Зміни до примірного договору про купівлю-продаж електричної енергії: зробити інвесторів щасливими

Більше можливостей для виробників

Перш за все, зміни торкнулися процедури припинення дії Примірного договору про купівлю-продаж електричної енергії (далі – «Договір»). У попередній редакції дію Договору можна було припинити лише за взаємною письмовою згодою сторін або за рішенням суду, яке набрало законної сили. Останні зміни передбачають право виробників розірвати Договір на власний розсуд за певних обставин та надають їм можливість вимагати компенсації збитків від ДП «Енергоринок» у випадку такого розірвання.

До таких обставин віднесено: неплатоспроможність або ліквідацію державного підприємства (ДП) «Енергоринок», або призначення для нього ліквідатора; затримку платежів понад 90 календарних днів; будь-яке порушення покупцем істотного зобов’язання понад 120 календарних днів; невизнання та невиконання в Україні арбітражного рішення, винесеного на користь виробника; неспроможність сторін вносити зміни до Договору через зміни у законодавстві.

Прямі договори з кредиторами

Право виробника на розірвання Договору не повністю корелює з іншою зміною – правом ДП «Енергоринок» укладати прямі договори з кредиторами щодо фінансування проектів виробника. У цьому випадку згода виробника на укладення таких прямих договорів не потрібна. До кожного договору з кредиторами обов’язково має бути внесений пункт про те, що ДП «Енергоринок» зобов’язане не розривати Договір протягом 120 днів після вручення кредиторам (або їх агентам) письмового повідомлення про намір покупця розірвати Договір через порушення виробником своїх зобов’язань за Договором. Таке формулювання не дає чіткого розуміння про те, як відповідно до цього пункту слід припиняти дію Договору у разі порушення виробником своїх зобов’язань: лише за взаємною письмовою згодою сторін, чи за рішенням суду. Водночас, відповідно до пункту про прямі договори з кредиторами, дія Договору також може бути припинена за ініціативою ДП «Енергоринок».

Не кожен може бути кредитором

Ще одне цікаве питання полягає в тому, як для цілей Договору визначено термін «кредитори». За цим визначенням, єдиними можливими кредиторами, що можуть укладати прямі договори з покупцем, є ЄБРР, IFC, Світовий банк, OPIC та подібні міжнародні фінансові установи. Така умова обмежує не лише всіх потенційних національних кредиторів, але і позбавляє виробників можливості погашення заборгованості перед національними кредиторами у разі припинення дії Договору за рішенням виробника.

Компенсувати збитки буде важко

Нова редакція Договору надає виробникам право вимагати компенсації збитків у разі припинення Договору з їх ініціативи. Сума компенсації включає в себе, серед іншого, основну суму кредиту і нараховані відсотки всім кредиторам, зазначеним у Договорі. Проте, відповідно до цього пункту, сума заборгованості перед національними кредиторами не може бути погашена. Ще одне важливе питання, пов’язане з правом виробника вимагати компенсації збитків, полягає у тому, що відповідно до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» така компенсація може вважатися державною допомогою. Для виробників це означає, що можливість отримати компенсацію збитків, передбачену Договором, повністю залежить від рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) як державного органу, уповноваженого затверджувати та контролювати всі види державної допомоги. Процес схвалення АМКУ триває від 3 до 6 місяців, що значно сповільнює та ускладнює всю процедуру отримання компенсації. Крім того, АМКУ має право в будь-який момент скасувати раніше надане схвалення та видати висновок про неприпустимість компенсації, а тому виробник не може бути впевненим у тому, що він отримає компенсацію в повному обсязі, навіть якщо відповідне схвалення вже було видане.

Спори можуть бути різними

Нова редакція Договору встановлює різні підходи до процедури вирішення спорів залежно від типу виробника. Таким чином, якщо виробник – це підприємство з іноземними інвестиціями у розумінні українського законодавства, спір може вирішуватися на розсуд виробника: в арбітражі за арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати (МТП), трьома арбітрами або в господарському суді України. Якщо виробник не є підприємством з іноземними інвестиціями, єдиним можливим способом вирішення спорів є судовий процес у відповідному господарському суді України. Таке положення суттєво обмежує варіанти розгляду спорів для підприємств, які не мають іноземних інвестицій і навіть може вважатися дискримінуючим. Як зазначалося вище, в такому випадку виробник має право розірвати Договір на власний розсуд, але все ж не має права звернутися до українського суду з цього питання, що в певній мірі створює для сторін глухий кут.

Уряд зробив важливий крок до вдосконалення Договору разом з розробкою необхідної законодавчої бази, залучаючи громадськість до обговорення. Важливим проривом стала адаптація Договору до міжнародних стандартів ринку для забезпечення його інвестиційної привабливості та з’ясування обсягів державної гарантії зобов’язань ДП «Енергоринок» як покупця.

В 2017 році іноземні інвестори просто спостерігали за українськими проектами і чекали на зміни до Договору, але вже на початку 2018 року ми бачимо активну фазу реалізації таких проектів.

Подана стаття була опублікована у газеті KyivPost