У такому випадку помилка суду не може бути перекладена на учасника процесу шляхом ухвалення додаткового рішення через тривалий час після набрання рішенням законної сили.

Судова палата також зауважила, що за умов відсутності підстав для застосування або неможливості застосування процесуальних механізмів контролю за сплатою судового збору, визначених ГПК України, стягнення судом першої інстанції додатковим рішенням несплаченого (недоплаченого) судового збору свідчитиме про порушення принципів правової визначеності та остаточності судового рішення, яке набрало законної сили.

Знищення предмета застави, а не добросовісність набувача, є підставою для зняття обтяження – КЦС ВС

Знищення предмета застави є законною підставою для припинення обтяження нерухомого майна і зняття заборони на його відчуження. Це має ключове значення для власників житла, знищеного внаслідок бойових дій, оскільки дає змогу зняти обтяження, необхідне для оформлення державної компенсації.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 212/3248/25.

У справі, що переглядалася, позивачка придбала в м. Бахмуті квартиру, яка, як з’ясувалося пізніше, вже була предметом застави з 1998 року за кредитним договором попереднього власника.

З метою оформлення права на компенсацію внаслідок знищення / пошкодження квартири вона звернулася до державного реєстратора, однак отримала відмову у зв’язку з наявним зареєстрованим обтяженням речових прав на квартиру.

Позивачка просила суд зняти заборону відчуження, посилаючись на те, що вона є добросовісним набувачем, а майно фактично знищене внаслідок агресії рф.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили, мотивуючи свої рішення тим, що позивачка є добросовісним набувачем квартири, не має невиконаних зобов’язань перед банком, а кредитор тривалий час не пред’являв вимог до боржника чи його спадкоємців.

КЦС ВС частково задовольнив касаційну скаргу банку та роз’яснив, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу. Отже, застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково вважали добросовісність набувача достатньою підставою для зняття обтяження, не врахувавши, що основне зобов’язання за кредитом залишилося невиконаним.

Водночас КЦС ВС наголосив, що суди не звернули уваги на доводи позову щодо знищення предмета застави і не надали їм відповідної правової оцінки. Найважливішою нормою в цьому контексті є п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України, згідно з яким право застави припиняється в разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

КЦС ВС виснував, що оскільки позивачка зверталася до реєстратора саме з метою компенсації за знищене / пошкоджене майно, суди мали встановити обставини щодо знищення предмета застави, що згідно зі ст. 28 Закону України «Про заставу» є підставою для її припинення.

Практика кримінального права 

Конституційний Суд України визнав конституційним призначення застави понад граничні межі й наголосив на вимогах до обґрунтування її розміру

Рішенням від 21 липня 2026 року № 9-р(II)/2026 (справа № 3-176/2025(355/25)) Другий сенат КСУ визнав конституційним абзац 5 частини 5 статті 182 КПК України, відповідно до якого слідчий суддя, суд у виняткових випадках може призначити заставу в розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто понад 266 240 грн для тяжкого та понад 998 400 грн для особливо тяжкого злочину (станом на 2026 рік).

КСУ зазначив, що застава не є кримінальним покаранням, «викупом» особи чи компенсацією за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, а її розмір має бути відчутним для особи, однак не таким, що фактично унеможливлює її альтернативність триманню під вартою. Інститут застави є процесуальною гарантією присутності особи, яку підозрюють чи обвинувачують, та дотримання інших покладених на неї обов’язків у кримінальному провадженні.

Водночас Суд наголосив на суворій потребі застосовувати цей припис з урахуванням практики ЄСПЛ. Cлідчий суддя, суд зобов’язаний навести аргументи, які підтверджують установлення розміру застави поза граничними межами, а щоб не допустити перетворення застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою – обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати наявність утриманців і реальну доступність активів з огляду на арешт майна.

Ініціатива правоохоронців у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій не вказує на провокацію злочину: постанова Верховного Суду

Постановою від 10 червня 2026 року ККС ВС скасував ухвалу Київського апеляційного суду у справі № 372/27/20 про незаконний збут спеціального технічного засобу негласного отримання інформації (стаття 359 КК України) та призначив новий розгляд в апеляції. У зазначеній справі суд апеляційної інстанції скасував обвинувальний вирок і закрив провадження, вирішивши, що саме працівники СБУ із залученням конфідента були ініціаторами злочину, а злочин був вчинений за їхнім активним сприянням. Такий підхід ККС ВС назвав «необґрунтовано спрощеним». 

Провокація наявна, якщо злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів, тобто коли з їхнього боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину (наприклад, пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування тощо) або коли вони штучно створили ситуацію з метою спонукати особу до вчинення злочину. 

Натомість вплив на хід подій через негласні слідчі (розшукові) дії, коли працівники правоохоронного органу лише приєднуються до протиправної діяльності, а не ініціюють її, повинен розцінюватися не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань з огляду на обов’язок правоохоронних органів протидіяти злочинам.

Ознаками, що виключають провокацію, Суд назвав:

• відсутність послідовного цілеспрямованого схиляння до правопорушення;
• наявність відомостей про самостійну попередню підготовку винного до вчинення правопорушення;
• пасивну роль правоохоронців, які лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій. 

За таких умов сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру і що в іншому випадку злочин не було б вчинено. 

Конституційний Суд України визначив межі права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді на стадії досудового розслідування

Рішенням від 15 липня 2026 року № 6-р(II)/2026 КСУ визнав конституційною статтю 309 КПК України у тому, що зазначена стаття не передбачає оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. 

КСУ вказав, що апеляційне оскарження – один зі способів судового контролю, але не єдиний. Cторони мають право подати заперечення на вказану ухвалу під час під час підготовчого провадження в суді, якому кореспондує обов’язок суду належним чином розглянути такі заперечення та за потреби вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права, зокрема зобов’язати сторону обвинувачення надати доступ до матеріалів.

Натомість Рішенням від 21 липня 2026 року № 8-р(II)/2026 визнано неконституційними частину 3 статті 307 та частини 1, 2 статті 309 КПК України, які містять перелік ухвал слідчого судді, які можна оскаржити в апеляційному порядку, і не дозволяють оскаржувати решту. Неконституційними ці приписи визнано в тім, що вони не визначають права на апеляційне оскарження під час досудового розслідування ухвали слідчого судді про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна. 

Суд констатував, що це є законодавчим упущенням. Можливість реалізації особою права на подання заперечення проти вказаної ухвали слідчого судді залежить від факту завершення досудового розслідування й не залежить від рішень та дій цієї особи. Водночас особа весь цей час позбавлена правомочностей володіти, користуватися та розпоряджатися майном (у справі скаржника досудове розслідування триває понад десять років).