LEGAL HOTLINE 01.07.2021

Опубліковано Закон про продаж земельних ділянок державної та комунальної власності

25 червня 2021 року в газеті «Голос України» було опубліковано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) через електронні аукціони».

Нагадаємо, що вказаний Закон було прийнято Верховною Радою України 18 травня 2021 року (попередньо законопроект №2195). Більш детально ми писали про нього тут.

Основною метою Закону є правове забезпечення публічності та прозорості аукціонів з продажу та передачі в користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

Згідно прикінцевих та перехідних положень даного Закону, він набуде чинності 06 липня 2021 року, а Кабінет Міністрів України зобов’язується протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону розробити, привести у відповідність із Законом та прийняти усі необхідні нормативно-правові акти.

Законопроект щодо порядку набуття інвесторами права власності на придбані єдині майнові комплекси державних (комунальних) підприємств

23 червня 2021 року у Верховній Раді України було зареєстровано Проект Закону про внесення змін до статті 345 Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку набуття інвесторами права власності на придбані у процесі приватизації єдині майнові комплекси державних (комунальних) підприємств № 5698.

Законодавець, розглядаючи «приватизацію» як інструмент наповнення державного бюджету і спосіб позбутись майна, яке держава не має змоги ефективно утримувати, пропонує підтримати та захистити інтереси інвесторів даним законопроектом.

Законопроектом передбачається доповнення статті 345 Цивільного кодексу України частиною третьою, яка передбачатиме наступне:

• Можливість покупця (який здійснив придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації) здійснити реорганізацію такого державного підприємства у приватне або дочірнє. Тобто пропонується надати інвестору можливість отримати реально працююче підприємство, а не тільки його майно.
• Державна реєстрація відповідних змін до відомостей про відповідну юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань проводитиметься на основі рішення покупця про перетворення разом з нотаріально засвідченою копією договору купівлі – продажу об’єкта приватизації.
• Також, запропонована редакція статті 345 Цивільного кодексу України даватиме можливість зберегти наявні у державного підприємства ліцензії та дозвільні документи шляхом їх відповідного переоформлення.

Зміни до Митного кодексу України щодо створення сприятливих умов для залучення масштабних інвестицій

У Верховній Раді України 22 червня 2021 року було зареєстровано Проект Закону про внесення змін до Митного кодексу України щодо створення сприятливих умов для залучення масштабних інвестицій у промислове виробництво № 5689.

У пояснювальній записці до законопроекту визнається, що запроваджені у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 пільги та заходи, не компенсують суттєвих втрат прибутків української економіки, а тому пропонується додатково стимулювати учасників індустріальних парків.

Нагадаємо, що у відповідності до Закону України «Про індустріальні парки» (далі – «Закон»), такий індустріальний (промисловий) парк є визначеною територією, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, а також науково-дослідну діяльність, діяльність у сфері інформації і телекомунікацій на умовах, визначених вказаним Законом.

Учасникам індустріальних парків Законом також надається таке стимулювання як цільове фінансування на безповоротній основі та надання безвідсоткових кредитів для облаштування індустріальних парків.

Отже, законопроектом пропонується внести відповідні зміни до статті 287 Митного кодексу України, які передбачатимуть звільнення від оподаткування митом нового устаткування (обладнання), що ввозиться учасниками індустріальних парків, включених до Реєстру індустріальних парків, та виключно для власного використання для здійснення ними діяльності у сферах переробної промисловості.

Верховний Суд щодо застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду було розглянуто питання притягнення до субсидіарної відповідальності засновників, керівників та зацікавлених осіб Товариства-боржника у справі про банкрутство.

Заявником по справі виступав ліквідатор Товариства, який мотивував своє звернення виявленням ознак доведення боржника до банкрутства діями засновників, керівників та зацікавлених осіб боржника.

Верховним Судом у своїй постанові було зроблено наступні висновки, щодо застосування норм права:

• Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, для застосування якої необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Зокрема, вирішуючи питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб’єктом звернення (ліквідатором) і, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, потрібно брати до уваги також положення ч. 1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство.

• Суб’єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є засновники, керівники боржника та інші особи.

Аналізуючи законодавчі норми, Верховний Суд приходить до висновку, що до «інших осіб» відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи.

Також, судом зазначається, що суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.

• Що стосується оцінки судом наданих доказів на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства, то Верховним Судом акцентовано увагу на тому, що звіт, за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність, не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

• Щодо розміру субсидіарної відповідальності Верховний суд зазначає, що розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які, відповідно до законодавства, несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника,у зв`язку з доведенням його до банкрутства, визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

• Також, суд висловився по відношенню до ефективності обраного ліквідатором способу захисту інтересів боржника та кредиторів.

Не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування відповідних дій, оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності є використання особою належних їй суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо.

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, при встановленні відповідальних осіб у справі про банкрутство, притягненню до субсидіарної відповідальності підлягають також особи, які не пов’язані жодними відносинами з банкрутом, проте їх дії узгоджені та спрямовані на реалізацію наміру, направленого на доведення боржника до банкрутства.