Чи варто адвокатові нехтувати власним здоров’ям заради участі в процесі?

Зміст

  1. Камені непорозуміння
  2. Перед судом не відповідальні
  3. Лікарю видніше
  4. Слово за законодавцем

Всім з дитинства відомо, що поважні причини суд поважає. Принаймні за 20 років юридичної практики про спростування цієї аксіоми чути не приходилось. Але у світі щось змінилось, і почали виникати ситуації, які не можна було собі уявити.

Камені непорозуміння

З-поміж інформації про судове життя подекуди проскакують повідомлення про певні прояви неповаги до суду, адвокатури, правників. Безумовно, не пройшли повз і новини, що між суддями Вищого антикорупційного суду та адвокатами виникли певні непорозуміння, які стали приводом звернень до дисциплінарних органів. Судді скаржились на адвокатів, адвокати — на суддів.

Утім, від тільки-но створеного в Україні суду можна було очікувати що завгодно, але не конфлікту з адвокатами. Ситуація до болю схожа із тільки що одруженими молодятами, які намагаються у новоствореній родині вибороти лідерські позиції. Дорослим людям відомо, що такі намагання до добра ніколи не доводять. Але це — лірика, перейдемо до суті.

Отже, одним з каменів непорозуміння між суддями ВАКС та адвокатами став «зрив» останніми судових засідань. У деяких випадках суд не вважав поважними причини, вказані захисниками для неявки. В інших – не погоджувався з умовами адвокатських договорів, що не передбачали надання послуг на стадії судового розгляду, а отже були підставами для неявки захисників у процес. Не бралися до уваги і заяви адвокатів про конфлікт інтересів, що перешкоджав захисту тощо.

Ось доволі проста ситуація, без жодних підводних течій: у справі призначено перше засідання в умовах судового розгляду, і жодної тактичної необхідності його зірвати у сторони захисту не було. Проте одному з адвокатів перенесли планову операцію саме на день судового розгляду. Потрапити на неї можна було лише одним шляхом – не з’явившись до зали судових засідань. Адвокат вибрала здоров’я, заздалегідь повідомивши суд про такі обставини. І почалось… Першою з негативних оцінок дій адвоката виступила сторона обвинувачення. Мовляв, адвокат не додала доказів перенесення операції, тож слід вважати неявку причиною неповажною. Докази хай несе, і хай суд проаналізує, чи така вже термінова була ця операція! І далі в тому ж дусі… Адвокати теж не змовчали: колезі здоров’я потрібніше, це стосується особисто її, і тільки вона має оцінювати необхідність лікування. В результаті засідання перенесли.

Наступного разу до розпочатого прокурором долучився суд. Суддя дозволила собі вичитувати адвоката, жінку, яка до того ж значно старша за віком. Мовляв, у приватній клініці могли б візит перенести, та і не госпіталізовано вас. Чому ж у суд не з’явились? Суддя цитувала ст.138 Кримінального процесуального кодексу, яка регулює питання «поважності причин неприбуття особи на виклик». Напевне, вважаючи, що вони в повному обсязі поширюється й на адвоката.

Перед судом не відповідальні

Стаття 138 КПК дійсно містить перелік поважних причин неприбуття, в тому числі й неявки до суду. Поширюється вона на «осіб», без прив’язки до індивіда. Сама стаття містить в собі досить різноманітний набір підстав, серед яких — «відбування покарання», «відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо», які за своєю суттю однозначно не можуть стосуватись захисника. Хоча б тому, що із судимістю адвокати захист не практикують, з подорожей їх не чекають і за місцем проживання не розшукують. Розміщено ж цю статтю, наряду зі ст.ст.133-143, у розділі ІІ КПК («Заходи забезпечення кримінального провадження») у гл. «Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід».

Як вбачається з положень ст.ст.133, 134 КПК, процесуальні виклики здійснює суд, слідчий та прокурор. При цьому виклик захисника допустимий лише судом у рамках судового провадження.

Статтями 138-143 КПК встановлені правила «поважності причин для неприбуття особи на виклик», «наслідків неприбуття на виклик», «приводу», «складання клопотань про привід» та порядок здійснення «приводу». Всі перелічені статті, крім ст.138, містять конкретизований перелік суб’єктів, яких можна приводити або застосовувати до них грошові стягнення. До даного переліку захисник та прокурор не входять.

Наведені норми знаходяться у логічному зв’язку між собою. Наприклад, якщо свідок не з’явився до суду без поважних причин, що передбачені у ст.138 КПК, на нього може бути накладено грошове стягнення або застосовано привід.

Водночас, відповідно до ст.324 КПК, якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор або захисник у провадженні, де участь останнього є обов’язковою, суд відкладає розгляд і визначає дату, час та місце проведення нового засідання. Натомість, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора або адвоката перед органами, що уповноважені законом притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

Тобто питання про «поважність» причин неявки захисника та прокурора віддано на вирішення певних дисциплінарних органів. Тому головуючий у справі або суддя з колегії не мають жодного права давати оцінку відсутності захисника та коментувати медичні потреби адвоката у лікуванні, які вказані як підстави неможливості з’явлення до суду.

Якщо ж у суду виникають сумніви в добросовісності причин неявки захисника чи прокурора, суд має звертатись до дисциплінарних органів із відповідною скаргою, а не перебирати на себе повноваження дисциплінарних органів, а тим паче — читати публічні лекції з процесуальної моралі. З тих же підстав слід промовчати й прокурору, якого процесуальний кодекс взагалі не наділив правом «власної думки» щодо підстав відсутності захисника та можливістю самостійного звернення з такого приводу до дисциплінарних органів.

Лікарю видніше

Проте, це не значить, що захисник чи прокурор не повинні надавати суду жодних підтверджуючих даних про хворобу. Посилання на «знаходження на лікарняному» або медична довідка про «надання адвокату медичної допомоги» без деталізації такої допомоги є достатніми для підтвердження поважності причин неявки.

Адвокати не зобов’язані ставити до відома ані суд, ані прокурора, а тим паче секретаря судового засідання та інших осіб, які мають право ознайомлюватись із матеріалами провадження, а також тих, хто присутній в залі в якості «вільних слухачів» або «зацікавлених глядачів у блакитних екранів» з обставинами існуючого або вже перенесеного захворювання (виключенням безумовно є Covid-19).

Вбачається, якщо лікар звільнив адвоката від роботи та відкрив лікарняний, адвокат вважається таким, що хворіє, й у суді йому нема чого роботи. Якщо лікар вирішив, що особа потребує медичної допомоги та надав її без оформлення лікарняного, це означає, що такий пацієнт-адвокат її дійсно потребував. Не повинен хворий адвокат, як і хворий суддя чи прокурор працювати в залі судових засідань, жодний законодавчий та нормативний акт на них такий обов’язок не покладає.

Звільняти або не звільняти адвоката з роботи слід вирішувати виключно лікарю, а не судді, цитуючи положення п.5 ч.1 ст.138 КПК про «тяжку хворобу або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку із лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад». Те саме стосується і прокурора.

Ну не прокурорські це справи – знати, чим хворіє адвокат або які безвідкладні процедури останній отримує в приватній або державній клініці, а тим паче висловлюватись з цього приводу. Бо так ми можемо дуже далеко зайти. Суддя, адвокат і прокурор, перебуваючи в суді, знаходяться на роботі. І якщо вже на то пішло, то всі ми люди й при такому підході маємо дружно бути обізнаними, хто із нас «чим таким цікавим» перехворів, та чи дозволяло це захворювання добратись до суду.

Суддя, прокурор та адвокат звільняються від роботи на підставі лікарняного листа. Лікарняні обліковуються за місцем роботи перелічених суб’єктів. Ось там з ними хай і розбираються. А якщо ж в адвоката і виникла необхідність отримати медичну допомогу, що не потребує оформлення лікарняного, то вибачте, його права на здоров’я є домінуючим перед робочими процесами. Це і так всім зрозуміло, без цитування норм Конституції.

Слово за законодавцем

Законодавцю час втрутитись в існуючий конфлікт між суддями ВАКС та адвокатами з наведеного питання. Це просто зробити, якщо привести спірні положення процесуального законодавства в такий вигляд, який не дозволяв би трактувати ст.138 КПК так, як кому зручно.

Було б непогано прямо вказати у цій нормі, кого вона стосується, аби для всіх стало прозоро і зрозуміло: адвокатів та прокурорів дана норма не зачіпає. Лише тоді питання «помри, але до суду дійди» відпаде саме собою.

Ігор Глушко

Ігор Глушко

Партнер, керівник практики кримінального права, адвокат

  • Визнання та досягнення
  • The Legal 500 EMEA 2022
Анжеліка Моісєєва

Анжеліка Моісєєва

Партнер, адвокат

  • Визнання та досягнення
  • The Legal 500 EMEA 2022
582

Статті на тему

Велика Палата Верховного Суду про нереальність господарських операцій: правовий висновок

19 Вересня 2022 Публікації

Велика Палата Верховного Суду про нереальність господарських операцій: правовий ...

Читати
Можливості для бізнесу у Німеччині

14 Вересня 2022 Публікації

Можливості для бізнесу у Німеччині

Читати
Пропонується звільнити від сплати військового збору осіб, нерухомість яких знищена або пошкоджена внаслідок війни

05 Вересня 2022 Публікації

Пропонується звільнити від сплати військового збору осіб, нерухомість яких знище...

Читати
Всі публікації

Ми використовуємо файли cookies для вдосконалення роботи сайту та покращення Вашого користувацького досвіду.
Політика cookies Налаштування cookie

Будь ласка, уважно ознайомтеся з умовами політики конфіденційності та обробки персональних даних. Політика cookies.

Я даю згоду на обробку персональних даних відповідно до політики конфіденційності та обробки персональних даних

Я хочу отримувати розсилку

Ми використовуємо файли cookies для вдосконалення роботи сайту та покращення Вашого користувацького досвіду. Політика cookies Сховати налаштування