Профспілки: реальний захист чи міф?

Чому світові гіганти бояться профспілок?

Наразі очевидною є світова тенденція до посилення профспілкового руху. Об’єднання працівників великих компаній варто розглядати як частину загальної боротьби за права людини в цифрову епоху.

Зокрема, яскравим прикладом є кейс Amazon. Так, у 2022 році працівники складу в Нью-Йорку після скарг на виснажливі умови праці об’єдналися та домоглися створення першої за профспілки в Amazon за тридцятирічну історію компанії.  

Аналогічні процеси ми бачимо в Starbucks, де працівники кав’ярень у США об’єдналися у профспілку, а також у відомому страйку сценаристів та акторів Голлівуду, які виступили проти безконтрольного впливу штучного інтелекту. 

Європа відома масштабними страйками працівників, особливо страйками транспортників. Можна згадати кейс Lufthansa та залізниці Німеччини (DB), де страйки фактично блокували авіа та залізничне сполучення у Німеччині.

Чи вдалося у профспілкам перелічених вище компаній домогтися змін умов праці для працівників? Частково так, частково ні. Тому страйки не припиняються, а профспілки продовжують висувати нові вимоги та боротися за права та інтереси працівників. Що означає для бізнесу все більш поширене створення профспілок? Те, що навіть у великих технологічних та найбільш централізованих компаніях працівники здатні об’єднуватися і впливати на правила гри.

Українські реалії 

В Україні право на об’єднання у профспілки гарантоване Конституцією. Законодавство надає профспілкам досить широкі повноваження та інструменти впливу на роботодавця: від ведення колективних переговорів до права вимагати звільнення керівника підприємства. Проте на практиці профспілкам не завжди вдається реалізувати ці права. 

Одним із найгучніших кейсів останнього часу стала справа ДП «Украерорух». Профспілка вимагала розірвання трудового договору з виконуючим обов’язки директора через численні порушення трудового законодавства.

Справа розглядалася судами понад 6 років. У січні 2026 року Велика Палата Верховного Суду поставила крапку, скасувавши рішення профспілки про звільнення керівника. Суд зазначив, що попри право профспілки вимагати звільнення виконуючого обов’язки керівника, профспілка зобов’язана довести наявність не будь-яких, а саме істотних порушень колективних прав працівників.

Цей кейс демонструє, що вплив профспілок на топменеджмент все ж таки обмежений, а стандарти доказування є підвищеними.

Судами наразі розглядається ще одна важлива справа за позовом профспілки до АТ «Укрзалізниця”. Цей кейс стосується застосування норм “воєнного” Закону №2136, яким обмежено деякі трудові права працівників на час війни.

На підставі вказаного Закону АТ “Укрзалізниця” з березня 2022 року призупинила виплату працівникам коштів на оздоровлення, гарантованих колективними договорами. Однак рішення було прийнято до того, як набула чинності відповідна дозвільна норма закону. У червні 2024 року правління компанії без погодження з профспілками прийняло нове рішення, яке не відновило права працівників, а лише зафіксувало виплати на мінімальному рівні. 

Суд першої інстанції вже частково задовольнив вимоги профспілки. Цей випадок доводить: профспілка залишається єдиним інститутом, здатним чинити системний опір великому роботодавцю.

Підсумовуючи, можна з упевненістю сказати, що сучасні профспілки – це потенційно потужні об’єднання, здатні відстоювати права та інтереси працівників навіть у багаторічних судах проти корпоративних гігантів. А в Україні, особливо під час дії “воєнних” обмежень, саме об’єднання працівників може стати запобіжником від свавільного порушення трудових прав.