“Чому ж, не вдається отримати згоду на притягнення політиків до відповідальності?”- Валентин Гвоздій

Чому коли нібито всі факти вказують на незаконне збагачення нардепів, обвинуваченню не вдається отримати згоду на притягнення політиків до відповідальності? 11 липня відбулося засідання Верховної Ради, на якому депутати розглядали питання недоторканності своїх колег. За підсумками дня троє з п’яти депутатів про яких йшла мова, втратили свій імунітет. По нардепах Лозовому та Дейдею обвинувачення були визнані як недостатньо обґрунтовані. Чому ж, коли ніби то всі факти вказують на незаконне збагачення нардепів, стороні обвинувачення так і не вдається отримати згоду на притягнення політиків до відповідальності? Розглянемо це питання на прикладі одного з депутатів. Нещодавно була оприлюднена спільна заява НАБУ та САП про те, що є достатньо доказів для позбавлення недоторканності народного депутата Євгена Дейдея у зв’язку з його незаконним збагаченням. Вважаю за потрібне прокоментувати дану ситуацію з точки зору законності дій Антикорупційного бюро у цій справі. Інформація про розслідування незаконного збагачення нардепа Дейдея набула широкого резонансу, зокрема з ініціативи НАБУ.

Очевидно, що НАБУ надало розголосу цій справі задля отримання суспільної підтримки, і таку поведінку можна зрозуміти, бо на цей важливий державний орган покладена висока відповідальність та очікування українців щодо боротьби з корупцією. НАБУ та САП не згодні з оцінкою членів регламентного комітету ВР, які виступали проти притягнення нардепа до кримінальної відповідальності, вважаючи подання таким, «що не містить конкретних фактів». У тексті, оприлюдненому на сайті НАБУ, зазначено, що членам регламентного комітету були представлені фрагменти відео допиту одного з свідків, записи телефонних розмов та аналіз доходів та витрат родини нардепа. Відповідно до електронних декларацій, дружина Євгена Дейдея має фінансові зобов’язання перед громадянином Лінчевським на суму 3 млн. 500 тис. грн., які й стали головним предметом справи. Дану позику НАБУ та САП розглядають як спробу легалізувати незаконний дохід депутата.

Мені, як адвокату, важко погодитися з методикою роботи НАБУ та САП у даній та подібних справах, коли головні докази – фрагменти відео допитів та записи телефонних розмов публічно оприлюднюються, тим самим порушуючи таємницю досудового розслідування та таємницю спілкування. Ключовим фактом у цій справі є отримання позики, про яку йшла мова вище. У фрагментах допиту пана Лінчевского зроблено акцент на подробиці щодо достовірності факту передачі коштів, коли та ким вони були передані й отримані, крім того, слідчими було поставлене запитання щодо наявності розписки. Відповідно до показань свідка розписки про передачу відповідної суми в борг не було, оскільки народний депутат, як друг пана Лінчевского, користується його довірою. У даному випадку відсутність документального підтвердження, зокрема розписки, яке підтверджує спосіб отримання коштів, уже є підставою для сумнівів щодо шляху їхнього отримання. Відповідно відсутність такого документу – є основною підставою для ініціювання розслідування.

Такі докази як показання свідків та матеріали, зібрані під час негласних слідчих дій є, по-перше, другорядними, а, по-друге, їхнє оприлюднення наданому етапі є неправомірним. Що стосується свідка Лінчевського, відео допиту якого було оприлюднено, то якщо у слідства виникли підозри про надання ним недостовірної інформації, то з цього факту мало б бути відкрите окреме кримінальне провадження, згідно з яким була б проведена перевірка свідка і у випаду встановлення фальшування показань, притягнуто такого свідка до кримінальної відповідальності. Однак це вже зона відповідальності тих хто розслідує дане провадження та тих, хто давав свідку такі поради (якщо їх хтось давав).

Оскільки народний депутат Євген Дейдей є представником державної влади, як і всі суб’єкти декларування, він має розуміти необхідність обґрунтування своїх доходів. Електронне декларування не було податковою амністією, однак не всі це розуміли, коли зазначали статки, походження яких має сумнівну історію. На разі ж, відсутність розписки якраз кидає тінь на справжність фінансових зобов’язань Євгена Дейдея перед паном Лінчевським і, як результат, незрозуміле походження коштів у депутата в сумі 3 млн. 500 тис. грн. Впевнений, що ця та інші подібні історії народних обранців, яких
обвинувачують в порушенні закону матимуть своє продовження, і результат буде залежати в рівній мірі від професіоналізму як сторони обвинувачення, так і від сторони захисту. Тут немає місця політиці та популізму.