Повернення надміру утриманого податку на репатріацію

Оподаткування доходів нерезидентів

Податок на репатріацію справляється з доходів нерезидентів, отриманих з джерелом походження з України, зокрема, дивідендів, процентів, роялті, орендних і лізингових платежів, винагород за інжинірингові послуги, фрахту, агентської винагороди та прибутку від продажу певних інвестиційних активів.

Як правило, обов’язок із нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету покладається на резидента України, який здійснює виплату доходу нерезиденту, та який у такому разі виконує функції податкового агента. Безпосередньо на нерезидента – у  окремих виключних випадках.

Базова ставка податку на репатріацію становить 15 % від суми доходу та утримується під час його виплати. Водночас, за умови дотримання вимог Податкового кодексу України та положень міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, може застосовуватися зменшена ставка або звільнення від оподаткування.

Процедура повернення переплати

У випадку якщо з доходу нерезидента було утримано суму податку, яка перевищує суму до сплати відповідно до правил міжнародного договору, нерезидент має можливість повернути таку переплату в рамках процедури, про яку піде мова далі. 

Зокрема, нерезидент має право звернутися із заявою про повернення, яка складається у довільній формі. 

Подання заяви здійснюється до податкового органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезиденту та утримала з них податок, протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми.

До заяви, зокрема, долучаються: 

• довідка, що підтверджує податкове резидентство нерезидента у відповідній державі; 
• документи, що підтверджують виплату нерезиденту доходу та його розмір; 
• документи, що підтверджують факт сплати податку до бюджету та його розмір.

За результатами розгляду такої заяви, податковим органом приймається одне з двох рішень:

• про повернення надміру утриманого податку;
• про відмову у такому поверненні (з належним обґрунтуванням).

У випадку прийняття рішення про повернення надміру утриманого податку, казначейство перераховує відповідні кошти на рахунок особи, яка виплачувала дохід нерезиденту та надміру утримала податок з такого доходу.

І вже така особа зобов’язана повернути нерезиденту зайво утриману суму, тобто різницю між фактично утриманим податком і сумою, яка мала бути сплачена відповідно до положень міжнародного договору. 

Які практичні аспекти варто враховувати?

Попри наявну можливість повернення зайво утриманого податку на доходи нерезидентів, на практиці цей процес не є простим у реалізації.

Зокрема, в межах взаємодії з податковими органами у разі подання заяви про повернення, нерезиденти можуть стикатися з такими складнощами:

• отримання від податкового органу відмови у поверненні надміру утриманого податку у зв’язку із: i) наявною інформацією про те, що під час раніше проведеної податкової перевірки податкового агента надмірної плати з податку на репатріацію не встановлено; ii) така перевірка не проводилася;
• отримання від податкового органу вимоги щодо надання додаткових документів чи інформації, прямо не передбачених податковим законодавством;
• отримання від податкового органу відмови у поверненні надміру утриманого податку з підстави ненадання нерезидентом інформації про бенефіціарних отримувачів доходу;
• ухилення з боку податкового органу від прийняття передбаченого Податковим кодексом України рішення за результатами розгляду заяви про повернення зайво утриманого податку. 

Судова практика свідчить, що подібні дії податкових органів можуть розглядатися як такі, що не відповідають вимогам законодавства та можуть порушувати права нерезидентів. 

Наприклад, Верховний Суд у постанові від 16.04.2021 у справі № 420/1585/19 виснував, що висновки в акті перевірки, проведеної щодо податкового агента, не можуть впливати на права, обов`язки та законні інтереси нерезидента під час розгляду його відповідного подання про повернення зайво утриманого податку. 

Також, процедурою розгляду податковим органом заяв про повернення надміру утриманого податку, не передбачено необхідності проведення податкової перевірки податкового агента.

Щодо посилання податкових органів на ненадання нерезидентом інформації щодо бенефіціарного отримувача доходу як підставу для відмови у поверненні надміру утриманого податку на репатріацію, Верховний Суд у постанові від 14.01.2026 у справі № 420/4892/25 дійшов висновку про неправомірність такої позиції. 

Зокрема, було зазначено, що питання дослідження бенефіціарного (фактичного) отримувача доходу при розгляді відповідної заяви нерезидента з метою визначення права на застосування зниженої ставки податку на репатріацію, покладається на податковий орган. Останній, у свою чергу, може застосувати механізми міжнародного співробітництва для отримання такої інформації, а не відмовляти у задоволенні заяви нерезидента у зв’язку із ненаданням ним таких даних.

Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 18.11.2021 у справі № 640/31711/20 наголосив, що податкове законодавство чітко визначає можливі результати розгляду заяви нерезидента про повернення зайво утриманого податку – прийняття рішення про повернення або мотивована відмова від такого повернення. Неприйняття ж податковим органом одного з вищезазначених рішень свідчить про невиконання останнім положень податкового законодавства. 

Висновки

Попри наявність механізму повернення зайво утриманого податку на репатріацію, його практична реалізація може ускладнюватися на рівні взаємодії з податковими органами. 

Водночас, судова практика демонструє позитивну тенденцію до захисту прав нерезидентів і визнання неправомірними необґрунтованих рішень або бездіяльності податкових органів.

З урахуванням сформованої практики, для ефективного повернення зайво утриманого податку на репатріацію нерезидентам доцільно при формуванні заяви обґрунтовувати право на таке повернення. Зокрема, варто посилатися на застосовну ставку податку відповідно до положень міжнародного договору та обставини, які підтверджують право на її застосування. Окремо слід наголошувати на обов’язку податкового органу дотримуватися встановленої процедури розгляду такої заяви. 

А у разі отримання безпідставного рішення податкового органу за наслідком розгляду заяви, або ж відсутності рішення взагалі – не нехтувати механізмами оскарження рішень та бездіяльності податкового органу.