Вхід в оборонний сектор України: правова дорожня карта для іноземних інвесторів

Чотири роки повномасштабної війни змінили оборонну промисловість України до невпізнаваності. За даними Ради національної безпеки та оборони України, річна виробнича потужність галузі зросла в 50 разів і сягнула близько 50 млрд дол. США. Держава при цьому закуповує озброєння українського виробництва на 12–15 млрд дол. США щороку – потужності перевищили бюджет. За прогнозом РНБО, за умови фінансування кожної виробничої лінії сектор міг би виготовити у 2026 році продукції на близько 55 млрд дол. США. Саме тому дозвіл на експорт товарів військового призначення, який діє з 1 липня 2026 року, у поєднанні з іноземним капіталом здатен розкрити цей потенціал повністю.

Чому Україна і чому саме зараз

Через збройний конфлікт довкола Ірану, що триває з кінця лютого 2026 року, на світовому ринку озброєнь різко зріс попит на українські засоби протидії БпЛА: вони підтвердили ефективність проти масованих атак баражувальними боєприпасами. Українські експозиції на провідних міжнародних виставках – World Defense Show у Саудівській Аравії, Eurosatory у Франції – привертають увагу закупівельних делегацій. Безпілотні системи класів deep strike і middle strike, технології віддаленого керування вогнем та інтегрований штучний інтелект пройшли випробування реальним боєм.

Україна сьогодні – середовище розробки, якого не відтворює жоден полігон: виробники проходять цикл «прототип – бойове застосування – доопрацювання» за тижні, а не роки. Для інвестора це означає доступ до інженерних команд і продуктів, верифікованих реальним застосуванням, а не стендовими випробуваннями.

Вхід: власність і форми присутності

Загальної заборони іноземної власності в оборонному виробництві немає: іноземний інвестор може володіти українською компанією на 100%. Стандартні форми входу – заснування товариства з обмеженою відповідальністю чи акціонерного товариства, спільне підприємство з українським виробником або придбання частки в чинній компанії. Саме виробництво озброєння ліцензується, а міжнародні передачі підпадають під експортний контроль. Для резидентства в Defence City додатково вимагаються прозора структура власності та відсутність зв’язків із РФ.

Репатріація дивідендів досі дещо обмежена валютними правилами воєнного часу, однак Національний банк поетапно розширює можливості: новий капітал, заведений до

статутного капіталу з травня 2025 року, та нові зовнішні позики, залучені з січня 2026-го, формують індивідуальні ліміти, в межах яких прибуток можна виводити. Практичний висновок простий: скільки нового капіталу інвестор завів в Україну, стільки простору для виведення він собі створив, – тому юридичну конструкцію виходу проєктують до входу, а не після.

Defence City: пільговий режим для виробників зброї

Defence City – спеціальний правовий режим підтримки оборонних виробників, запроваджений законами № 4577-IX та № 4578-IX від 21 серпня 2025 року, які набрали чинності в жовтні 2025-го. Компанії долучалися швидко: станом на 21 липня 2026 року реєстр налічував 45 резидентів із сукупним доходом від продажу озброєння понад 93,5 млрд грн (близько 2,2 млрд дол. США), а відмову отримав лише один заявник.

Пакет переваг Defence City суттєвий. Резиденти не сплачують податок на прибуток за умови реінвестування вивільнених коштів у виробництво або розвиток до 31 грудня року, наступного за звітним, а плату за землю та екологічний податок – без такої умови. Діють спрощений митний режим для ввезених комплектувальних виробів і обладнання та спрощена процедура експорту товарів військового призначення; дані резидентів у реєстрі закриті від публічного доступу. Резидентство автоматично надає статус критично важливого підприємства, що дозволяє забронювати до 100% військовозобов’язаних працівників, тобто оформити їм відстрочку від призову. Вхід – за заявою до Міністерства оборони України, яке веде реєстр.

Ці переваги не поширюються автоматично на кожну оборонну компанію. Виробники поза Defence City отримують експортні дозволи в загальному порядку і сплачують податок на прибуток за повною ставкою. Режим заслуговує на окремий розбір – йому буде присвячено наступний матеріал серії.

Хто купує, як формується ціна і коли платять

Основним державним замовником озброєння є Агенція оборонних закупівель Міністерства оборони України (АОЗ). Поряд із класичним контрактуванням вона забезпечує роботу DOT-Chain Defence – державного маркетплейсу, де бойові підрозділи самостійно обирають потрібне обладнання з понад тисячі позицій від більш ніж двохсот виробників. За даними уряду, близько 95% дронів, закуплених державою, – українського виробництва.

Станом на середину 2026 року уряд обмежує прибуток, який постачальник може закласти в ціну оборонного контракту. Єдиної цифри для всього сектору немає: межа залежить від того, що ви продаєте і яким способом укладено контракт. Для безпілотних систем і засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня українського виробництва прибуток не може перевищувати 25% виробничої собівартості. Для інших товарів, що закуповуються поза конкурентною процедурою, межу встановлює окреме рішення уряду. Ваш заробіток залежить від бази витрат, яку ви створюєте в Україні: складання, випробування, робота з комплектувальними виробами, інженерний час.

Оплата регулюється так само централізовано. Розмір і строк авансу державний замовник визначає безпосередньо в контракті: для товарів оборонного призначення – до 70% вартості на строк до 24 місяців. Із січня 2026 року багаторічні договори прямо визнані, і передоплата встановлюється на кожен бюджетний рік. Імпортна складова також сприятлива: комплектувальні вироби та обладнання для виробництва дронів ввозяться без імпортного ПДВ і мита на період воєнного стану – за умови, що кінцевий отримувач перебуває в Україні.

Експорт: двері відчиняються

Від лютого 2022 року експорт українського озброєння був фактично закритий – усе, що вироблялося, працювало на фронт. Перші контрольовані дозволи держава видала в лютому 2026 року, а 1 липня 2026-го уряд постановою № 875 затвердив повний механізм. Міністерство закордонних справ веде перелік держав-партнерів, до яких дозволені поставки; вивозити можна лише підтверджений надлишок – фронт забезпечується першим; 20% вартості готових виробів, що експортуються, спрямовується до спеціального фонду державного бюджету на розвиток оборонної промисловості, а для складових частин ставка вища – 30%; такі правила діють, поки триває воєнний стан.

Паралельно відкриваються два канали. Перший – прямий контрольований експорт. Другий – «Build with Ukraine»: лінії спільного виробництва в країнах-партнерах зі збереженням досліджень і розробок в Україні. Резиденти Defence City стартують із перевагою: їм не потрібні окремі повноваження на право здійснення експорту, які мають отримувати всі інші, хоча дозвіл на кожну конкретну поставку оформлюється в загальному порядку.

Воєнний ризик: оцінений і застрахований

Воєнний ризик в Україні давно не є невідомою величиною – його оцінюють і страхують уже сьогодні.

З січня 2024 року Експортно-кредитне агентство страхує воєнні та політичні ризики для іноземних інвесторів у виробничих проєктах. MIGA, гарантійний підрозділ Групи Світового банку, до червня 2026 року надала Україні гарантій на 573 млн дол. США: покрила індустріальний парк у Львові від воєнних дій і громадянських заворушень на строк до 10 років, а спільно з американською DFC застрахувала виробничий проєкт – кожна зі структур взяла на себе покриття на близько 25 млн дол. США строком на 15 років. Того ж місяця обидві установи домовилися про спільну рамкову програму страхування політичних ризиків для американсько-українського інвестиційного фонду.

Чи буде виплата за полісом, визначає формулювання, а не влучання. Страхові суми, перелік застрахованих активів, територіальні обмеження, визначення воєнної події та докази, які потрібно подати після інциденту, – це юридичні питання. Їх вирішують до підписання договору, і саме вони визначають, чи отримає компанія відшкодування через роки.

Український страховий ринок у цьому сегменті молодий, але договори страхування майна від воєнних ризиків уже укладаються, а з січня 2026 року держава підтримує цей ринок. За програмою, яку адмініструє Експортно-кредитне агентство, компанія в будь-якій частині України може повернути частину сплачених страхових премій – до 3 млн грн на рік. У 10 регіонах підвищеної небезпеки передбачено також пряму компенсацію за пошкоджене або знищене майно – до 10 млн грн на одну компанію. Покриваються будівлі та виробниче обладнання: верстати, інструменти, пристрої. Виплата не обмежується прямим влучанням – ударні хвилі, падіння дронів та уламків теж враховуються.

Станом на початок серпня 2026 року агентство погодило 139 заяв від прифронтових підприємств на близько 2,67 млрд грн можливих компенсацій і здійснило перші повні виплати за пошкоджене майно. Тоді ж уряд скоротив паперову роботу: одна заява тепер охоплює всі пошкоджені об’єкти, а для участі достатньо права власності на них.

Що спостерігати до кінця року

Швидкість подальших змін вимірюється трьома індикаторами. Перший – динаміка реєстру Defence City: темп появи нових резидентів, зокрема компаній з іноземним капіталом, покаже, чи працюють пільги як магніт для інвестора, а не лише як підтримка чинних виробників. Другий – перші великі експортні контракти за постановою № 875 і реакція ринку на 20-відсотковий платіж: якщо виробники масово обиратимуть «Build with Ukraine» замість прямого експорту, це сигнал, що фіскальне навантаження на прямий канал завелике. Третій – темп виплат за програмою компенсацій Експортно-кредитного агентства: саме він визначить, чи повірить ринок у страхування воєнних ризиків як робочий інструмент.

Мій прогноз обережний: до кінця року найшвидше рухатиметься страховий контур, тоді як експортний механізм пройде щонайменше одну ітерацію доналаштування. Для інвестора це не привід чекати – це привід заходити з юридичною конструкцією, яка витримає обидва сценарії. Наступний матеріал серії – детальний розбір режиму Defence City.

Над статтею працював Валентин Гвоздій, партнер-засновник GOLAW, адвокат, PhD